Колись у своїй книзі спогадів він записав,

що у художника повинно бути серце.

І це повністю про нього.

Тому що він дійсно писав з повністю відкритим серцем.

Золтан Фаркаш

Непереборне бажання вільної самореалізації часто заставляє видатних митців мандрувати по світу у пошуках ідеалу. Така доля спіткала і нашого земляка - видатного художника XIX ст., фунда­тора угорської національної школи реалістичного живопису Міхая Мункачі (справжнє прізвище - Ліб).

Міхай Мункачі народився 20 лютого 1844 року в м.Мукачево в родині дрібного службовця. Хлопець рано осиротів, тому дитячі та юнацькі роки проходили в одинокості й виснажливій праці за шматок хліба. Міхай виростав мовчазним і понурим, однак це не завадило розвиткові тонкої спостережливості й умінню дивитись на світ власними очима, що в подальшому буде визначальним для його творчості.

У 14 років дядько віддав його до Дьєрдя Ланга навчатися столярній справі. 
Переломним у житті Міхая став 1861 рік, коли він повернувся до Бейкешчобо і почав брати приватні уроки малювання у місцевого вчителя Карла Фішера, а також познайомився з мандруючим художником Елеком Самаші. Після цього почався новий етап у житті митця — вступ до Віденської (1865) та Мюнхенської (1866) художніх академій, навчання у німецького художника Людвіга Кнауса. 
1860-ті роки — період ранньої творчої доби митця. Цей період позначений такими творами, як «Прощання Петефі з батьківською домівкою» (1866), «Буря в степу» (1867), «Паводок» (1868), «Позіхаючий інаш» (1869). 
На початку 1872 року Міхай Мункачі переїжджає з Дюссельдорфа до Парижа. Нова сторінка його життєпису розпочинається з роботи над картиною «Нічні бродяги». 
У 1873 році художник виставив п’ять своїх робіт («Нічні бродяги», «Жінка, яка збиває масло», «В осінньому парку», «Повернення додому чоловіка-п’яниці» та етюд чоловічої голови) в угорському відділі Віденської всесвітньої виставки. Вони були високо оцінені знавцями мистецтва. 
Наступний рік приніс зміни і в особистому житті художника – він одружився з вдовою барона де Марша Цецілієб Пап’є. Однією з особливостей цього періоду стала поява в майстра інтересу до малювання пейзажів. Найбільш відомими картинами 1870-х років є: «Збирачка хмизу» (1873), «Прощання» (1873), «Циганський табір» (1873), «Ломбард» (1874), «У майстерні» (1876), «Паризький салон» (1877), «Мільтон, який диктує своїм донькам поему «Втрачений рай» (1877 – 1878), «Музична кімната» (1878), «Відвідувачі дитини» (1879), «Післяобідній візит» (1879) та інші. Як зауважили дослідники, перші чотири полотна ніби взяті із життя Карпатського краю. У них дуже вдало показано заняття та побут наших предків. Твір «У майстерні», на переконання дослідників спадщини Мункачі, знаменував початок нового, салонного етапу в творчості митця. Додамо, що у 1870-х роках художник досить регулярно і з успіхом організовував виставки власних творів. 
Важливе місце у творчому доробку Мункачі належить біблійній тематиці. Так, у 1880-х роках він створив три картини – «Христос перед Пілатом», «Голгофа» і «Це людина». 
У ті ж 1880-ті роки Міхай Мункачі створив низку чудових полотен, серед яких можна виокремити портрети кардинала Лайоша Гайнальда (1884) і композитора Ференца Ліста (1886), картину «Віднайдення батьківщини» (1893 – 1894). 

1 травня 1900 року в Енденіху, в одній із своїх кімнат в санаторії перестало битися серце художника, тіло якого у супроводі державного секретаря Міхая Жилінського, кореспондента Міклоша Ковача, старшо­го брата Еміла Мункачі та його сина Шандора. 5 травня із залізничної станції Бонна відправили на Батьківщину.

9 травня, у середу, о 15.30 в Будапешті сотні тисяч людей провели в останню путь нашого великого земляка-мукачівця, Почесного громадянина міста Мукачево Міхая Мункачі. Біля виставкового залу луна­ють слова улюбленої пісні майстра: “Що димиться там вдалині на рівнині...”, а в Мукачеві, як і у всіх містах Угорщини, відправляють по ньому поминальну месу.

Біксей, Л. Міхай Мункачі : 110-річчя від дня смерті видатного живописця (1844-1900) / Людмила Біксей, Лівія Кобаль // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2010 рік : реком. бібліогр. посіб. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2009. – С. 96-100.

Лендьєл, І. І. Повернення додому Міхая Мункачі...  = Возвращение домой Михая Мункачи... / І. І. Лендьєл, О. Ю. Галай ; передм. В. Петьовка. - Ужгород : Ужгородська міська друкарня, 2011. - 80 с. : іл.

Павленко, Г. В. Мункачі (Ліб) Міхай (20.02.1844-1.05.1900) : [художник] / Г. В. Павленко // Павленко, Г. В. Діячі  історії, науки і культури Закарпаття : малий енциклопед. слов. – Ужгород, 1999. – С. 123-124. : фото.

Павленко, Г. В. Міхай Мункачі, значить мукачівський. Роль німецької культури в формуванні Мункачі як художника / Г. В. Павленко // Павленко, Г. В. Німці на Закарпатті / Г. В. Павленко. – Ужгород, 1995. – С. 48-60.

Поп, И. Мункачи Михай (Либ Михай) / Иван Поп // Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси / И. Поп. – Ужгород : Изд-во В. Падяка. 2001. – С. 268. : фото.

Росул, Т. Міхай Мункачі (Ліб) : 160-річчя з дня народження живописця (1844-1900) / Тетяна Росул // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2004 рік : реком. біо-бібліогр. посіб. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2003. – С.74-76.