Його батько був учителем малювання, тож саме він відкрив художній хист сина та навчив азам рисунку. Згодом юнак вступив в Ужгородське училище прикладного мистецтва, яке закінчив у 1968 році. Продовжував навчання до 1975 року на факультеті образотворчого мистецтва в Московському заочному народному університеті мистецтв.

 

На початку 70-х художник малював акварельні пейзажі в техніці гризайль, які, не зважаючи на монохромність, вирізнялись багатством відтінків та втаємниченою сутністю. Згодом твори митця набули насичених, подекуди зухвалих кольорів. Так поступово, крок за кроком, автор у своїй творчості наблизився до абстракцій та експресії.

 

Творив митець також у техніці олійного живопису.  Улюбленим жанром художника, який і вирізняв його з-поміж інших, став космічний пейзаж, змальований з багатої й бурхливої уяви. Євген Сарана започаткував новий напрям в образотворчому мистецтві: Інгнеїзм – духовна сутність Всесвіту, що базувався на притаманному йому баченні світобудови: Всесвіт – Абстракція або "Всесвіт Сарани". В своїх психоделічних роботах митець створював нові Світи, художник стверджував: "Нова Ідея, відображена на полотні, буде матеріалізована Духовною сутністю Всесвіту ...Всесвіт – нескінченний, але й нескінченне його пізнання, в том числі завдяки образотворчому мистецтву".

 

Також майстер створив серію робіт на тему захисту та порятунку планети Земля, концепція яких закликає глядача замислитися над тим, що кризи та катастрофи людської цивілізації беруть свій початок в помилковому уявленні про Всесвіт і нерозумінні місця людини в ньому. 

 

У квітні 2011 року Євген Сарана в Ужгороді на одній з центральних площ міста протягом світлового дня створив олійними фарбами в техніці «a la prima» великоформатну картину, яка візуалізувала  бачення художника Всесвіту та його будови.

 

У планах художника було відкриття мистецької галереї в рідному місті, однак їм не судилось здійснитись.

 

[інформацію взято з сайту "Арт-простір Закарпаття"]