Гаврило Глюк – класична постать закарпатського малярства ХХ сторіччя, його другої хвилі. Чудовий пейзажист і портретист, він як ніхто інший прославив у своїх творах людей праці. Майстер реалістичного живопису, він розкішно володіє кольором, вибудовує його соковитими мазками. Його пейзажі й жанрові картини наповнені ліризмом. У психологічно вивірених портретах розкривається діяльність людини, у фігуральних композиціях на диво точний кожний жест. Без нього регіональна мозаїка живописних досягнень була б неповною, втратила б один із варіантів живописної інтерпретації.

 

На відміну від інших колег Глюк народився на сході краю – у Сиготі (нині Румунія) 19 травня 1912 року. Він єдиний зі свого покоління не навчався в Ужгороді у Публічній школі малювання, натомість закінчив Вищу школу образотворчого мистецтва в Будапешті (1931 – 1933). Митець найпізніше, аж у 1947 році приєднався до гурту закарпатських художників, пройшовши всю війну, втративши в ній найближчу рідню й зустрівши прихід радянської влади в Кишиневі. Він не лише витримав життєві трагедії, а й зберіг всеосяжну доброту і здатність дивуватися красі. Завдяки Закарпаттю зміг повністю реалізувати властиве йому від природи мислення кольором. Ствердженням малярської сили сприймається знамените велике полотно «Лісоруби» (153×285). Створене в 1954 році, воно підсумовує роки роботи з кольором, стверджує органічну радість людської діяльності й радість реалістичного творення автора.

 

У 1970-х роках живопис художника набирає декоративної сили в усіх жанрах. Зрілий талант прямує до вишукано узагальнених форм, до чистого кольору, до високого смаку в аранжуванні кольорової гами. Такої ж якості набувають натюрморти – самодостатні кольорові партії, пронизані світлом, наповнені мінливою грою рефлексів. Його графічні портрети – завершені мистецькі твори, цінні реалізмом характеру, пози, жесту, цінні як самостійні твори, хоча часто слугували підготовчим етапом до живописних робіт.

 

Його останні роботи – це гімн природі, радості буття, це цільні кольорові дійства. Надзвичайно скромний і лагідний у житті, він був всевладним у своїх творах і вірний обраному шляхові. Його життя припинилося 2 листопада 1983 року, щойно він прийшов до своїх світлоносних кольорових акордів. Залишилося звучання, аура щасливих кольорів, що еманує з полотен Глюка.

 

[інформацію взято з сайту "Арт-простір Закарпаття", автор – Михайло Сирохман]