Заслужений майстер народної творчості України (2003). Кавалер ордена Ярослава Мудрого ІІІ ступеня (2007). Почесний громадянин міста Ужгорода (2008). 

 

Народився у багатодітній сім’ї. Через злиденне життя батьки перебралися в село Дубрівка, неподалік від Ужгорода. Під час навчання у народній школі пробудився в нього інтерес до малювання. Потім Михайло навчався в горожанській школі села Середнє на Ужгородщині. Нажаль, чере бурхливі події кінця 30-х років ХХ століття в нашому краї він не зміг закінчити гімназію. 1941 року в Будапешті відбулась виставка дитячого малюнка "Світло ліхтаря - у світ мистецтва", де його робота зайняла перше місце. В 1943 році його, як і багатьох закарпатських юнаків, вивезли до Угорщини у робітничій концтабір, працював на будівництві оборонних об'єктів поблизу Будапешта.

У 1946 році після визволення з табору і повернення на Закарпаття закінчив горжанську школу і поступив до Ужгородського музичного училища на відділ вокалу. Його мати запротестувала і заявила, що син і без навчання добре співає. Тому Михайло полишив музучилище і пішов працювати черговим на залізничному вокзалі м. Ужгород, на вузькоколійному напрямі "Ужгород-Анталовці". Оскільки ще з шкільних років він любив малювати та й пригадавши поради свого старшого брата Івана, вступає до Ужгородського художнього училища. Користувався повагою в учителів і авторитетом у студентів, але і тут не завершив навчання. Після третього курсу а направленням вчителював на Рахівщині, згодом його призначили інспектором Рахівського окружного відділу наросвіти, де координував роботу вечірніх шкіл та по ліквідації неписьменності. У 1951 році його переведено на посаду наукового працівника Закарпатського обласного архіву (м. Берегово). І впродовж всього часу він кожну вільну годину віддавав малюванню, створивши чимало живописних і графічних робіт, вдосконалюючи творчий доробок

З 1954р. Михайло Баник — на творчій роботі: спочатку працює художником Закарпатського музично-драматичного українського театру (оформив декорації до вистав "Циганка Аза" Михайла Старицького, "Доктор філософії Борис Нушич" Михайла Погодіна т.ін), потім їде на будівництво Братської ГЕС, де обіймає посаду художника. Остання робота дала йому багато вражень, збагатила тематику творчості, додала життєвого досвіду.

У 1984р. за путівкою Спілки художників України він працював на творчій базі Седнів, де у той час перебувало чимало провідних живописців і графіків колишнього Союзу. Для закарпатського митця це була добра школа професійної майстерності. Серед доробку М.Баника чимало вдалих полотен, зроблених саме на творчій базі та її околицях.

У 1986 році в Ужгороді у приміщенні Закарпатського краєзнавчого музею відбулася його перша персональна виставка під девізом «Мій рідний край – квітуче Закарпаття». Успіх у шанувальників живопису та графіки мала наступна виставка його творів, організована в 1990 році в Будапешті. Потім його картини експонувалися в 1996 та 2002 роках на ювілейних виставках в Ужгороді.

З 1989 року був головою правління обласної Спілки майстрів народної творчості та самодіяльних художників.

Член Закарпатської крайової організації Народного Руху України за перебудову (1989 – 1992), член ради крайового товариства "Просвіта". Почесний професор Малої академії літератури і журналістики.

Помер 30 вересня 2014 року в м. Ужгород.