Закарпатська Обласна Універсальна Наукова Бібліотека ім. Ф. Потушняка::Віртуальні виставки

> >

Віртуальні виставки

„З рідним словом міцніє держава”

2019-11-07
(до Дня української писемності та мови)

День української писемності та мови відзначається 9 листопада.

Його встановлено указом Президента України 6 листопада 1997 року «на підтримку ініціативи громадських організацій... в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».Його встановлено указом Президента України 6 листопада 1997 року «на підтримку ініціативи громадських організацій... в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця».

Нестор Літописець був монахом Києво-Печерського монастиря (бл. 1114 р.), першим давньоруським письменником і літописцем, послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Автор житій князів Бориса і Гліба, Феодосія Печерського; традиційно вважається одним із авторів «Повісті минулих літ». Саме Нестор увів історію Русі в річище всесвітньої історії.

Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Кількість мовців – понад 45 млн, більшість яких живе в Україні. Поширена також у Білорусі, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словаччині, Казахстані, Аргентині, Бразилії, Великій Британії, Канаді, США та інших країнах, де мешкають українці. Українська є другою чи третьою слов’янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу. Українська мова є результатом інтеграції трьох діалектів праслов’янської мови - полянського, деревлянського та сіверянського. Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю, зрідка – латинку в різних варіантах. З погляду лексики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики), потім іде польська (70% спільної лексики) і словацька (68% спільної лексики).

Назву «українська мова» вживали починаючи з XVI ст. на позначення мови українських земель Речі Посполитої, однак до середини XIX ст. основною назвою мови, що тепер зветься українською, було поняття «руська мова». Це почало вносити плутанину від моменту приєднання України до Московії та згодом Російської імперії, оскільки росіяни у XVIII ст. стали позначати свою мову схожим прикметником (рос. «русский языкъ»). Після певного періоду вагань, під час якого мову України намагалися відрізняти від російської за допомогою різних назв, поняття «українська мова», зрештою, поступово перемогло в усіх українських регіонах.Упродовж століть українська мова зазнавала суттєвих утисків і заборон з боку різних держав, залежно від того, під чиєю владою опинялася Україна. Нині українська мова має державний статус.

Щороку саме в День української писемності та мови стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, а також проводиться Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, до якого приєднуються і українці за кордоном. Найголовніше в ньому – це і перевірка знань, а також солідарність з усіма, хто любить і шанує рідне слово.

Вислови відомих людей про значення мови:

Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистити себе (О. Пахльовська).

Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови… (М. Рильський).

Мова росте елементарно, разом з душею народу (І. Франко).

Слово — зброя. Як усяку зброю, його треба чистити та доглядати (М. Рильський).

… Поки живе мова – житиме й народ, як і національність … От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань (І. Огієнко‎).

Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом (А. Мокренко).

Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів (В. Захарченко).

Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів (В. Голобородько).

Найбільше і найдорожче добро в кожного народу це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування (П. Мирний).

Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості. (І. Огієнко).

Поки жива мова в устах народу, до того часу живий i народ. I нема насильства нестерпнiшого, як те, що хоче вiдiрвати в народу спадщину, створену незчисленними поколiннями його вiджилихпредкiв. (К. Ушинський).

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. (Л. Костенко).

Скільки української мовної території, стільки й української державності. (І. Заєць).

Мова – це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – умре нація. (Ю. Дзерович).

Доля української мови – то є водночас й доля української держави й нації. (І. Лосєв.)

Мова народу, народності чи діаспори — то генетичний код національної культури, запорука самобутності та самозбереження. (В. Овсянико-Куликовський).

Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш. (Народна мудрість).

Рідна мова – мати єдності, батько громадянства і сторож держави. (М. Даукша).

Стан державної мови, рівень володіння нею, поширеність у різних сферах життя – усе це показник цивілізованості суспільства. (О. Пономарів).

А мова – це душа народу, народ без мови – не народ. (В. Сосюра).

Рідна мово, без тебе ніхто я, мов відірваний вітром листок. (П. Перебийніс).

Коли забудеш рідну мову, забудеш душу ти свою. (В.Сосюра).

Коли в огонь живої мови чуття святого надаси, ти станеш лицарем краси, і визволення, і любові. (М. Вороний).

Щоб мова тобі повністю відкрилася, маєш бути залюбленим в неї. (О. Гончар).

Мова – це глибина тисячоліть. (М. Шумило).

***

811.16

Б 87

Брайчевський, М. Походження слов’янської писемності / М. Брайчевський ; ред. Л. С. Бойко. – 2-е вид. – К. : Академія, 2002. – 154 с.

Дискусійну проблему формування слов'янської писемності автор розглядає у загальному соціокультурному контексті ранньої історії слов'янства, користуючись не лише писемними джерелами, а й величезним археологічним матеріалом. Теоретична глибина і дивовижна ерудиція автора поєднується з умінням просто й цікаво розповісти про найскладніші речі.

811.161.2

К 58

Кожевніков, Валентин. Сувора розмова про "язик" і мову / В. Кожевніков. – К. : Панмедія, 2015. – 64 с.

В брошурі аналізуються деякі гострі аспекти мовної політики в Україні, формуються вимоги до варіантів вирішення мовного питання в світлі української національної ідеї, на численних прикладах засвідчуються переваги української мови над російською і обґрунтовується думка про недоцільність і навіть шкідливість вивчення російської мови українцями. Викладено цікавий досвід автора щодо власного повернення до української мови. Доведено, що усі культурні російськомовні громадяни неодмінно повинні знати українську мову, бо вона – первинна.

63.3(4УКР)
М 15
Макарчук, Степан Арсентійович. Писемні джерела з історії України / С. А. Макарчук. – Л. : Світ, 1999. – 352 с. : іл., мал., факс.

Ця книга – плід багаторічної праці відомого українського історика, професора Степана Арсентійовича Макарчука. У ній в хронологічній послідовності та за видовими ознаками аналізуються писемні джерела з історії України від найдавніших насів до ваших днів, у тому числі твори античних, візантійських і західноєвропейських авторів, літописи, публічні й приватні актові матеріали X–XVII ст., статистично топографічні описи, мемуарна література вітчизняних і зарубіжних авторів, періодика, літературні и діловодні документи державних установ, нормативні діловодні документи політичнкх партій новітнього часу. Подаються відомості про найважливіші археографічні українські, російські та польські видання державні сховища джерел.

81.411.1

Ф 24

Фаріон, Ірина Дмитрівна. Мова – краса і сила : суспіл.-креат. роль укр. мови в ХІ-середині ХІХ ст. / І. Д. Фаріон ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львів. політехніка". – 3-тє вид. – Л. : Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка", 2010. – 212 с. : іл.

Це дослідження перше в українському мовознавстві, у якому взаємини між мовою і людиною, мовою і нацією, мовою і державою розглянуто в онтологічно-діяхронному розтині: мова не лише передумова буття людини і суспільства - вона основа його творення упродовж століть (від ХІ до середини ХІХ століття). Унікальність і феноменальність української ситуації у тому, що не держава стояла на сторожі мови, а мова забезпечила собою всі можливості для відродження нації та держави. Цей феномен криється у метафоричному визначенні мови як "краси і сили". "Краса" - це найвідкритіший звуковий бік мови, а "сила" - це її суспільно-креативна роль в українському націє- та державотворенні. Краса і сила мови - це те, що "двигнуло з упадку ту масу, якій, бачилося, не було рятунку" (І. Франко).

Позаяк мова - справа усіх і кожного, то це нетрадиційне лінгвістичне дослідження адресоване усім мовцям.

С 89

Сулейменов, Олжас Омарович. Мова письма: Погляд в доісторію – про походження писемности і мови Малого людства / О. О. Сулейменов ; відп. за вип. А. Савчук. – К. : Юніверс, 2006. – 480 с.

Олжас Омарович Сулейменов (1936 р.) – автор двох десятків поетичних книжок. Дослідник давніх писемностей Євразії. Його книжка «Аз і Я» (1975 р.) виступила проти ідей етноцентризму в історичній науці та лінгвістиці. Книжка «Мова письма», як пише автор, мала з'явитися наприкінці сімдесятих років. Причиною запізнення на двадцять років була «Аз і Я», яка вийшла 1975 року.

«Мова письма» – підготовка до етимологічного словника «1001 слово». У ній пояснюється метод аналізу слів, які відрізняються від традиційного тим, що походження слова розглядається в генетичному зв'язку з географічним знаком-першоієрогліфом... Мале людство, вважають антропологи, виникло в приекваторіальних районах Африки. Цю версію підтверджують дані «археології мови», які подаються в цій книжці. Розробляється тема взаємозалежного розвитку першої образної писемности та усної мови. Аналіз ієрогліфів свідчить про зв'язки Шумеру, Єгипту, Китаю і Майя (Південна Америка), культур, об'єднаних спільною вірою – сонцепоклонництвом.

81.411.1

Т 48

Ткаченко, Орест Борисович. Українська мова і мовне життя світу / О. Б. Ткаченко ; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К. : Спалах, 2004. – 272 с.

Працю присвячено розвиткові й сучасному станові української мови у труднощах її утвердження, що дістають всебічне висвітлення (географічне, історичне, соціолінгвістичне, культурологічне) порівняно з відповідними ситуаціями інших мов світу. Автор пише про місце української мови на лінгвістичній мапі світу та в соціолінгвістичній класифікації мов, висвітлює основні етапи її історії, перспективи мовного майбутнього людства, розповідає про мовне самоствердження українців на тлі історичного досвіду народів світу. Написана в популярній формі, книга призначена викладачам-мовникам, студентам, усім шанувальникам української мови.

811.161.2

Р 49

Різників, Олекса. Українська мова – спадщина тисячоліть. Чим українська мова багатша за інші? / О. Різників. – Вид. 4-те, оновл. й доп. – К. : Укр. пріоритет : Літ. Україна, 2017. – 200 с.

Для кожної людини найкращою мовою є його власна мова, та, з якою вона стала Людиною. Адже першою й головною функцією мови є Людинотворча функція і лише другою - комунікативна. Для кожного народу його мова є родовою ознакою, адже роль мови в націєтворенні – неперевершена. Мова є дзеркалом буття кожного народу, його душею і голосом у вселюдському хорі народів. То чим наш голос вирізняється з-поміж інших? Які інтонації його тембру є неповторними? Який вік нашої мови? І в чому її неоціненне багатство?На ці та інші питання відповість книга знаного письменника-шістдесятника Олекси Різникова "Українська мова - спадщина тисячоліть".

81.411.1

О-54

Олійник, Ольга Борисівна. Світ українського слова : навч. посіб. / О. Б. Олійник ; Ін-т українознавства Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка. – К. : Хрещатик, 1994. – 416 с.

Навчальний посібник для всіх, хто любить і шанує українське слово, цікавиться питаннями культури української мови.

С 48

Слов’янська культура та писемність : минуле та сучасність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених та студентів, 19-20 трав. / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Київ. славіст. ун-т, Закарпат. філія ; редкол.: А. О. Вітченко, В. І. Гусєв, О. В. Коваленко [та ін.] ; за ред. Ю. М. Алексєєв. – Ужгород : Вид-во ФОП Бреза А. Е., 2011. – 556 с. : іл., табл.

У збірнику вміщено наукові студії учасників Міжнародної науково-практичної конференції «Слов’янська культура та писемність : минуле та сучасність». Зазначені доповіді та виступи стосуються актуальних з наукової і практичної точок зору проблем слов’янського мовознавства, культурної спадщини слов’ян, феномену ментальності слов’ян, досліджень літературознавчої рецепції класичного й сучасного українського письменства.

81.411.1

Ф 24

Фаріон, Ірина Дмитрівна. Суспільний статус староукраїнської (руської) мови у XIV-XVII століттях: мовна свідомість, мовна дійсність, мовна перспектива : монографія / І. Д. Фаріон ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львів. політехніка". – Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2015. – 656 с.

Це перше в українському мовознавстві дослідження, що цілісно розкриває еволюцію статусу руської (української) мови та мовної і мовно-етнічної (національної) свідомости впродовж ХIV–ХVII ст. у двох провідних елітарних середовищах: урядово-шляхетських та духовно-освітніх. Авторка досліджує зміну моделі світу крізь призму змін руської (української) мови та інших мов: від теоцентризму до антропоцентризму; від панславізму до руської (української) мови; від мовного універсалізму до руськомовного етнонаціонального самоусвідомлення.Знаково, що історія руської (української) мови, що, помираючи за надскладних суспільно-політичних обставин ХVIII ст., відкрила шлях для пречарівного дитяти живої народної української мови. Сподіваємось, ця праця стане нетиповим соціолінгвістичним уроком для самопізнання, самозростання та усвідомлення непереможности нашої мови як неповторної української нації.

***

Белей, Любомир. Наріжний камінь спотикання : український вимір старослов’янської писемності / Л. Белей // Український тиждень. – 2015. – № 29. – С. 44-47.

Возносименко, Г. М. Історія виникнення і становлення письма : до Дня української писемності та мови / Г. М. Возносименко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2016. – № 28-29. – С. 65-70.

Кістер, Лукаш. Інформаційне суспільство – національні мови – національна безпека. Вибрані проблеми шансів та загроз / Л. Кістер // Слов’янська культура та писемність: минуле та сучасність : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених та студентів, 19-20 трав. – 2011. – С. 233-238.

Книга, О. Ю. Квест-естафета "Шляхами слов’янської писемності" / О. Ю. Книга // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2019. – № 6. – С. 29-32.

Кордонська, А. В. Живи, красуйся наша мово! : літературно-музична композиція, присвячена Дню української писемності та мови / А. В. Кордонська // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2012. – № 30. – С. 23-28.

Кралюк, Петро. Слов’янській писемності – 1150 років : 2013-го виповнюється 1150 років із того часу, як Кирилом-Костянтином було засновано слов’янську писемність / П. Кралюк // День. – 2013. – 11-12 січ. – С. 14.

Мова і писемність у цікавих фактах / підгот. : О. В. Літвінюк, Г. Г. Шот, Я. Д. Шевчук // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2008. – № 3. – С. 33-35.

Нестор Літописець // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2011. – № 31. – С. 37.

Півторак, Григорій. Українська мова: погляди крізь віки / Г. Півторак // Голос України. – 2018. – 11 квіт. – С. 10.

Славинський, Микола. "Є в книгах незмірна глибина..." : 9 листопада День української писемності та мови / М. Славинський // Науковий світ. – 2010. – № 11. – С. 15-17.

Славинський, Микола. "Руським письмом писані", або 23 абетки для рідної мови / М. Славинський // Віче. – 2012. – № 21. – С. 60-61.

Щеглюк, Мирон. Про найдавнішу пошту в Україні / М. Щеглюк // Дзвін. – 2008. – № 1. – С. 114-127.

Яковенко, О. В. Етапи становлення української писемності : наукова подорож (до Дня української писемності) / О. В. Яковенко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2010. – № 27. – С. 30-38.

Ясинчук, Леся. Де народилося письмо? : перші знаки, уживані для писання, з’явилися понад 100 тисяч років тому! / Л. Ясинчук // Воля і Батьківщина. – 2010. – № 3-4. – С. 221-224.

Інтернет ресурси :

День української писемності та мови - матеріал з Вікіпедії

День української писемності та мови : історія та традиції свята

Історія української писемності

Цитати, факти та міфи про українську мову

Цікавинки про українську мову

Підготувала Віталія Кодриш