Військова кар'єра П. Скоропадського складалася вдало – молодий гвардієць отримував чергові звання. Але настав 1904 рік, а з ним і російсько-японська війна на Далекому Сході. Під час війни П. Скоропадський вирушив на фронт на чолі сотні Читинського козачого полку, а повернувся полковником і флігель-ад'ютантом, нагородженим золотою шаблею за хоробрість (1905 р.). На початку Першої світової війни він був удостоєний Георгіївського хреста IV ступеня (1914 р.). Невдовзі отримав чин генерал-лейтенанта і був призначений командиром гвардійської кінної бригади, а згодом 8-го армійського корпусу.

Коли відбулася Лютнева революція 1917 р., він командував 34-м армійським корпусом на Волині. Влітку того ж року розгорнулася українізація військових частин, якої П. Скоропадський не підтримував, побоюючись, що вона негативно вплине на особовий склад армії. Однак, на вимогу уряду та командування, українізував свій корпус і домігся виведення його в тил на переформування. Так 34-й армійський корпус залишився чи не єдиною дисциплінованою і боєздатною частиною, яка стримувала наступ більшовицьких військ на Україну.

Секретаріат військових справ Центральної Ради призначив П. Скоропадського командуючим усіма українськими частинами на Правобережжі. До того ж генерал був і наказним отаманом Вільного козацтва, створення якого розпочалося влітку 1917 року.

Безлад, який панував у країні, викликав негативне ставлення до Центральної Ради з боку її союзників — німців та австрійців, котрі сподівалися, що цей уряд забезпечуватиме їх продовольством, а тому й підтримували його. Зростало незадоволення і селянських мас. За обставин, що склалися, громадськість почала схилятися до встановлення сильної влади.

29 квітня 1918 року П. Скоропадський взяв владу в Україні. Україна була проголошена Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським. Більшість партій та верств населення відмовили у підтримці Центральній Раді та її Раді Міністрів, тому переворот пройшов без пострілів та крові. Того самого дня в Софіївському соборі архієпископ Никодим благословив нову владу, а на Софіївському майдані було проведено молебень.

Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв'язки з Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом, а загалом де-факто із 30-ма державами світу. На жаль, Антанта, орієнтуючись на відновлення «єдиної і неділимої» Росії, не визнала Гетьманську державу.

З ініціативи української громадськості та за підтримки гетьмана протягом 1918 р. були створені Українська Академія наук (що існує й донині, першим її президентом став В. Вернадський), засновані два державні українські університети — в Києві та Кам'янці-Подільському, 150 українських гімназій, Національний архів, Національна бібліотека та інші навчальні й культурні заклади.

Потребувало вирішення земельне питання. Гетьман скасував закони Центральної Ради про конфіскацію великих маєтків, але план їх викупу та розподілу між селянами так і не вдалося виконати. Невизначеність становища селян та поміщиків викликала невдоволення з обох боків. Крім того, до своїх маєтків поверталися російські поміщики, відбираючи у селян землю за допомогою збройних загонів гетьмана. Водночас через залежність гетьманської влади від Німеччини та Австро-Угорщини, куди вивозилася величезна кількість українського зерна, м'яса та цукру, відбувалося посилення невдоволення українського населення, представників різних політичних партій діями П. Скоропадського. Врешті-решт, невирішеність аграрного питання, присутність в Україні іноземних військових частин, відсутність власної боєздатної армії, разом з поразкою держав центрального блоку призвели до краху Гетьманату.

Цим скористалися більшовики і за допомогою політичних демаршів та відкритих воєнних дій майже всі національні сили, що сконсолідувалися, примусили П. Скоропадського зректися гетьманства.

Після вступу військ Директорії до Києва Скоропадський деякий час перебував у місті, але невдовзі таємно виїхав до Німеччини. Протягом двох років жив у Швейцарії. Згодом поселився у м. Ванзеє біля Берліна. Був співорганізатором численних філій гетьманських осередків у багатьох країнах світу. Зусиллями П. Скоропадського у 1926 р. створено Український науковий інститут при Берлінському університеті.

Помер Павло Скоропадський у квітні 1945 року у містечку Меттені, похований у м. Оберстдорфі (Баварія) в сімейному склепі Скоропадських.

 

***

94(477) М 69 Михайлова, Ольга Юріївна. Павло Скоропадський: "Крім негідників, усі підуть за мною" / О. Ю. Михайлова ; Нац. акад. наук України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса. – К. : Парламент. вид-во, 2018. – 368 с. : іл. – (Політичні портрети). – Бібліогр. у підрядк. прим. – Імен. покажч.: с. 357-363 Видання присвячене політичному, військовому і державному діячеві, Гетьману Української Держави Павлу Скоропадському (1873–1945). Становлення політичного світогляду цього державника доби Української революції та його перетворення на лідера українського консервативного руху показано в світлі сучасної політичної теорії, на матеріалі історичних досліджень та автентичних відгуків сучасників. Видання ілюстроване Для широкого кола читачів, усіх, хто цікавиться історією України.

94(477.75)"19" Г 87 Громенко, Сергій Вікторович. Скоропадський і Крим: від протистояння до приєднання / С. В. Громенко. – К. : Наш Формат, 2021. – 352 с. : іл. – Назва на корінці : Скоропадський і Крим. – Бібліогр.: с. 342-348.  Чий Крим зараз і кому він має належати в майбутньому? Яким мусить бути статус півострова: незалежна держава, член союзу або суб’єкт федерації, автономія чи регіон під іноземним протекторатом? Кому має належати право управління Кримом — етнічній більшості чи корінним народам? Як Україні поводитися з півостровом — дати йому якнайширші повноваження чи запровадити пряме керування з Києва, умовляти кримчан добрим словом чи запровадити безжальну економічну блокаду? Ні, це питання не з порядку денного 2014 року після російської анексії Криму — вони постали перед Україною ще сто років тому. Для широкого кола читачів, поціновувачів історії, всіх, хто хоче дослідити міжнародні суперечки навколо статусу Криму і спроби розв’язати проблему його належності, а також дізнатись про перебіг кримсько-українських відносин, які коливалися від безкомпромісної економічної боротьби (навіть зі стріляниною на кордоні) до переговорів про права нового регіону в складі України.

63.3(4УКР)4 Г 75 Градова, Анна. Гетьмани України : історія про славу, мудрість і відвагу / А. Градова. – Х. : Віват : Аргумент принт, 2015. – 352 с. : кольор. іл. – (Загадки минулого).  У книзі зібрані біографії керманичів України – гетьманів, чия посада протягом століть була уособленням непереможного прагнення нашого народу до волі й державної самостійності, а їх життєвий шлях – славетними і водночас трагічними сторінками української історії.

63.3(4УКР)6 Р 33 Реєнт, Олександр Петрович. Павло Скоропадський : [іст. нарис] / О. П. Реєнт ; під заг. ред. В. А. Смолій. – К. : Вид. Дім Альтернативи, 2003. – 304 с. : іл.  Узагальнений історичний нарис про політичного і військового діяча, гетьмана Української Держави (29.04.1918-14.12.1918) Павла Петровича Скоропадського. Він відіграв особливу і помітну роль у новітній історії України, залишивши у ній неповторний слід. Блискучий військовий, який пройшов шлях від кавалергарда до генерал-лейтенанта у царській армії, Павло Скоропадський у буремні 1917-1918 рр. втілив на практиці споконвічну ідею української державності. Історичний портрет одного з видатних діячів української історії ХХ століття гетьмана Павла Скоропадського створено на основі вивчення сучасних вітчизняних і зарубіжних праць.

63.3(4УКР)4 С 13 Савченко, Віктор Анатолійович. Павло Скоропадський – останній гетьман України / В. А. Савченко ; відп. за вип. Л. І. Вакуленко. – Х. : Фоліо, 2008. – 384 с. – (Історичне досьє). – Бібліогр.: с. 376-379.  Нова книжка відомого історика В. Савченка присвячена Павлу Скоропадському, останньому гетьману України, діяльність якого пов'язана з бурхливими подіями епохи Громадянської війни. Кавалергард і генерал, найбагатший поміщик, плоть від плоті вищого світу Петербурга, що успішно робив кар'єру й особисто знав імператора, він волею долі стає диктатором України. Оцінювати гетьмана Скоропадського можна і як «лиходія», і як «праведника», але саме своєю неоднозначністю він і цікавий. Лев Троцький називав його українським Бонапартом, генерал Денікін — другим Мазепою. Ким же він був насправді? Відповідь на це запитання допоможе знайти книжка, при написанні якої автор використав архівні матеріали, документальні джерела, спогади учасників подій.

94(477)"1917/1920" Я 60 Яневський, Данило Борисович. Грушевський, Скоропадський, Петлюра / Д. Б. Яневський. – Х. : Фоліо, 2020. – 800 с. : іл. – (Великий науковий проект). – Бібліогр. у підрядк. прим.  На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917—1920 рр. Дослідник сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський?, якою бачив Україну засновник Української Держави Павло Скоропадський?, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про буремні події 1917—1920 рр., сформуєте несуперечливе уявлення, що насправді відбувалося на теренах сучасної України у ті часи.

94(477)"18/19" Д 36 Державник і держава : до 100-річчя проголошення Павла Скоропадського Гетьманом України : зб. наук. пр. / Л. Бевз, П. П. Гай-Нижник [та ін.] ; редкол. Г. Папакін [та ін.] ; упоряд.: Д. Гордієнко, Л. Бевз ; Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, Музей Гетьманства. – К. : Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, 2018. – 240 с. : іл.  Збірка наукових праць присвячена висвітленню постаті гетьмана Павла Скоропадського та його діяльності на чолі Української Держави (1918 р.), а також як очільника українського гетьманського руху в еміграції. Частина матеріалів присвячена родині та оточенню гетьмана, зокрема його спадкоємцю – гетьманичу Данилу Скоропадському.

94(477)"1918" А 95 AVE : до 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського / за заг. ред. Л. О. Івшина ; упоряд. І. Сюндюков. – Вид. 1-е. – К. : Укр. прес-група, 2018. – 680 с. : іл. – Бібліогр.: с. 667 та у підрядк. прим.  Що Ви знаєте про Гетьмана Скоропадського та його час? І чому це знання необхідне? Чому історія 100-річної давнини, така важлива для нас, опинилася на маргінесі? Як відновити розірваний зв'язок часів? Спадкоємцями якої політичної традиції ми є? Потрібно дати відповіді на ці запитання. Книга "Ave..." - про "загублену" українську аристократію. Коли повернеться жива пам'ять про Гетьмана, про Василя Вишиваного (Вільгельма Габсбурга), про полковника Петра Болбочана... - це буде маркером справді вільного народу. Наблизимо цей час?

63.3(4УКР)6 К 88 Кудра, Сергій. "Спогади" Павла Скоропадського і українська ситуація 1991-2004 рр. / С. Кудра. – К. : [б. и.], 2005. – 32 с.  Історичний досвід державотворення кожної країни має свою специфіку. Специфіка державотворення в Україні полягає в тому, що намагання створити українську державу повторювалось не один раз, але припускались у цьому процесі майже одні і ті ж помилки, що спричиняло втрату державності. «Спогади» останнього Гетьмана України Павла Скоропадського дають об’єктивну картину політичних процесів того часу. Предметом викладу є порівняння деяких специфічних процесів гетьманату і сучасної політичної ситуації в Україні.

94(477) О-59 Онуфрів, Григорій. Спонука до чину : худож.-докум. повість / опрац. та доп. М. Онуфрів ; худож. оформ. Л. Прийми. – Л. : Каменяр, 1996. – 71 с. : портр.  Книга відомого церковного і громадсько-культурного діяча Канади Григорія Онуфріва (1909-1994), опрацьована і доповнена його донькою Мартою Онуфрів, містить спогади автора про трагічну загибель і погребіння останнього гетьмана України Павла Скоропадського на німецькій землі у 1945 р. та роздуми про актуальність політичного досвіду Гетьманщини для сучасного періоду становлення Української держави.

***

 

Інтрнет ресурси: