Комунальний заклад

"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"

Закарпатської обласної ради
UA RU EN 

   >     >  Дерев’яний храм у селі Колодне

Унікальне Закарпаття

Дерев’яний храм у селі Колодне

    Історія

   Церква стоїть на невеликому пагорбі в центрі села біля перехрестя головної вулиці й гірського потічка, що оперезує західну межу церковного подвір'я. Згідно з місцевими переказами, церква св. Миколая була головною церквою православного монастиря, колись розташованого в урочищі Одарів. Там вона простояла 330 років, і у 1800 року, коли за розпорядженням австрійської влади, Йосифінська касата, монастир було закрито, була перенесена на своє нинішнє місце. Побудована вона була, ймовірно, у 1470 році. Храм св. Миколая у Колодному, як найбільш досконалий з художньої та архітектурно-конструктивної боку, служив прототипом при зведенні безкупольних, але з вежею над бабинцем храмів. Ймовірно, подібний тип будівлі виникла ще в XII-XIII ст. як оборонний. Спеціалісти з архітектури стверджують, що ця більш як 530-річна споруда все ще зберігає деякі риси оборонного зодчества. Під час реставрації споруди в 1969-1976 роках забрали престол та ікони, які так і не повернули. Ходять чутки, що він находиться десь у Санкт-Петербурзі. Старі дзвони перевезли до нової православної церкви, хоча до приходу радянської влади храм був греко-католицьким. Тільки на світлині залишилися Царські ворота. Завдяки своїй великій вазі не знайшов нового власника тріснутий кам'яний престол на подвір'ї церкви.

   Архітектура

   Церква святого Миколая є двозрубна тридільна споруда — більший зруб включає наву та бабинець і невеликого вівтарного зрубу під стрімким дахом. Нава та вівтар перекриті коробовими склепіннями та завершуються стрімкими дахами. На почорнілому зрубі вівтаря до теперішнього часу збереглися два невеликих початкових віконця, точнісінько як у будівлях, зображених на іконах XIV-XV ст. Стіни та склепіння нави і вівтаря розписані. Над бабинцем піднімається висока вежа-дзвіниця з підсябиттям і відкритою аркадою для дзвону. Завершення вежі перебудовано у XVII ст. Тоді ж з'явилася ще й галерея, а вежа, яка раніше була, ймовірно, по центру церкви, посунулася і опинилася над бабинцем. Тому її завершення має такий виразний барочний характер. Вівтар і нава перекриті рубаним склепінням. На другому ярусі бабинця влаштована відкрита галерея, з різьбленими порталами, з виходом на хори. Із західного боку до бабинця прибудована галерея на різьблених стовпах, з вирізанними у вигляді арок підкосами. На рівні заломів основного зрубу влаштоване широке піддашшя, яке плавно переходить у покрівлю вівтарної частини та зливається з галереєю перед бабинцем. Дах та вежа вкриті ґонтомФундамент у церкви кам'яний, складений насухо.
   Церква стала такою у результаті декількох перебудов, що мали місце протягом трьох століть. Науковці визначають принаймні три основні періоди її будівництва та перебудов. Значні перебудови церкви сталися у другій половині XVI та наприкінці XVII ст. Форми храму позначені монументальністю. Це враження посилюється характером зрубу, виконаного з величезних дубових плах та фактурного покриття з дубового ґонту, так званого клину. Вишукані співвідношення об'ємів споруди, пластичне трактування завершень вежі та динамічна композиція об'ємів надають споруді надзвичайної привабливості. Інтер'єр храму, з точки зору просторової організації, лаконічний і простий. Урочистий характер церкві надає різьблений іконостас, поновлений у 1737 p., та стінопис. Настінні розписи, виконані у XVIII ст., покривають площини стін та склепіння нави, а також стіни вівтаря. Збереглися фрагменти стінопису і у бабинці. Миколаївська церква в с. Колодному безумовно є унікальною пам'яткою за своїми архітектурно-мистецькими якостями. Але її значимість полягає в тому, що вона стала взірцем для будівництва інших храмових споруд закарпатського регіону. В останні роки ХХ століття церква сильно занепала, ґонтове покриття прогнило, дахи протікали, вода змивала чудові настінні розписи. Впродовж 2007-2008 років занепала церква була реставрована завдяки гранту, наданому посольством США в Україні (40 тисяч доларів). У церкви замінили дах, закрили аркаду на дзвіниці сіткою від птахів, відремонтували двері, дерев'яними кілками позатикали всі отвори і щілини в зрубах. На пожертви сільської громади (47 тис.грн.) зміцнили стіни, поставили браму, на вікна — ковані ґрати, вимостили кам'яними сходами дорогу на пагорб, де знаходиться церква. Тоді на відкриття реконструйованого храму приходив особисто посол США в Україні Вільям Тейлор.

   Розпис

   Найдавніші розписи розташовані у вівтарі, вони відносяться до другої половини XVII в. Їх окремі сюжети поділяються смугами оригінальних орнаментів, що складаються з виноградної лози. Нава розписана на теми Страстей Христових. Глибокою людяністю виділяються жіночі образи в сцені «Положення в труну», розташованої на північній стіні. Наївним народним духом відзначена композиція «Прабатьки Адам і Єва». Всі сюжети сприймаються як збільшені мініатюри або невеликі жанрові картинки. Для сюжетів, розміщених в наві церкви Миколи, характерні подрібнені форми, просторове рішення композицій, які вступають у протиріччя з архітектурою, руйнують площину стіни , а з нею і тектонічну структуру споруди. Зберігся настінний бароковий розпис XVIII сторіччя, що його виконав, згідно з латинським написом на плафоні, «почесний громадянин Антоній Валі» (в селі Вишково, в реформатському храмі зазначено, що Антоній Валі був дворянином з Вальду в комітаті Нітра і у віці 47 років розмалював плафон храму, закінчивши роботу у серпні 1789 р.). Вівтарний розпис походить з другої половини XVII сторіччя.


Додаткові дані:
К 85.11
Л 69
Логвин, Г. Н. Украинские Карпаты  : книга-спутник по памятникам деревян. архитектуры 13-18 вв. горных и предгорных р-нов Львов., Закарпат., Ивано-Франков. и Черновиц. обл. Украины / Г. Н. Логвин. - М. : Искусство, 1973. - 202 с. 
 
К 85.113
М 17
Макушенко, П. И. Народная деревянная архитектура Закарпатья (XVIIІ - начала ХХ века) / П. И. Макушенко ; Гос. ком. по гражд. строительству и архитектуре при Госстрое СССР, Науч.-исслед. ин-т теории и истории архитектуры. - М. : Стройиздад, 1976. - 160 с.
 
85.113(4УКР)
Н 30
Народне зодчество = Folk Architecture : [альбом] / авт. тексту та упоряд. Л. В. Прибєга ; фотогр. Л. В. Прибєга ;  А. Л. Прибєга ; переднє сл. І. П. Дзюба. - К. : Мистецтво, 2009. - 320 с. 
 
К 85.11
П 15
Памятники деревянного зодчества Закарпатья = Wooden architectural monuments of Trans-Carpathia : [фотоальбом] / авт. текста , сост. Д. Н. Гоберман. - Л. : Аврора, 1970. - 120 с. 
 
К 85.14
С 34
Сігетій, С. В. Пам’ятки дерев’яної архітектури Закарпаття XIV-XX століття та пейзажі : кат. ювіл. персон. виставки худож. творів Заслуж. працівника культури України Степана Сігетія (живопис) / С. В. Сігетій ; авт. тексту Л. Уральський ; Упр. культури Закарпат. облдержадмін., Облас. будинок народ. творчості, Закарпат. облас. об-ня майстрів нар. творчості та самодіял. художників. - Ужгород : [б. и.], 1996. - 16 с.

Найдавніша дерев'яна церква України

Церква в Колодному

Церква св. Миколи

Новини

2022-06-16

У неділю, 19 червня, в Україні відзначатимуть День батька – свято, покликане нагадати про важливість тата в житті кожної дитини. У нашій країні свято дуже молоде – офіційно його встановили лише у 2019 році. Згідно з Указом Президента України №274/2019 День батька відзначається в третю неділю червня кожного року. З нагоди цього свята пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку "Батько - засновник родини".

2022-06-16

26 травня 2011 р. за рішенням Закарпатської обласної ради Комунальному закладу «Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека» Закарпатської обласної  ради присвоєно ім’я видатного письменника, краєзнавця, етнографа та археолога Федора Михайловича Потушняка.
26 лютого 2021 р. у нашій бібліотеці відбулася презентація унікальної колекції цінних та рідкісних видань з особистої бібліотеки Ф. Потушняка.
Пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку "З особистої колекції Федора Потушняка".