Біографія. Живописець.
З 1928 р. навчається у вищій художньо - промисловій школі у Празі. У 1930р.- відвідує Францію. Як здібний та талановитий митець експонує свої роботи на виставці закарпатських художників у Празі в 1923р., серед них виділяється робота “Дідо - Бідняк ”. У 1934р. закінчив Вищу художньо-промислову школу у Празі. Вчитель з фаху - Зд.Кротохвіл.Працював у галузі монументально-декоративного живопису. Фор-ескізи для мозаїчних панно, мозаїки для фасадів та фойє клубів, кінотеатрів, залів ресторанів, готелів, турбаз, автобусних зупинок. А проекти ресторанів-колиб залишаються незвичним явищем в художній біографії митця.
Звернувшись до книжкової графіки в 1947 році, проілюструвавши перше в області видання повісті Івана Франка «Захар Беркут», митець неодноразово повертається до роботи над книжковими оформленнями. В їхньому числі: ілюстрації до творів Марка Черемшини та Ольги Кобилянської, цілого ряду збірок народного фольклору. В другій половині 50-х років народжується яскрава співдружність Федора Манайла з Антоном Кашшаєм, вершиною якої стала збірка «Народні балади Закарпаття».
Відомі роботи : «Вересень» (1956), «Колочава» (1956), «Село в Горах» (1958).
Журба і туга довоєнних соціальних творів резонує численними жанровими композиціями з життя закарпатських селян. Авторське бачення сьогодення завжди крізь призму народної культури, побуту, етнографічних мотивів простежується у творах митця, зокрема, “Новий хліб”, “Моя поличка” тощо.У роки створення музею народної архітектури та побуту він був одним з ініціаторів і активних організаторів цього культурного закладу, реалізовуючи тут свої глибокі знання архітектури, етнографії та побуту закарпатців. Тільки Манайлові можемо завдячувати тим, що не вмерло унікальне стародавнє народне мистецтво — декорування диньок.
Яскраву сторінку в житті Федіра Манайла становить його невтомна громадська діяльність. Він брав безпосередню участь у створенні Ужгородського училища прикладного мистецтва і був одним із перших викладачів цього навчального закладу, у створенні картинної галереї, працюючи заступником директора по науковій роботі, у створенні Закарпатського відділення Спілки художників. З 1948 року був головою спілки і віддав багато сил й енергії для організаційного і творчого зміцнення колективу художників. Протягом багатьох років очолював комісію по роботі з молодими художниками. Манайло — один із перших художників Будинку народної творчості, Закарпатського українського музично-драматичного театру, обласної філармонії, художник-графік книжкового видавництва «Карпати».
Реалістичні образи живописних полотен Федора Манайла вражають поетизованою глибиною мистецького бачення. Метафоричність просторового та смислового вирішення твору “Табун гуцульських коней” свідчить про оригінальність композиторських прийомів та піднесеність емоційних струменів творчості художника-казкаря.
Помер 15 січня 1978року в м.Ужгороді.