Член Об’єднання професійних художників Закарпаття (1989). Член Національної спілки народних майстрів України (2002).

 

Народився у росії, в Україну переїхав із родиною у 1944-му. У 1955-1960 рр. навчався в Київському училищі прикладного мистецтва, на факультеті кераміки, відвідував студії з живопису та графіки. Після завершення навчання у 1960 році за направленням переїжджає до Ужгорода, працює художником творчої кваліфікації у Закарпатському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду УРСР.

На Закарпатті Левадський долучається до європейських традицій закарпатської школи живопису і пише свої роботи під відчутним впливом Йосипа Бокшая, Антона Кашшая, Федора Манайла, Адальберта Ерделі, Гаврила Глюка.

У 1980 році Георгій навчається на всесоюзних курсах із дизайну (Москва – Сенєж). Три місяці, проведені в міжнародному творчому осередку, яким був Сенєж, перевернули уяву художника про те, яким може бути мистецтво дизайну. Під керуванням засновника цієї знаменитої студії, архітектора, художника, теоретика та проектувальника в області дизайну середовища Є. А. Розенблюма митці створювали на той час футуристичні проекти переоблаштування громадського простору та інші цікаві речі. Одним із приголомшливих творів, над яким трудився колектив із 30 художників, серед них і Георгій, були сконструйовані з паперу флагманські кораблі флоту Радянського Союзу, що високо здіймалися на білих постаментах із вмонтованою підсвіткою блакитного кольору. Кораблі виглядали грандіозно, їх експонували у виставковому просторі Манєжу (м. Москва).

Після курсів Георгій Левадський повернувся на Закарпаття окрилений, натхненний, сповнений ідей та творчої енергії. Художник взявся до розробки архітектурних рішень дизайну громадського середовища в Ужгороді завзято, з вогником. Він створив 12 ескізів розписів торцевих фасадів будівель центральної частини міста (муралів), що були схвалені художньою радою, на той час очолюваною талановитим живописцем та монументалістом Іваном Ільком, і втілені багатьма художниками краю, серед яких знані митці Олександр Саллер, В'ячеслав Приходько, Володимир Щур. Ще однією цікавою авторською роботою стало розроблення проекту перетворення затопленого кам’яного кар’єру, що поблизу Ужгорода, на рекреаційну зону. Згідно з задумом художника, посеред скель, у центрі водойми, на сконструйованому майданчику мав діяти театр тіней, де мали проходити різноманітні культурно-мистецькі заходи. На жаль, проект так і не був реалізований.

У 1990 році разом із дружиною Еммою Левадською, художниками Іваном Манайлом, Василем Брензовичем і Петром Ходаничем виступив одним із засновників Об’єднання професійних художників Закарпаття.

Художник увійшов в історію образотворчого мистецтва Закарпаття насамперед як живописець та графік ліричного обдарування. Він – автор пейзажів, натюрмортів, портретів, ікон. Олія й акварель – улюблені техніки художника. Також творча спадщина автора містить чимало робіт, виконаних у техніці рисунку олівцем чи вугіллям "а ля пріма". Центральною темою у пейзажній творчості митця є природа Карпат. Його полотнам притаманні характерні узагальнення, стилізація, виразні тенденції до декоративності, стримана активність акцентів та ліній. Персонажі на полотнах художника несуть у собі національний колорит, і загалом уся творчість митця проникнута любов’ю до людини, її життя, побуту, традицій. Сам художник говорив: "Я працюю для людей, які розуміють мене, котрих я глибоко розумію, живу їхнім життям".