Перша збірка поезій ужгородця Віктора Новграді-Лецо – про простір, в якому «хмари-газети з’являються періодично». І про нас, які «притиснуті шаховим полем бруківки». І про час, в якому «ми сидимо в кінотеатрі вічности дивимось документальну стрічку про наше життя».