Лауреат обласної премії імені Й. Бокшая та А. Ерделі (2007).
Народився в Ужгороді. У 1996 році закінчив відділ художньої обробки дерева Ужгородського коледжу мистецтв ім. А. Ерделі (викладач із фаху – М. М. Михайлюк). Відтак у 2002 році закінчив Львівську академію мистецтв (відділ скульптури). Викладач із фаху – І. М. Самотос.
Михайло Колодко відомий багатьом як творець серії міні-скульптурок, які за короткий час стали однією з туристичних родзинок Ужгорода. З-під руки майстра вийшли маленькі копії Святого Миколайчика, Ейфелевої вежі, бравого солдата Швейка, Джона Лорда із «Deep Purple», художників Тиводара Чонтварі Костки, Гаврила Глюка, Енді Ворхола, композиторів Ференца Ліста, Вольфганга Амадея Моцарта, Гаррі Гудіні, Крістіни Чакі та Міклоша Берчені, міні-статуя Свободи та ще багато інших (загалом – майже три десятки). Усі вони встановлені в Ужгороді не просто так – практично кожна скульптурка тією чи іншою мірою стосується життя міста, його мешканців. Так, статуя Свободи – символ повернення додому з далеких країв закарпатських заробітчан; «Остання любов в Унгварському замку» (скульптурка Крістіни Чакі та Міклоша Берчені) – символ романтичного кохання; Ейфелева вежа – уособлення стремління маленьких міст бути схожими на великі; «Чонтварі на ковзанах» – символ геніального художника, який випереджає час, у якому живе.
Стосовно міні-скульптур, то, зі слів автора, робоча назва цього проекту була «На допомогу екскурсоводу». «В цікавій історії краю й міста відчувається нестача візуальних образів, які, до того ж, із кожним роком зникають, – розповідає Михайло. – Задача, яку я перед собою поставив, звучала так: в невеликому оригінальному форматі в несподіваних місцях зупинити глядача і сфокусувати його увагу на якійсь цікавій сторінці в історії краю. Бронза як матеріал у цьому проекті підійшла ідеально – велика кількість маленьких деталей збагачують скульптуру і роблять її «розповідною», що допомагає екскурсоводу. Незважаючи на формат, який об’єднує всі міні-скульптурки, кожна є окремим проектом у автора, а відтак і живе окремим життям».
Оригінальні ідеї Михайло Колодко втілює не тільки у малих формах. Його авторству належать і більші скульптури, як-от: пам’ятник ліхтарнику Дяді Колі та жертвам Холокосту, пам’ятник художнику Ігнатію Рошковичу, що встановлений в Ужгороді та Будапешті (дві аналогічні скульптури з бронзи). «Мене завжди приваблювали різні матеріали, їхні особливості, енергетика, властивості, в поєднанні різних матеріалів виходиш на інший рівень спілкування з глядачем, – розповідає автор. – Холод каменю, тепло бронзи, поліровані випуклості, патиновані впадини, бархат іржі, дзеркальна поверхня, гострі сколи, прозорий каркас, монолітний блок – це все як вичавлені з тюбика фарби на палітрі у художника, і цими «фарбами» я починаю «ліпити» нову ідею. Уже до задумки підбираю матеріал. Наприклад, пам’ятник Холокосту – це колона пам’яті, складена з зірок Давида. Всі вони вкриті іржею. Кількість граней всіх зірочок відповідає кількості жертв і, за задумом, на них буде інкрустовано імена з полірованої сталі».
Роботи Михайла Колодка можна побачити, крім Ужгорода, в різних містах Закарпаття, України та Угорщини.
