Комунальний заклад
"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"
Закарпатської обласної ради
Віртуальні виставки
"Театр Карпатської України"
2018-11-27до 80-річчя від дня відкриття театру "Нова сцена" в м. Хуст
Драматичний театр «Нова сцена» – важлива сторінка національно-культурного та державотворчого життя Закарпаття у XX ст. Передісторія та історія цього своєрідного колективу на теренах української театральної культури маловідомі, тому і складають для нашого сучасника неабиякий інтерес.
Ініціатором створення першого професійного театру Закарпаття під назвою «Руський театр товариства «Просвіта» був голова театральної комісії «Просвіти» Августин Волошин. Офіційно відкритий 15 січня 1921 року виставою «Ой, не ходи, Грицю, тай на вечорниці» за драмою М. Старицького «Руський театр» проіснував майже десять років. Матеріальні нестатки, політичні цькування його працівників навколо мовного питання та внутрішньої незгоди призвели до того, що в грудні 1929 року театр було закрито.
Відкриття російськомовного театру ініціювало товариство ім. О. Духновича, залучивши до цієї ідеї окремих чеських чиновників.
Микола Аркас робить спроби реставрувати український театр під назвою «Реєстроване дружество Руський театр» (1930), а згодом «Руський театр імені Миколи Садового» (1934).
Предтечею «Нової сцени» була «Верховина» – аматорський театр, створений в 1927 році уродженцями Закарпаття при «Союзі підкарпаторуських русинських студентів у Празі». Керівником цього колективу були Юрій Шерегій та Михайло Біличенко. В 1931 році частина студентів після закінчення навчання в Празі переїхала на роботу в Ужгород і продовжила свою театральну діяльність, прибравши собі назву «Веселка», колективу, який було створено 1926 році при товаристві «Просвіта». Гастролюючи містами і селами Закарпаття, і «Верховина», і «Веселка» несли до широкого загалу рідне слово, по суті, виконували роль народної кафедри з питань закріплення серед населення чистоти української літературної мови.
Брати Юрій та Євген Шерегії, інша національно свідома молодь, яка пройшла своєрідну творчу школу мистецтва театру у «Верховині», а відтак і «Веселці», організовують у 1934 році спочатку пластовий хор з драматичною секцією, потім театральну дружину, до якої приєдналася вчительська молодь, і крок за кроком, долаючи неабиякі труднощі виходять на велику сцену вже як професійний театр «Нова сцена» (1938), розгортаючи свою діяльність спочатку в Ужгороді, а в період Карпатської України – в Хусті.
Опинившись на бистрині політичного життя, буремних для Закарпаття днів початку 1939 року, театр «Нова сцена» стає збудником, носієм і рупором національної ідеї Карпатської України як вільної незалежної європейської держави, за що й отримує від її уряду статус стаціонарного театру з офіційною назвою «Український національний театр «Нова сцена».
Окремі видання:
 |
К 85.33 Зі сторінок цього видання перед сучасником на повен зріст вимальовується постать Героя України – президента Карпатської України, видатного релігійного, державного діяча, педагога, публіциста, письменника і драматурга, одного із засновників українського театру на Закарпатті Августина Волошина (1874–1945). |
|
К 85.33 Зі сторінок цього видання вимальовується знакова постать великого актора, режисера, драматурга, публіциста – Миколи Карповича Садового (1856–19330) його історична роль в організації творчої діяльності першого професіонального українського театру на Закарпатті – Руський театр Товариства «Просвіта» в Ужгороді. На сцені і в оточенні театру звучала українська літературна мова, пісня, звичаї і обряди, відтворювалися сторінки історії нації, що сприяло його ролі епіцентру національного відродження краю. |
 |
 |
К 85.33
У видавництві „Гражда” побачила світ дослідження Василя Андрійця, присвячене унікальному періоду в житті українського театру Закарпаття. Йдеться про театр часів Карпатської України, який називався „Нова сцена”. Автор дає широке полотно, насичене фактажем. Розповідає також про театральне життя, яке передувало виникненню професійного театру у Хусті. |
|
К 85.33 У монографії досліджено процес становлення та творчий шлях першого українського професіонального театру на Закарпатті – Руського театру Товариства «Просвіта» в Ужгороді (1921–1929) у його різноманітних формах і засобах функціонування. На основі джерельних матеріалів та документів розкрито основні тенденції й особливості культурологічного процесу регіону в контексті історичної епохи. |
 |
 |
К 85.33
Монографія знаного театрального історика, кандидата мистецтвознавства Василя Андрійця є грунтовною спробою в українському мистецтвознавстві маштабно оцінити роль Василя Ґренджі-Донського в історії українського театру на Закарпатті як театрального критика, драматурга, публіциста періоду 20-30-х років XX століття. |
|
К 85.33 У даній книзі вміщені статті автора з історії українського професійного театру на Закарпатті, рецензії на истави Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру та інших українських театрів, які приїжджали у наш край на гастролі, а також літературно-художні нариси про визначних режисерів, театральних художників та артистів. |
 |
 |
К 85.33 Книга Гната Ігнатовича (1898–1978), українського актора, режисера, театрального педагога, заслуженого артиста України, «Від гасниці до рампи (нариси з історії українського театру на Закарпатті)» є першою спробою узагальнюючого дослідження з історіографії театру на Закарпатті – від народних традицій, що передували його виникненню, до кінця червня 1945 року. На основі численних документів, архівних даних та публікацій висвітлюються та аналізуються «джерела» виникнення театру, діяльність аматорських та професійних театральних колективів краю. Автор простежує еволюцію, духовні інтенції, традиції та проблеми розвитку українського театру Закарпаття. |
|
К 85.334 Л 93 Любов глядача – найвище визнання : золоті сторінки історії та сьогодення театру Срібної Землі / упоряд. В. В. Кобаль. – Ужгород : Карпати, 2010. – 258 с. : фот. Дана книга увібрала в себе й історію, і сьогодення театру Срібної Землі. Нариси, зарисовки, роздуми й інтерв’ю, численні фотоілюстрації представляють передусім подвижників Закарпатського українського музично-драматичного театру. Крім авторських матеріалів упорядника видання – заслуженого працівника культури України Василя Кобаля до книги увійшли також нариси про театр і його діячів, які чвого часу були підготовлені заслуженим працівником культури України Василем Руснаком, лауреатом премії Спілки театральних діячів України Йосипом Баглаєм, доктором мистецтвознавства, заслуженим діячем мистецтв України Іваном Хлантою, знаним літературознавцем Дмитром Федакою та іншими дослідниками. |
 |
 |
К 85.33 Книга заслуженого працівника культури України, довголітнього директора Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру (1970-1990), нині президента Асоціації «ІНТЕРАРТ» Василя Руснака є першою спробою оглянути півстолітню історію повоєнного українського театру на Закарпатті (1946-1996). Книга багато ілюстрована цікавими фотоматеріалами, які нині є архівною рідкістю.
|
|
К 85.33
Вагомість Юрія Шерегія в історії українського театру є визначною, його вагомість в розвиткові українського театру на Закарпатській Україні – унікальна. Його «Нарис» заповнює «білу пляму» в історії українського театру поміж 1919 та 1945 рр. |
 |
***
Андрійцьо, Василь. "Нова Сцена" – театр Карпатської України / В. Андрійцьо // Срібна Земля. – 2018. – 15 берез. – С. 6-7 : фот.
Андрійцьо, Василь. Театр "Нова сцена" : [80-річчя від дня відкриття першого держ. профес. укр. театру на Закарпатті зі статусом "національний"] / В. Андрійцьо // Календар краєзнав. пам’ят. дат на 2018 рік. – Ужгород : Вид-во Олександри Гаркуші, 2017. – С. 158-161.
Андрійцьо, Василь. Театр Карпатської України "Нова сцена" і його роль у формуванні української національної самосвідомості населення Закарпаття / В. Андрійцьо // Світове відлуння українського театру. – Київ, 2006. – С. 165-178.
Клекнер, Богдана. "Нова Сцена" – родзинка театральної історії Хуста : [період Карпат. України] / Б. Клекнер // Карпат. об’єктив. – 2018. – 22 берез. – С. 12 : фот.
"Нова Сцена" : [муз.-драм. театр на Закарпатті] // Закарпаття в енциклопедії українознавства. – Ужгород : Ґражда, 2003. – ТТ. 1-11. – С. 110.
Інтернет ресурси:
Новини
Україна - країна з найкрасивішим національним костюмом. Вишиванками, яскравими вінками захоплюються у всьому світі. Але наряд неможливо уявити без аксесуарів. Саме вони «відповідають» за колорит. Етнічні прикраси українців можуть дати фору національним гарнітурам будь-якого народу. Буяння фарб, різноманітність форм, оригінальність і ідеальне виконання – все це етноприкраси. Всім кому цікаве мистецтво створення українських прикрас пропонуємо віртуальну виставку "Ювелірна" самоідентифікація: історія українських прикрас".