Біографія. Живописець. Народився в родині землеробів.
Після закінчення початкової школи поступив в Мукачівську руську гімназію, в якій навчався до визволення Закарпаття радянською армією.
У 1947 році після 9-ого класу склав іспити в Ужгородське училище прикладного мистецтва і був прийнятий на 3-й курс, яке закінчив у 1950 році. Учителями були А. Ерделі, Й. Бокшай, Ф. Манайло, Е. Контратович та інші. Після закінчення Ужгородського училища в 1950 році, здав екзамени в Львівський інститут прикладного мистецтва, але не був зачислений по політичним мотивам.
Повернувшись додому в тому ж 1950 році влаштувався на роботу в обласний будинок народної творчості на посаду методиста, де працював один рік, до призову у військо.
З 1951 по 1954 рік знаходився в лавах Радянської армії на о. Сахалін.
Після демобілізації був прийнятий на роботу в Закарпатські художньо-виробничі майстерні художнього фонду, де працював до 2001 року до виходу на пенсію.
На протязі цілого періоду життя працює творчо, як живописець. З 1950 року учасник обласних художніх виставок, з 1957 року — республіканських, з 1961 року — всесоюзних, з 1966 року бере участь у виставках за кордоном ( Угорщини, Словаччини, Франції, Румунії, Італії, Кіпру, Болгарії та інших), в тому числі і біенале.
У 1962 році був прийнятий у Спілку художників України.
27 років ( 1964-1991) беззмінно був у керівництві Закарпатської організації Спілки художників України, а в 1996 році був обраний головою Закарпатської організації, яку очолював до 1999 року. З 1999 року і по цей день викладає в коледжі Закарпатського художнього інституту ім. А. Ерделі.
За творчу працю нагороджений багатьма почесними грамотами і дипломами різних років.
Двічі обирався депутатом Ужгородської міської Ради народних депутатів: 1984-1987 рр., 1987-1990 рр.
Участь у обмінних художніх виставках за кордоном:
Угорщина: 1966, 1968, 1974, 1985, 1992, 1996, 2000;
Чехословаччина: 1968, 1972, 1981, 1984, 1987, 1988, 1989, 1996, 1997, 1999;
Румунія: 1976, 1977, 1981, 1984, 1987.
Участь у державних художніх виставках за кордоном:
1968, Канни (Франція);1970, Генуя (Італія);1972, Нікозія (Кіпр);1973, Софія (Болгарія);1970-1974, Варна (Болгарія); 1974, Венеція(Італія); 1980, Філіппіни; 1983, Кельн (Німеччина); 1983, Відень (Австрія); 1984, Будапешт (Угорщина); 1989, Канада (комерційна пересувна виставка); 1989, Будапешт (Угорщина); 1990, Будапешт (Угорщина); 1990, Секешфегервар (Угорщина); 2002, Будапешт (Угорщина); 2002 Москва (Росія) та Пекін (Китай).
Участь у міжнародних біенале:
1963, Хельсінкі (Фінляндія); 1974, (Кошіце, Чехословаччина); 1984, Венеція (Італія).
Персональні виставки:
1973-1974: Ужгород (Україна), Пряшів та Попрад (Словаччина);
1981: Київ, Львів, Івано-Франківськ, Коломия (Україна), Каунас та Шауляй (Литва);
1982: Ужгород (Україна), Москва та Звьозднгий Городок (Росія);
1991: Ужгород (Україна);
1996: Ужгород (Україна), Ніредьхаза та Бийкишчобо (Угорщина);
1997: Требішов, Гуменне, Бардіїв, Межилаборці (Словаччина);
2001: Ужгород, Київ (Україна);
2005: Київ (Україна);
2006: Ужгород та Київ.
Місцезнаходження творів: у фондах: Міністерства культури СРСР, тепер Росії; Міністерства культури та мистецтв України;Спілки художників СРСР, тепер Росії; Спілки художників України.
У художніх музеях: Ужгорода, Москви, Києва, Одеси, Миколаєва, Дніпропетровська, Запоріжжя, Кіровограда, Сум, Горлівки, Тернополя, Івано-Франківська, Севастополя, Хмельницького, Павлограда, Рівного, Харкова, Луганська, Умані, Красноярська(Росія), Вільнюса та Каунаса (Литва), Кошице (Словаччина), Рожняви (Словаччина), Спішської Нова Вес (Словаччина), Міхаловців (Словаччина), Требішова (Словаччина), Кельна (Німеччина), Ніредьхази (Угорщина), Панчева (Югославія), Венесуели та у приватних збірках держав світу.
Одружений, має двох доньок, четверо внуків і двох правнуків.
Творчість В. В. Микити освітлена більш, ніж у 230 публікаціях.