Хроніка культурного життя

2024 - липень

15 липня в Ужгороді відзначили День Української Державності. Дуже символічно, що в обласному центрі квіти поклали до підніжжя пам’ятника Августину Волошину, громадському та політичному діячеві, який став першим президентом Карпатської України та відіграв знакову роль у процесі становлення нашої сучасної державності. „Молитва за Україну” насамкінець прозвучала у виконанні артистів Заслуженого академічного Закарпатського народного хору. Загалом День Української Державності – свято молоде: відзначаємо його втретє за роки незалежності. Проте історія становлення нашої держави, спадкоємиці Русі, сягає понад тисячоліття. Тому нині вшановуємо найцінніше – нашу свободу, гідність і право жити у своїй вільній та незалежній державі. Саме це одвічний і підлий ворог намагається відібрати у нас. І саме за це міцно та сміливо сьогодні бʼються наші захисники.

У липні відомого фотографа із Закарпаття, молодшого сержанта Сергія Гудака нагородили відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України –нагрудним знаком „Хрестом Військова честь”.

ТЕАТРАЛЬНО-КОНЦЕРТНЕ ЖИТТЯ

1 липня в Ужгороді, у академічному обласному театрі ляльок, відбулася прем’єра вистави „Принцеса на горошині” за мотивами однойменної казки Ганса Крістіана Андерсена. Постановку здійснила головна режисерка театру, заслужена артистка України Наталія Орешнікова за п’єсою Руслана Неупокоєва. Під час двох прем’єрних показів глядачі мали змогу насолодитися відомою історією в оригінальній постановці, чудовими ляльками, художнім та музичним оформленням, майстерною грою акторів. Вистава стала яскравим завершенням 43-го театрального сезону, а також його сьомою прем’єрою, про що розповів директор-художній керівник театру Мирослав Петій. Він також підсумував, що цьогоріч колектив провів більше 500 показів вистав для понад 24 тисяч глядачів, відтак подякував усім працівникам і шанувальникам театру.

2 липня у Мукачівському драматичному театрі відбувся виступ солістів Львівської національної опери та балету „The Sounds of Dance”. Львівський оперний театр презентував проєкт, який поєднує камерне музикування з класичною музикою та хореографією. І цього разу кращі танцюристи України на чолі з прима-балериною Дариною Кірік представили закарпатській публіці „Фауст” – балет про каяття та любов, споконвічну боротьбу добра зі злом.

5, 6, 13 липня в Ужгороді, в академічному обласному українському музично-драматичному театрі ім. братів Шерегіїв, зіграли прем’єру вистави „Венера в хутрі” . Це – містичний трилер-комедія за участі акторів двох театрів – закарпатського та релокованого до Ужгорода з Маріуполя. П’єсу Девіда Айвза за романом Леопольда фон Захер-Мазоха на закарпатській сцені поставив запрошений з Києва режисер Віталій Семенцов. Дві душі – Томас і Ванда. А між ними – Венера – богиня Кохання. Прагнення фізичного контакту і гіпнотизм потаємних жадань здатні пробудити всередині природні інстинкти з присмаком щирості. Художниця-постановниця – заслужена діячка мистецтв України Емма Зайцева. В ролях: Дар’я Горшкова та Олег Власов.

5 липня Гурт „Рокаш” та Іван Попович поєднали минуле і сучасність у новому кліпі про Львів. Пісня „Галичаночки” – переспів пісні Івана Дмитровича 40-річної давнини. Оновленого звучання їй надали лідер гурту „Рокаш” Віктор Янцо та саунд-продюсер Володимир Ульянов. Перша презентація відбулася на ювілейних концертах Івана Поповича у львівській опері 6 лютого. Це вже третя спільна робота гурту „Рокаш” з легендарним Іваном Поповичем. Режисером кліпу став відомий майстер Віктор Скуратовський. Зйомки відбувалися на вулицях Львова та в приміщенні Будинку вчених. Крім чарівних львів'янок, окрасою кліпу стали ще і учасниці танцювального колективу „Плеяда” з м. Буськ.

7 липня в Ужгороді академічний обласний український музично-драматичний театр ім. братів Шерегіїв зіграв виставу для дітей „Країна „До, Ре, Мі””, у якій фантастичний світ музики розкрився з особливою магією. Режисер-постановник вистави – Михайло Мільмейстер. Того ж дня, вечором, відбулась вістава „Жменяки”. Одна з наймасовіших вистав Закарпатського музично-драматичного театру, створена головним режисером театру народним артистом України Анатолієм Філіпповим. Вистава про вічну боротьбу моральних та матеріальних цінностей. Створена за реальними подіями, описаними в романі класика закарпатської літератури Михайла Томчанія.

11 липня в Ужгороді академічний обласний український музично-драматичний театр ім. братів Шерегіїв зіграв виставу для дітей „Мауглі” (за твором Д. Р. Кіплінга). Інсценізацію оповідань Джозефа Редьярда Кіплінга про людське дитинча у зграї хижих звірів у джунглях здійснила Марина Іваненко, а втілила на сцені притчу-мюзикл запрошений режисер із Житомира, заслужений діяч мистецтв України Наталія Тімошкіна. Ця вистава, в якій задіяний чи не увесь акторський склад, по праву вважається однією з найяскравіших і найулюбленіших у репертуарі театру.

14 липня в Ужгороді академічний обласний український музично-драматичний театр ім. братів Шерегіїв зіграв комедію „Ідеальне весілля”. англійського драматурга Робіна Ховдона. Режисер – заслужений артист України Михайло Фіщенко.

19 липня в Ужгороді обласний академічний український музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв підбив підсумки 78-го театрального сезону. Колектив представив 11 прем’єр, показав 211 вистав, започаткував театральний фестиваль актуальної драматургії „Драма сьогодення”, виграв грант у межах програми „Культура без бар’єрів” від Українського культурного фонду, а також втілили три ініціативи на підтримку Збройних Сил України.

20 липня у Парафіяльній церкві Святої Крові міста Ґрац (Австрія) відбувся благодійний концерт Хору хлопчиків та юнаків Мукачівської хорової школи. Під керівництвом директора та художнього керівника Володимира Волонтира хор виконав композиції видатних творів українських митців, а також всесвітньо відомі хіти, такі як „Bohemian Rhapsody” та „Hallelujah”. Серед гостей концерту були присутні представники Посольства України в Республіці Австрія, які підтримали юних артистів та відзначили важливість культурного обміну між нашими країнами.

22 липня молодий співак із Рахова Іван Марко презентував нову драматичну композицію "Deadline". Композиція, відзнята в Рахові, просякнута внутрішніми життєвими переживаннями виконавця. Режисером кліпу став відеограф Сергій Приступа.

23 липня хор хлопчиків та юнаків Мукачівської хорової школи виступив з благодійним концертом у хорватському місті Цріквеніца в рамках концертного туру містами Австрії та Хорватії.

26 липня в Ужгороді, в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Ф. Потушняка, відбувся виступ камерного оркестру „Divertimento” (керівник С. Ясниський). Виступ був присвячений Дню медичного працівника. У програмі прозвучали твори Й. С. Баха, Е. Тоселлі, П. Мартіна, Л. Боккеріні, Я. Лавотта та ін.

У липні співак із Закарпаття Василь Федикович презентував нову пісню та кліп „Скажи”. Пісня передає емоційний стан співака з розбитим серцем в той момент часу, коли він не знаходив відповідей на свої питання. Наразі артист готує нові релізи та починає планувати офлайн-виступи, які відбудуться восени 2024 року.

У липні мукачівець Roman Fenix за допомогою штучного інтелекту створив пісню про власне місто. Глядачі зможуть насолодитися гармонійним поєднанням звуків, що відображає атмосферу та красу міста Мукачево.

У липні Мукачівський хор хлопчиків та юнаків переспівав світовий хіт гурту „Queen” „Bohemian Rhapsody”. Це виконання вже підкорила мережу Інтернет.

БІБЛІОТЕЧНА СПРАВА. ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

1 липня на Закарпатті вийшла друком нова подарункова книга закарпатського письменника Мирослава Дочинця „Івашко-незнашко і Ум-гора”. Книга має підзаголовок: для майбутніх дорослих і колишніх дітей. Замовити її вже можна у видавництві „Карпатська вежа”, яке власне й заснував Мирослав Дочинець. Проілюструвала книжку Олександра Гаркуша.  Дивовижні малюнки зроблені у спеціальній техніці, яку вона розробила спеціально для цієї книги: вони створені на випаленій теракоті, на глині. Завдяки ілюстраціям виходить такий магічний, чарівний, старовинний ефект. Окрім того, що книга гарно візуально оформлена, вона ще й обтягнута подарунковою плівкою, а поміж сторінок читач знайде листівку-закладку з одкровеннями, напуттями маленькому, юному читачеві. Щоб книга пішла у світ як дуже гарна і пам’ятна річ, яку читатимуть не лише діти, але й дорослі.

2 липня на сайті обласної універсальної наукової бібліотеки імені Ф. Потушняка був опублікований відеопроєкт „Літературні ювілеї 2024”. Третій в цьому році випуск „Аристократка української літератури” присвячений 175-річчю від дня народження Олени Пчілки. Олена Пчілка – одна з тих постатей, яких неможливо оминути на шляху перепрочитування й оновленого розуміння, як саме складався літературний і культурний ландшафт України. І, ясна річ, не лише як мати Лесі Українки. Хоча й у такій ролі Олена Пчілка неабияк вплинула на українську культуру загалом і зокрема на жіночу літературу… Саме її, Олену Пчілку, – і то цілком правомірно – багато десятиліть потому Оксана Забужко назвала матір’ю українського націоналізму. І говорили про цю цікаву постать з Надією Вовк, книголюбкою, очільницею читацького клубу „Книжкові посиденьки” у просторі „Дерево мого життя”.

6 липня в Ужгороді, в Артпросторі „Ліс”, відбувся поетичний вечір „Любов в усіх її проявах”, на якому говорили про любов до життя, до світу, до людей, про пристрасть і ніжність; про те, що любов дає і що забирає, про рани і про зцілення. До участі запросили поетів та поетес, а також усіх охочих почитати свої вірші або вірші улюблених авторів та авторок у форматі відкритого мікрофона.

6 липня в Ужгороді, по адресі Київська Набережна, 3, відбувся майстер-клас з техніки мови, який був цікавий всім, хто займається розвитком своїх навичок мовлення, голосу, цікавої подачі інформації. Заняття провела професійна актриса театру, доцентка зі сценічної мови Алла Бінєєва (м.Київ). На заході займались диханням, артикуляційною гімнастикою, дикцією, голосом, інтонацією, зняттям м’язових зажимів, логікою мови.

7 липня на сайті обласної універсальної наукової бібліотеки імені Ф. Потушняка була опублікована віртуальна виставка „Книгомандри з українськими письменниками”. Навіщо тисячі людей з усього світу вирушають у подорож? „Істинне призначення вашої подорожі – це не місце на карті, а новий погляд на життя”, – стверджував Генрі Міллер. Пропонуємо вам почитати перед початком подорожі, або й під час, книжки, сюжет яких крутиться і закручується безпосередньо довкола мандрівок та усіляких мандрівних пригод українських письменників. Почитати і надихнутися...

11 липня в Ужгороді, в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Ф. Потушняка, відбулась зустріч „Пам’ять поколінь” з колекціонером, дослідником історії Ужгорода та Мукачева Олександром Волошиним.

13 липня в Ужгороді, у Артпросторі „Ліс”, відбулась навкололітературна гра „ПереФарбований лис”, за мотивами відомого роману Панаса Мирного „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Українська класична література, сучасні психологічні підходи та гра. Ці речі об'єднує студія навколо літературних ігор „ПереФарбований лис”. Авторки подкасту – Валентина Мержиєвська та Марія Діденко. Ігри будують за принципом гри „Мафія”, на основі творів української класики. Ігри дозволяють глибше зануритись у сюжет і перепрожити його. У грі люди стають ніби безпосередніми учасниками подій твору і це дає більш тонке занурення в літературу.

15 липня святкував своє 85-річчя поет, перекладач, сценарист, член Спілки письменників України – Павло Михайлович Мовчан. З цієї нагоди на сайті обласної універсальної наукової бібліотеки імені Ф. Потушняка була опублікована віртуальна виставка „Глибини Слова і велич Чину”.

16 липня свій День народження святкувала легендарна Ада Роговцева. З цієї нагоди на сайті обласної універсальної наукової бібліотеки імені Ф. Потушняка був опублікований черговий відеовипуск „Життя в кадрі і за...", присвячений саме життю і творчості відомої актриси.

13 липня в Ужгородській книгарні "Є" відбулись традиційні суботні читання для діток. Юні читачі разом із працівницею книгарні Антоніною читали та обговорювали цікавезну книгу „Ми шукаємо слона” і зробили яскраву поробку із повітряного пластиліну у вигляді пончика.

18 липня в Ужгородській книгарні "Є" вперше відбувся розважальний вечір із настільною розмовною грою „Шевченко питає". Передувала грі коротка лекція-огляд наявних ігор від Світлани Тодер, а далі розпочалось найцікавіше – те, заради чого прийшли відвідувачі – забавка під керівництвом ведучого Дмитра Тодера, який зазначив, що основна мета гри – це не перевірка знань, а можливість дізнатися нове, пригадати забуте і, головне, поспілкуватися. „Шевченко” питав, а учасники на швидкість відповідали на 180 запитань із 6 розділів гри. Було цікаво, весело, пізнавально, а змагальницький дух не перешкоджав дружній атмосфері та підтримці одне одних. Позаяк зацікавленість у заходах такого формату серед відвідувачів виявилася високою, за домовленістю із „Книгарнею Є”, такі вечори будуть проводитись тут у майбутньому на постійній основі. Попередньо планують кожного разу грати в іншу настільну гру. Наразі організатори міркують над регулярністю таких вечорів і згодом оголосять реєстрацію на наступний ігровий вечір.

20 липня книгарня „Є” запросила діток від 4 до 10 років та їхніх батьків на читання та обговорення книги „Розблокуйте мою родину!” Амелі Джаво (видавництво „Ранок”) та майстер-клас з виготовлення логопедичної іграшки у вигляді головного героя. Це чудова книжечка про песика Кексика, який був найщасливішим собакою у світі… Доки в його оселі не з’явилися ненависні гаджети. Сучасна історія, яку варто прочитати кожному й кожній, хто бажає створити атмосферу щирого спілкування в родині.

24 липня в будинку культури села Ставне Ставненської територіальної громади Ужгородського району відбулася презентація одразу двох книжок – збірників фольклору, які підготував провідний методист відділу народної творчості та аматорського мистецтва КЗ „Обласний організаційно-методичний центр культури” Закарпатської обласної ради, заслужений діяч мистецтв України Іван Хланта. До збірника „Казки та легенди з витоків Ужа”, який побачив світ наприкінці 2023 року, Іван Хланта подав кращі зразки українських народних казок усіх жанрових різновидів, а також легенди, перекази, бувальщини, притчі, билиці Лемківської Великоберезнянщини, записані ним у кінці ХХ століття від талановитих оповідачів. У своїй сукупності тексти дають певне уявлення не лише про тематичне розмаїття казок на вказаній території, але й інших жанрів фольклору. Нещодавно науковець порадував читачів ще одним доробком – „Казки Закарпаття в записах Івана Хланти”. До збірника увійшли казки, записані від десятьох талановитих оповідачів із Міжгірщини, Тячівщини, Хустщини, Виноградівщини, міста Ужгород, а також Великоберезнянщини (нині входить до Ужгородського району). Зокрема, Великоберезнянщину презентують три казкарі. Кожна казка супроводжується приміткою, де вказано, хто записав, коли і від кого, а також джерело публікації.

26 липня в Ужгороді презентували щойно видану книжку про село Нове Давидково на Мукачівщині.

В ніч з 28 на 29 липня 2022 року стався один з найбільших російських терактів спрямованих щодо військово полонених – обстріл Волноваської виправної колонії у селищі Оленівка, де утримувались оборонці „Азовсталі”. Вшановуючи пам’ять загиблих в читальній залі обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Ф. Потушняка було оформлено тематичну виставку „Оленівська трагедія”.

29 липня в Ужгороді, у книгарні „Є”, відбулась чергова зустріч книжкового клубу „Ужгород читаЄ” з письменником Віталієм Дуленком. Були дуже активні учасники, цікаві думки, класна підготовка до зустрічі з автором, ну і власне – спілкування з Віталієм Дуленком.

Щосереди в Ужгороді, в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Ф. Потушняка, відбувалися засідання клубу з вивчення української мови для внутрішньо переміщених осіб та всіх охочих „Говоримо українською”.

У липні закарпатський письменник Василь Шкіря став переможцем нової Літературної премії імені Юлії Драгун. Серед кількох учасників конкурсу перемогу здобув закарпатський літератор, член НСПУ Василь Шкіря – за багаторічний внесок у розвиток дитячої літератури та, зокрема, крайнє видання його творів – „Пригоди бджілки Джавелінки і її друзів”.Юлія Драгун – українська письменниця, казкарка, етнопедагогиня, авторка 23-ох різножанрових книг, лауреатка численних міжнародних і всеукраїнських літературно-мистецьких премій. Премія започаткована цього року Благодійною організацією „Фонд імені Юлії Драгун”, яку заснувала родина письменниці, у співпраці з Закарпатською організацією Національної спілки письменників України (НСПУ) та Всеукраїнським державним видавництвом „Карпати”.

У липні в Ужгороді було визначено цьогорічних переможців премії імені Петра Скунця в галузі літератури та краєзнавства. Переможців визначили на засіданні конкурсної комісії в Ужгородській міській раді. Відповідно до рішення членів комісії переможцями стали: у номінації „Художня література” – Дмитро Кешеля із книгою „Доживемо до зеленої травички” („TIMPANI”, 2023). У номінації „Краєзнавча література” – Іванна Когутич-Гаврош із книгою „Петро Скунць у колі сучасників” (ТОВ „РІК-У”, 2023). У номінації „Альбомне видання” – Сергій Денисенко за фотоальбом „Ужгород: колись і нині” (ТОВ „РІК-У”, 2024). Міська премія імені Петра Скунця в галузі літератури і краєзнавства присуджується щорічно, починаючи із 2017 року.

У липні в Ужгороді був створений культурний простір „Paperova”. Георгій Московець, переселенець із Токмака на Запоріжжі, після початку повномасштабного вторгнення був змушений залишити рідне місто та переїхати до Ужгорода. У новому місті у нього зародилася ідея створити унікальний культурний простір – книгарню-кав’ярню. Так з’явилася „Paperova” особливе місце, де відвідувачі можуть вибирати книги з колекції понад півтори тисячі видань україномовної літератури, насолоджуватися кавою та проводити тривалий час у затишній атмосфері. Заклад швидко став популярним місцем зустрічей для молодих талантів і старшої інтелігенції Ужгорода. „Paperova” не лише місце для читання, а й платформа для митців. Георгій активно підтримує художників, надаючи простір для виставок і презентацій. Завдяки його зусиллям, книгарня-кав’ярня стала справжнім культурним осередком міста.

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. МУЗЕЙНА СПРАВА

3 липня в Ужгороді, у Краєзнавчому музеї імені Тиводара Легоцького, відкрилася виставка до 150-річчя від дня народження одного із представників першого покоління закарпатської школи живопису Дюло Іяса. Оригінальні художні твори поряд із документальними матеріалами із музею доповнили 20 репродукцій живописних робіт художника, друк на полотні яких здійснено за підтримки Генерального консульства Угорщини в м. Ужгород.

3 липня в Ужгородському замку відбувся майстер-клас з декорування екоторб. Унікальні екоторбини декорували діти разом з батьками. Майстер-клас провели в рамках науково-освітнього заходу з нагоди Всесвітнього дня без поліетиленових пакетів. Цього дня рекомендують відмовитись від користування виробами з пластику чи поліетилену та замінити їх альтернативними ЕКОтоварами.

3 липня у Національному музеї „Київська картинна галерея” було відкрито виставку „Закарпатська школа живопису”. Більше ста творів закарпатських митців різних поколінь дають уявлення про феноменальне явище в українському мистецтві – „Закарпатський Барбізон”. Хронологічний діапазон експонатів виставки охоплює ціле століття: від класичних надбань до сучасних новацій, від 1920-х років ХХ ст. і до сьогодення. У експозиції представлені і роботи відомих мукачівських художників Адальберта Ерделі, Золтана Мички, Аттіли Коприви, Ігоря Луценка, Юрія Шелевицького та ін. На поціновувачів мистецтва чекала незабутня подорож мальовничим Закарпаттям із картин митців.

4 липня в Ужгороді, у День Національної поліції України, відкрили 68 мініскульптуру „Патрульний поліцейський-артилерист”. Пам’ятник присвячений тим поліцейським, які зараз беруть участь у бойових діях та захищають Україну від окупантів. Бронзова мініскульптура уособлює поліцейського-учасника бойових дій, який дає наказ до пострілу артилерії по ворогу. Її встановили на символічному постаменті, зробленому з артилерійських гільз скріплених крицею. Патрульний поліцейський опирається на щит оборони висотою 18 см (нагадування про те що у 2018 році створено Національну поліцію України), на якому зображено воєнний символ патрульної поліції України – „хижак”.

5 липня в Ужгороді, у художньому салоні „Диптих”, відкрили камерну виставку графічних робіт Миколи Дзись-Войнаровського. Митець, який є родом із Хмельниччини, вважав себе художником, якого веде серце, рука і Вища сила. Його рід походив від Андрія Войнаровського, котрий був сином єдиної сестри гетьмана Івана Мазепи. Усе своє життя художник жив і творив на Закарпатті, в Мукачеві. Був талановитим графіком і працював у різних техніках. Багато творів присвятив біблійній тематиці. Микола Дзись-Войнаровський створив також чимало монументально-декоративних робіт. У 2019 році художник відійшов у вічність, залишивши після себе вагому мистецьку спадщину.

8 липня відомий мукачівський туризмознавець Максим Адаменко провів екскурсію будівлею Мукачівської ратуші, присвячену 120-річчю її створення, та розповів цікаві й маловідомі факти про неї. Максим Адаменко каже, наразі туристам вхід всередину мукачівської Ратуші заборонений. Але з адміністрацією будівлі вже ведуться розмови про дозвіл на кілька пробних екскурсій, адже побачити на власні очі цю величну будівлю зсередини мріють і місцеві, й туристи. Будівництво мукачівської Ратуші обійшлося місту в понад 200 тисяч крон. Гроші взяли в кредит в угорському банку під 4% річних, терміном на 50 років. На будівництво пішов всього рік. В той час ця будівля була визнана однією з найкрасивіших у Східній Європі. Мукачево почало стрімко розвиватися в середині 15-го століття, коли король Угорщини Янош Гуняді надав місту Магдебурзьке право, тобто економічна діяльність вже регулювалась не феодалом, а магістратом (мерією). Згодом після цього виникла необхідність і в більшій будівлі для адміністрації міста. На честь тисячоліття приходу угорців на свою батьківщину, в Мукачеві вирішили побудувати Ратушу. В конкурсі проєктів переміг молодий будапештський архітектор Янош Бабула і в 1903 почалося спорудження. Вже за рік місто отримало нову помпезну будівлю, яка і до нині зачаровує своєю красою місцевих та гостей Закарпаття.

10 липня в Ужгороді, у обласному музеї народної архітектури та побуту, відбулось відкриття пересувної виставки „Незламність в об’єктиві”. З жовтня минулого року фотовиставка мандрує містами України. Її вже могли побачити мешканці Дніпра, Києва, Яремчі, Коломиї, Чернівців та Луцька. Виставка фіксує злочини російських окупантів на українській землі, показує стійкість і мужність захисників України, єдність і силу суспільства у спротиві російській агресії, жагу до життя та віру у перемогу над загарбниками. Відвідувачам запропоновано на огляд фотографії, які лише стисло передають повідомлення про незламність українського народу, його мужню боротьбу з російською навалою. Кожна світлина є свідченням сили духу та здатності українців боротися за рідну країну. На 84 світлинах, що складають фотовиставку, зображено різні аспекти прояву нескореності українців. Зокрема, фото демонструють діяльність українських військових з різних підрозділів, рятувальників Державної служби з надзвичайних ситуацій, поліцейських Національної поліції України в Донецькій області, медиків, волонтерів, усіх, хто проявляє незламність у боротьбі з окупантами.

12 липня в Ужгороді, на стіні новобудви на вулиці Капушанській, до 150-річчя Августина Волошина прикарпатці подарували Ужгороду мурал із зображенням президента Карпатської України Августина Волошина. Автором муралу є відомий художник з Івано-Франківська Олесь Базюк. Виконавиці – художниці сестри Ольга і Леся Мельничук. Замовником виступила компанія „Франківський дім ІФ”. Стінопис є подарунком Ужгороду до 150-річчя від дня народження А. Волошина. Верховна Рада України та Закарпатська і Львівська обласні ради проголосили 2024 рік – роком Августина Волошина, першого в історії законно обраного президента Української держави.

12 липня в Ужгороді, у обласному краєзнавчому музеї імені Т.Легоцького відкрили тимчасову виставку, приурочену 130-річчю від дня народження відомого краєзнавця та директора музею – Петра Сови. Виставка створена на основі унікальних експонатів із фондових зібрань. Частину особистих документів та предметів із сімейного архіву для тимчасового експонування надала внучка Петра Сови – Ольга Величканич. На відкритті з вітальними словами виступили заступник директора департаменту культури Віктор Кравчук та директорка закладу Ольга Шумовська, спогадами про відомого краянина поділилися Ольга Величканич, Валерія Русин, Магдалина Мокрані та інші гості. З цікавими експонатами представленими на виставці всіх присутніх познайомив завідувач відділу Михайло Джахман.

12 липня в Ужгороді відкрили виставку робіт художника-шістдесятника Ференца Семана. 32 різножанрові роботи митця презентували у двох експозиційних залах обласного художнього музею ім. Й. Бокшая. На виставці експонуються роботи з приватних колекцій та збірки музею.

13 липня в Ужгороді, на території Фанерно-меблевого комбінату (вул. Шумна, 21А), відбулось відкриття виставки актуального мистецтва „Арт-липень”. Тернистим шляхом з Києва та Одеси виставка доїхали до Ужгорода – останнього пункту, який відвідали картини та скульптури експозиції. 20 молодих українських митців представили своє бачення навколишнього та внутрішнього світів в тих складних умовах, в яких живуть українці. На відкритті гостей супроводжували саунд локальної електронної сцени та бар.

15 липня у Мукачівському історичному музеї створили новий музей, присвячений героїзму наших захисників і захисниць. Для відвідувачів будуть представлені різні експонати, фотографії та атрибутика, яку військові почали приносити сюди ще з 2017-го року. Основна концепція музею – збереження памʼяті, підкреслення героїзму наших захисників та вшанування загиблих Героїв. Також тут приділятимуть увагу патріотичному вихованню молоді. Зараз музей продовжує наповнюватися різними war-тефактами, світлинами та прапорами. Лише світлин, які назавжди закарбують у пам’яті миттєвості війни, буде понад 600. Нещодавно, новою окрасою для музею стали шість стінописів, які створив мукачівський прикордонник Ярослав Романюк. До війни чоловік займався станковим та монументальним живописом. Над роботами у Музеї автор працював близько двох місяців.

16 липня в Ужгороді музейники обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького оновили макет ужгородського замку кінця 17 століття. Тепер макет, який зустрічає відвідувачів на вході, став ще більш детальним і привабливішим. Його доповнили фігурками, які передав музею Євген Лукша. Вони додають замку реалістичності та цікавості.

19 липня у підземеллі Ужгородського замку пройшов вечір-знайомство з живими кажанами. Відбулася відкрита інтерактивна лекція про кажанів „Зустріч з повітряними акробатами ночі”. Навчально-розважальний захід організували Інститут еколого-релігійних студій (IERS), Закарпатський обласний краєзнавчий музей імені Тиводара Легоцького та Український центр реабілітації рукокрилих (Ukrainian Bat Rehabilitation Center). Знайомство з кажанами почали з показу уривка вистави „Пригоди Кожика і Летика”, створеної Закарпатським академічним обласним театром ляльок „Бавка” за мотивами екологічної казки „Кажанчики” Наталії Гумен-Біланич у співпрації з ІЕРС. Бездоганні актори занурили глядачів у казкову історію життя кажанів, коротко та весело оповівши цікаві факти про них та їхню користь. Найочікуванішою частиною вечора стало знайомство з живими кажанами виду нетопир Куля (Pipistrellus kuhlii Kuhl), яких представили науковці. Вони навчали професійно поводитися з рукокрилими, щоб діти та дорослі вміли правильно допомогти їм під час випадкової зустрічі, адже кажани дедалі частіше залітають до людських обійсть через брак своїх природніх місць проживання. Діти охоче складали оригамі «кажани», виготовляли тематичні листівки та закладки для книжок із зображенням милих кажанчиків.

19 липня в Ужгороді, в експозиційних залах „Карпатська Україна” та Меморіальному музеї-кімнаті Августина Волошина обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького відбувся захід із вшанування пам'яті Августина Волошина з нагоди 79-х роковин з дня його смерті. У рамках заходу представили тимчасову виставку „Карпатська Україна та Президент Карпатської України Августин Волошин у філателії”. Під час заходу родинними спогадами про великого земляка поділився громадський діяч, дослідник Володимир Матейко. Завідувач відділу Михайло Джахман та колекціонер-філателіст Володимир Бубняк познайомили всіх присутніх з експонатами, представленими на виставці, їх історією та значенням в збереженні історичної пам'яті. У фондовому зібранні обласного краєзнавчого музею невелике місце займає філателістична колекція, у якій окреме і досить помітне місце відведене маркам, поштовим конвертам та листівкам присвяченим Карпатській Україні та Августину Волошину. Найбільш цінним та найдавнішим музейним предметом у цій колекції є пам'ятна листівка з маркою, випущена з нагоди Першого Сойму Карпатської України в Хусті 1939 р. Загалом у фондовому зібрані і на виставці представлені ювілейні поштові конверти, листівки та марки з поштовими штемпелями спеціального погашення, які присвячені річницям проголошення незалежної Карпатської України та з нагоди днів народження Августина Волошина. Хронологічно вони охоплюють період з 1994 по 2024 рік. Ця тематична філателістична збірка була сформована шляхом передачі та закупки від приватних та юридичних осіб.

23 липня в ужгородському скансені відбулося відкрилася виставки-колекції старожитностей Слобожанщини. „Етнофундація „Рід” із міста Краматорськ презентувала виставку-колекцію, яка раніше експонувалася в Краматорську, Коломиї, Калуші, Галичі та Долині. Виставка познайомить відвідувачів з історією та культурою Слобожанщини. Давні хатні ікони, предмети побуту, вишиті рушники, повні народні строї, віночки, прикраси, старі фото... Загалом декілька сотень автентичних, не реставрованих, не копійованих старожитностей із приватної колекції мешканки Краматорська, вчительки української мови і літератури Оксани Проселкової, були доступні до перегляду мешканцям і гостям Ужгорода. Усі ці речі належали автохтонним мешканцям Слобожанщини (Харківщина, Полтавщина, Луганщина, Донеччина). Експонати датуються кінцем XVIII-го, XIX і XX століттями. Колекція була евакуйована у травні 2022 року з Краматорська на Прикарпаття, де наразі і зберігається.

26 липня в Ужгороді, у обласному музеї народної архітектури та побуту, відбувся майстер-клас „Свічка з вощини з декором”. Майстерка для дітей віком 9+ років.

26 липня Міжнародний рушник єднання „Цвіт вишиванки” прибув до Закарпаття. Тепер місцеві майстрині вишиватимуть на ньому орнамент, характерний саме для нашого регіону. Директор департаменту культури Закарпатської ОВА, заслужений артист України Євген Тищук під час презентації відзначив актуальність проєкту, адже просто зараз ворог намагається знищити українське мистецтво та культуру, які мають тисячолітню історію. Проєкт „Цвіт вишиванки” започаткували ще у 2013 році в межах чергового однойменного фестивалю в Тернопільській області. Загалом це була спільна ініціатива керівництва Всесвітньої української координаційної ради, благодійного фонду „Цвіт вишиванки” та Ліги підприємців „Українська справа”. З моменту запуску проєкту рушник єднання вже побував у 13 областях України, у Києві, АР Крим та в 9 країнах світу, де є найбільші діаспори українців. За кордоном орнаменти обирають з особистих колекцій відомих історичних постатей, які тривалий час перебували або народилися в тій країні. Зокрема, Німеччина повторила узор з вишиванки Ярослава Стецька, Італія – Йосипа Сліпого, Австрія відобразила один з орнаментів з великої колекції вишиванок нащадка династії Габсбургів, послідовника січових стрільців Василя Вишиваного. Рушник єднання вишивають на полотні довжиною 12,5 м, його висота – 65 см, також зазначають назву області чи країни. Окремо організатори записують символіку орнаменту й інформацію про майстринь, щоб згодом видати українсько-англійський журнал про історію рушника єднання, узори та людей, які долучилися до його створення. Також планують випустити фільм про мандрівку рушника Україною і за кордоном, поділився директор Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини, голова благодійного фонду «Цвіт вишиванки» Євген Філь.

27 липня в Ужгороді, в Артпростірі „Ліс”(вул. Фединця, 37), відбувся майстер-клас „Вибійка на тканині” з майстринею Валентиною Васильєвою.

27 липня в Ужгороді, на території обласного краєзнавчого музею імені Т. Легоцького, з’явилася нова фотозона у вигляді альтанки. Тож кожен відвідувач закладу зможе зануритися в атмосферу минулих часів, відчути себе частиною історії і зберегти ці моменти на своїх фотографіях.

28 липня в Ужгороді, в Артпросторі „Ліс” (Фединця, 37) відбулися декілька майстер-класів. Перший – майстер-клас „Віночок з ниток”. Майстерка для дітей віком 6+ років. Другий – майстер-клас зі створення квіткової композиції від майстрині Мар’яни Дмитрик.

30 липня в Ужгороді, в галереї „АРТ-ДК”, заслужений художник України Владислав Габда презентував виставку робіт у стилі експресіонізму „Елегія одного натюрморту”. Митець розповідає, що майже 4 роки ніде персонально не виставлявся: ковід, потім війна – зробили вимушену паузу у виставковій діяльності. Водночас, художник прагнув до творчості, бо для нього це природньо, тож багато часу проводив у своїй майстерні в Ужгороді. Квіти, зображені на картинах, Владислав Габда малював у своєму саду. Відтак, визрів проєкт, об’єднаний символічного назвою „Елегія одного натюрморту”.

У липні, в Ужгороді, у обласному осередку Української федерації спорту інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату, відбувся майстер-клас з валяння вовною для людей з інвалідністю, який провела майстриня Любов Абайдулаєва. Захід відбувся у рамках соціального проєкту „Простір творчості”, який започаткував Обласний організаційно-методичний центр культури. Своє захоплення пані Любов називає малювання вовною, бо створені нею роботи нагадують живописні твори. Присутні, серед яких і працівнику центру культури, натхненно працювали, повторюючи рухи майстрині. Ця малопоширена клопітка техніка потребує уваги та терпіння. У результаті кожен учасник майстер-класу створив для себе невеличку декоративну композицію.

У липні в Ужгороді, у музеї народної архітектури та побуту, презентували фотовиставку „Korenie”, присвячену Всесвітньому дню етнічних словаків. Фотовиставка демонструє погляд у минуле та сучасне життя закарпатських словаків, яких у нашому краї нараховується близько семи тисяч.

У липні юні художники Мукачева взяли участь у пленері в мальовничому селі Щасливе. Захід відбувся в рамках проекту „Збереження та відтворення дерев’яних церков Закарпаття”. Учасниками конкурсу-пленеру стали вихованці трьох студій образотворчого мистецтва МЦДЮТ: „Чарівний пензлик” під керівництвом Вікторії Лукандій, „Палітра” під керівництвом Яни Олаг та „Срібний мольберт ” під керівництвом Юліанни Гагель. Юні митці мали можливість малювати на полотнах Свято-Михайлівський храм XVII століття, найдавніший дерев’яний храм Мукачівщини. Окрім того, вони взяли участь у майстер-класі з живопису, який провів відомий художник Василь Вовчок.

У липні Національний природний парк „Синевир” відзначив важливу подію – 40-річчя встановлення знаменитої статуї „Синь і Вир”, яка стала одним із символів верховинського мальовничого куточка Карпат. Втілили ідею створення величної статуї відомі закарпатські скульптори – Іван Бровді та Михайло Санич. Витвір майстрів вважається найбільшою дерев'яною скульптурою в Європі. Її висота сягає 13 метрів, а вага становить близько 30 тонн. Виготовлена з африканського дерева махагон, яке славиться своєю довговічністю і стійкістю до несприятливих погодних умов. Історія створення статуї „Синь і Вир” тісно пов'язана з народною легендою про нещасливе кохання. Статуя „Синь і Вир” стала не лише пам’яткою культури та мистецтва, а й символом кохання, вірності та незламного духу карпатського народу. Вона є втіленням багатої духовної та культурної спадщини цього краю. Озеро Синевир, одно із семи чудес України, є однією із головних туристичних атракцій Закарпаття, а статуя „Синь і Вир” стала візитівкою „Морського ока”. Щороку тисячі туристів відвідують озеро Синевир, щоб побачити цей символ, доторкнутися до легенди та насолодитися неймовірною красою природи.

КІНОМИСТЕЦТВО

2 липня у Пряшеві презентували фільм про закарпатського письменника-гумориста Михайла Чухрана.

6 липня в Ужгороді, в артпросторі “Станція Уж” відбувся показ та обговорення фільму „Фортеця Маріуполь. Орест”. “Фортеця “Маріуполь”” – це цикл фільмів, побудованих на відеодзвінках до воїнів, які були оточені російською армією у Маріуполі на заводі „Азовсталь”. Від початку облоги режисерка Юлія Гонтарук веде розмови з бійцями полку „Азов”, розкриваючи їхні портрети. Героєм фільму став Орест – колишній зв’язківець, а нині голова пресслужби полку „Азов” у Маріуполі. З „Азовсталі” Орест потрапив у російський полон і вже після виходу фільму, після чотирьох місяців у неволі його повернули додому під час обміну полоненими.

17 липня фільм про закарпатське село Кваси презентувала команда “Tour de Ukraine”. „Кваси: курорт на джерельній воді, альпійський сир на Менчулі, дикий Шешул, Веснарка, крафтове пиво” – так називається півторагодинне відео. Кваси – село у Рахівському районі Закарпатської області, відоме як „крафтова столиця” України. Команда проєкту впродовж тижня проводила зйомки у Квасах, аби розповісти українському глядачу про особливості цього закарпатського села. Цього року село Кваси має шанси потрапити до переліку найкращих туристичних сіл ООН Туризм. Це закарпатське село відоме своїми мінеральними цілющими джерелами, крафтовою продукцією та виробництвом гуцульських ліжників. У 2022 році Кваси отримали 2 місце у Всеукраїнському конкурсі „Неймовірні села України-2022”. У 2023 році команда проекту „Крафтові мандри” мандрівника Євгена Синельникова зняла випуск про крафтове село Кваси.

25 липня в Ужгороді показали „маніфестно-авангардне” кіно про життя українських міст радянського періоду НЕПу. „Кінозал ім. Стенлі Кубріка” запропонував до перегляду стрічку Дзиґи Вертова „Людина з кіноапаратом” (1929) у авторському музичному супроводі Антона Дегтярьова. Місцем показу була "сцена просто неба" Закарпатського облмуздрамтеатра на вулиці Івана Чендея (колишня Л.Толстого), 12. Вхід відбувався за добровільним донатом, який передадуть на Збройні Сили України.

Цього літа у Мукачеві стартували зйомки продовження історичного костюмованого серіалу „Кава з кардамоном – 2”. Це історична драма є адаптацією роману-бестселлера української письменниці Наталії Гурницької „Мелодія кави у тональності кардамону”. В сюжеті серіалу драматична історія забороненого кохання українки та польського шляхтича. Серіал розповідає про долю молодої дівчини, дочки священника, яка пов’язала своє життя з набагато старшим одруженим шляхтичем. Їхні стосунки ― нечуваний для XIX століття вчинок ― набули розголосу, тому головні герої зіткнулися з осудом.

ПРОСВІТНИЦТВО. ХУДОЖНЯ САМОДІЯЛЬНІСТЬ. ФЕСТИВАЛІ

5 липня у грецькому місті Паралія під егідою Європейської Асоціації фольклорних фестивалів ЮНЕСКО відбулося свято фольклору народів світу – Міжнародний фольклорний фестиваль, на якому свої національні фольклорні традиції, танці, музику, спів та костюми продемонстрували ансамблі та колективи з різних країн світу. Україну на цьому фестивалі гідно представив зразковий хореографічний ансамбль „Хустяночка” Хустської міської ради під керівництвом заслуженого працівника культури України Ірини Гнепи. Колектив, як завжди, показав високий рівень хореографічного мистецтва Закарпаття, своїми танцями продемонстрував любов до рідного краю, підкоривши серця глядачів своїми яскравими та видовищними хореографічними композиціями, у яких відображено всю красу українського таланту, вкладено серце та душу нашого народу. А танцівниця ансамблю Валерія Попадинець ще й прикрасила захід своїм професійним співом. Окрім участі у фестивалі, діти мали незабутній відпочинок у грецькому місті Паралія.

9 липня в Ужгороді, в кав’ярні „Зона комфорту”, відбувся майстер-клас із посткросингу, або ж надсилання поштових листівок. Ідея належить молодій дівчині Ані Крючковій, учасниці проєкту „Чути дітей”, яка останні кілька років живе в Ужгороді, а власне посткросингом займається рік. Cаму подію, майстер-клас „Що таке посткросинг і як ним займатися?” організувала ще одна учасниця проєкту – Дарія Грицакович.

11 липня юна мукачівка Злата Дурунда презентувала свій кліп на пісню „Сік землі”. У пісні вшито код людського роду та буття. Родина – духовна колиска кожної людини. Учениця „Brevis Vocal Studio”  презентувала кліп як подарунок своїй мамі у день її народження. Це подяка за безсонні ночі, за виховання, турботу, за мотивацію та потужну підтримку у всьому. Тоня Матвієнко присвятила цю пісню своїй мамі, відомій співачці та справжній українці Ніні Матвієнко.

12 липня в Ужгороді відбулась тематична екскурсія „Знайди їх всі – мініскульптури Ужгорода”. Під час цієї подорожі учасники змогли відкрити неймовірний світ мініатюрних скульптур, розташованих по всьому місту. Гіди розповідали про кожну фігурку, її історію та особливість. Учасники дізнались, де саме приховані ці маленькі шедеври та яку символіку вони несуть.

13 липня в Мукачеві, на території замку „Паланок”, відбувся благодійний фестиваль „Амбасадор Дитинства” за участі „Зіркового десанту”. У програма свята: безкоштовні зони для ігор, майстер-класів; виготовлення оберегів для воїнів Сил оборони України; розіграш ілюстрованих книжок: „Протимінна безпека”; фуд-зона зі смаколиками та напоями. 14:00 – 17:30 год: відкриття заходу зі спеціально програмою "Фортеця Дитинства"; відеопоздоровлення від українських легенд сьогодення; виступи зірок та блогерів; фотосесія з Кубком Євробачення-2022, артистами та блогерами.

15 липня у Виноградові відбувся наймобільніший всеукраїнський фестиваль „Злата Фест", який об'єднав молоді таланти з усієї України. Місія цього фестивалю – дати відчути єдність молодих талантів країни. І у Виноградові, і у інших містах України серед конкурсантів є багато внутрішньо переміщених осіб, їх присутність ще більше підкреслює нашу стійкість і солідарність. У фестивалі взяли участь сотні талановитих дітей. серед них були гості з Хуста, Сваляви і навіть Чехії. Призерами стали, зокрема, вихованці театру „YVS Art”, танцювальних груп „New Art”, „Галактика”…

 18 липня в Боздоському парку Ужгорода відбулось відкриття парку світлових фігур „Lights&Dreams”, який вже з успіхом пройшов в Україні та за кордоном. Це справжній тематичний парк ілюмінацій та масштабних світлових інсталяцій, кожна з яких сягає до семи метрів заввишки. Організатори заходу запросили всіх бажаючих „поринути в атмосферу чарівного світу, де трапляються дива та здійснюються мрії!”.

19 липня уже вдруге танцювальний колектив „New Ject Dance” Західноукраїнського національного університету відвідав один із найвідоміших та найпрестижніших танцювальних чемпіонатів світу „Dance World Cup”, масштаби та рівень котрого вражають і захоплюють. Відібрані танцівники з усього світу демонструють свої здібності та майстерність з хореографії. Юна танцівниця Яна Безкоровайна посіла 10 місце в категорії „children” у стилі „street dance” серед 26 учасників. Христина Палій – четверте місце у стилі „street dance” серед 34 учасників та п’яте – у стилі „commercial dance” серед 23 учасників з усього світу. А командний виступ колективу гідно відстояв честь із-поміж сильних суперників у категорії „large group” у стилі „street dance”, завдяки чому танцівники отримали 8 місце серед 33 потужних команд.

27 липня ужгородський письменник Банди Шолтес провів відкриту екскурсію. Він поділився цікавими легендами про Ужгород та його мешканців. Понад 80 закарпатців та гостей краю, зокрема, дізналися, звідки походить назва вулиці Жемайте, чому 16-поверхівка пофарбована у фісташковий колір і нащо Банди вкрав із кафе-музею „Під замком” полотно свого батька – відомого художника Петра Шолтеса. Організувала захід  благодійна організація „Дерево Мого Життя”.

У липні в Ужгороді безкоштовні музичні терапевтичні заняття для дітей та дорослих проводила музикотерапевтка Катерина Кудашева. Музичні заняття почали проводити з червня для дітей віком від 3 до 5 років, для інших – з липня. Є п'ять груп: чотири – дитячі та одна – для дорослих. Заняття – це більше зняття стресу. Тобто учасники просто намагаються вибарабанити свій стрес, виспівати й поєднати. Це більше про комунікацію, про вираження себе, про відчуття себе всередині групи, прийняття себе всередині якогось нового соціального зрізу.

У Карпатах збудували гігантський „Ноєв ковчег”. У карпатському селі Поляниця, неподалік Буковелю, зʼявився Ноєв ковчег вражаючих розмірів. Ковчег має три поверхи, на кожному – тварини, запаси продовольства, опис, історичні документи і згадки про Божий корабель в різних культурах. Відомі гуцульські майстри по дереву працювали над проєктом три роки під керівництвом Василя Копчука з с. Річка, Косівського району. Архітектор проєкту – Ростислав Остафійчук. Основна частина прадавнього корабля зроблена з відходів деревини та дерева, обробленого за японською технологією – методом опалювання.

У липні, у високогір’ї українських Карпат спостерігався пік цвітіння рододендронів – їх ще називають „червоною рутою”. Карпатські рододендрони масово розпустилися на схилах Чорногірського та Мармароського хребтів. Цвітіння рододендронів на найвищому хребті України – Чорногорі – чи не найзахопливіше природне явище у Карпатах. Як відомо, рододендрон карпатський, він же східнокарпатський, який також має місцеві назви бердулян, бердуляк, збурник, кашкара, когітник, омеґа та чорногривник, – це вічнозелений чагарник родини вересових. Стверджують, що саме про цю рослину як про червону руту написав свою легендарну пісню композитор Володимир Івасюк. Цей вид рододендрона поширений на Балканах та в Карпатах. В Україні зростає на межі свого поширення, росте на субальпійських та альпійських луках поміж заростями сосни та ялівцю на висотах 1600-2050 м. Характерний для Ґорґанів, Свидовця (у масиві Близниці), але найбільші плантації карпатського рододендрона – саме на гірських масивах Чорногори та Мармароса. Це лікарська рослина, в народних легендах – чаклунська, місцеві жителі переповідають: якщо дівчина подарує червону руту хлопцю, той закохається назавжди і не розлюбить ніколи.

У липні на Рахівщині зацвів едельвейс – квітка, яка є гербом Рахівського району, найвисокогірнішого району України, який на всій материковій Україні зростає тільки тут, на Мармаросах та Свидівці. Едельвейс, білотка альпійська, шовкова косиця, чілог – це символ любові, відданості і відваги. Недарма ця цінна рослина оповита легендами й оспівана в піснях квітка рахується неприступною та квіткою хоробрих й справжніх відчайдухів, адже зростає в неприступних місцях, на стрімких скелях високо в горах. Квітка, яка цвіте, як правило, на початку липня віднесена до Червоної книги України і знаходиться на межі зникнення. Тому її суворо заборонено брати. Милування цвітінням едельвейсу дарують неймовірні враження, емоції та спогади.