Комунальний заклад
"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"
Закарпатської обласної ради
Видатні закарпатці
Добрянський Адольф Іванович
Біографія:
Ім’я цього вченого, просвітителя, громадсько-політичного і культурного діяча золотими літерами вписане в історію нашого краю. Пам’ять його увічнена в численних працях істориків, його ім’ям названо одну з вулиць Ужгорода. У 1928 році на замовлення крайового товариства ім. О. Духновича скульптор Олена Мондич-Шиналі створила бюст Адольфа Добрянського, який був установлений і відкритий в Ужгороді у 1929 році і до 1939 року стояв на території сучасного альпінарію, поблизу площі Поштової. Був демонтований угорською хортистською владою. Нині цей бюст зберігається у фондах Закарпатського краєзнавчого музею. Народився Адольф Іванович Добрянський 19 грудня 1817 року в селі Рудльова на Словаччині в сім’ї місцевого священика Івана Добрянського та Шарлотти Сепешгазі, доньки заможного міщанина з Левочі (Словаччина). Мати Адольфа була ерудованою жінкою і володіла німецькою, словацькою, угорською, французькою та русинською мовами. Батько його, на думку одного з дослідників життя та діяльності Адольфа Добрянського професора УжНУ Дмитра Данилюка, мав російське походження, один час був священиком у селі Завадка Березького комітату (нині Воловецький район). По закінченні церковно-приходської школи в рідному селі Адольф Добрянський вчився в гімназіях у Левочі, Рожняві (Словаччина), Мішкольці (Угорщина). Філософію і право опанував у Кошице (Словаччина) й Егері (Угорщина). У 1840 році він закінчив Гірничо-лісову академію у Банській Щавниці (Словаччина) і був направлений як інженер на роботу в тутешню шахту. Тут, у Банській Щавниці, Адольф знайшов своє сімейне щастя, одружившись зі словачкою Елеонорою Мілвоусовою. В їхній сім’ї народилося десятеро дітей – 5 синів і 5 доньок. Працюючи у Банській Щавниці, Добрянський налагодив контакти з громадсько-політичними і культурними діячами словацького відродження, засновниками “Матіци Словенської”. У 1847 році він був направлений на інженерну роботу в Чехію та Сілезію, де познайомився з істориком Франтішеком Палацьким (1798-1856), політиком Франтішеком Ріегром (1818-1903), ученим-славістом Вацлавом Ганкою (1791-1861), засновником чеської славістики поетом Карелом Гавлічеком-Бороським (1821-1856), з якими обговорювалися заходи щодо проведення Слов`янського з`їзду у Празі в 1848 році. Та в березні 1848 року розпочалася Визвольна війна угорського народу проти Габсбурзької Австрійської монархії. Разом з іншими членами національного руху був заарештований у Пряшеві і Добрянський, хоч був невизнаним владою депутатом угорського парламенту – національних зборів Угорщини від Банської Щавниці. Добрянський не знайшов порозуміння з кошутовими революціонерами. Щоб уникнути переслідування, Добрянський був змушений перебратися до Східної Словаччини, а відтак – до Галичини. Тут він зав`язав тісні контакти з галицькими русофілами Михайлом Малиновським (1812-1894), Денисом Зубрицьким (1777-1862), Антоном Петрушевичем (1821-1913), розробляючи проект створення Руської губернії у складі Австрійської імперії. Зверненню політичних поглядів Добрянського на Австрію сприяло прийняття у 1849 році австрійським урядом конституції держави, яка давала рівноправність слов`янським народам імперії, правда, тільки на папері. Австрійський уряд призначив Добрянського комісаром при російських військах, які допомагали австрійцям придушувати повстання угорців, зокрема у Ваці, Дебрецені. Відповідно, Добрянський був удостоєний високих російських нагород – орденів Св. Анни і Св. Володимира. У 1849 році, після поразки Угорської революції, Адольф Добрянський на чолі делегації у складі Віктора Добрянського, Вікентія Алексовича, Михайла Вісяника, Йосифа Шолтиса, Олександра Яницького прибув до Відня – з петицією до австрійського уряду, яка складалася з 12 пунктів про врегулювання адміністративних і культурно-освітніх прав підкарпатських русинів. Вимога про створення Руської губернії, до якої входили б Карпатська Русь і Галичина, була австрійським урядом відкинута. Австрія провела реорганізацію Угорського королівства, створивши адміністративний дистрикт із центром в Ужгороді. Добрянський був призначений референтом і директором канцелярії Ужгородського жупанату. Принагідно зауважимо, що Адольф Добрянський від імені делегації вручив самому імператору Австрії Йозефу І Меморандум. Правда, цей самоврядний національно –адміністративний русинський округ, який складався з чотирьох комітатів – Ужанського, Березького, Угочанського і Марамороського, проіснував лише до березня 1850 року. Та навіть за такий короткий період було досягнуто деяких привілеїв для русинів краю. В Ужгородській гімназії та місцевих школах було введено русинську мову, на місцях органи управління здебільшого очолили русини, у містах краю з’явилися написи назв вулиць по-русинськи. Пізніше Адольф Добрянський переїздить у Кошице, тоді –у Будин, а далі – у Великий Варадин. За сім років перебування у Великому Варадині (нині Румунія) він завоював повагу в угорців та румунів, сприяючи покращенням у регіоні, – домігся побудови тут залізниці та шосейної дороги, судноплавства на ріці Марош, проведення меліоративних робіт на заболочених землях. У 1860 році Адольф Добрянський був призначений міністерським радником міністерства Угорщини, а в 1861 році він стає депутатом угорського парламенту від комітату Шаріш (Словаччина), де виступав за інтереси русинів і словаків. У 1864 році цісарський уряд Австрії запропонував йому нову високу посаду, але він від неї відмовився. Це була посада радника-доповідача угорської придворної канцелярії у Відні, яка відповідала посаді міністра уряду. Протягом 1862-1876 років Добрянський був головою Пряшівського товариства Св. Іоанна Хрестителя, почесним головою Підкарпатського літературного товариства Св. Василія Великого, активно підтримував газети “Світ”, “Новий Світ”, “Сова”, які виходили в Ужгороді. З 1869-го по 1881 року Адольф Добрянський проживав у с. Чертежному на Пряшівщині. Тут він підготував і видав низку своїх праць: “Проект політичної програми для Русі Австрійської” (1872), “Патріотичні листи” (1873), “Про західні межі Підкарпатської Русі” (1880), “Відповідь угро-руського духовенства Пряшівської єпархії своєму єпископу” (1881), “Апеляція до папи від імені угро-руського духовенства Пряшівської єпархії з питання ношення уніатськими священиками бороди” (1881). У 1881 році Добрянський перебирається до Львова, де на нього і його доньку чекали неприємності. Прем’єр-міністром Угорщини К. Тісо був поданий донос і організований судовий процес зі звинуваченням у державній зраді і зв’язках з Росією. Процес був провалений, бо не було вагомих доказів проти Добрянського. Покинувши Львів, Адольф Добрянський у 1882-1887 рр. проживав у Відні. За цей період він опублікував свої праці: “Апеляція І. Г. Наумовича” (1889), “Про сучасний релігійно-політичний стан австро-угорської Русі” (1885), “Найменування австро-угорських руських” (1885), “Матеріали для пам’ятної записки галицьких руських” (1885), Програма для проведення національної автономії в Австрії” (1885), “В день празника св. великомученика Димитрія” (1886), “Роз’яснення до істини” (1887). У 1887 році Добрянський оселився в Тиролі, в місті Інсбруку, де написав такі праці, як “Погляд Добрянського на питання про загальнолюдську мову” (1888), “По істині” (1888), Партійне життя слов’ян у Чехії” (1889), “Календарне питання в Росії і на Заході” (1894), “Плоди учення Л. М. Толстого” (1896), “Куди ми дійшли” (1898), “Де вихід” (1901) та інші. Помер Адольф Добрянський 19 березня 1901 року в Інсбруку. Згідно з його заповітом був перепохований в селі Чертежному. З десяти його дітей найбільш успішною була донька Ольга – дружина Еммануїла Івановича Грабаря. Їхній син, Ігор Еммануїлович Грабар, став у Росії відомим художником і академіком. У Закарпатському художньому музеї зберігаються 26 художніх робіт Ігоря Грабаря, подарованих ним музею, та ще 24 роботи, які музей отримав згодом.
Додаткова інформація:
Джерельні приписи:
Віднянський, С. В. Добрянський Адольф Іванович : [громад. і політ. діяч] / С. В. Віднянський // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 8 : Дл – Дя ; Додаток : А–Ґ. – К., 2008. – С. 160-161. : фот. – Бібліогр. наприкінці ст. Галас В. І. Політико-правові ідеї Адольфа Добрянського та його боротьба за єдність слов`янського світу / Галас В. І., Переш І. Є. // Ідеї слов`янської єдності та суспільна думка на Закарпатті в ХІХ - ХХ ст. : Доповіді наукового семінару, присвяченого 150-річчю Слов`янського з`їзду в Празі. – Ужгород : Колір прінт, 1999. – С. 223-231. Данилюк, Д. Добрянський Адольф Іванович : 190-річчя від дня народження культурного та громадсько-політичного діяча (1817-1901) / Д. Данилюк // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2007 рік : реком. бібліогр. посіб. / Закарпат. ОУНБ ; автор-складач Т. Васильєва. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2006. – С. 459-465. Добош, С. Адольф Иванович Добрянський : очерк жизни и деятельности / С. Добош. – Пряшов : Слов. изд-во худож. лит-ры, 1956. – 167 с. Майор, Р. І. Федералістські програми А. Добрянського як шлях розв’язання національного питання у Габсбурзькій монархії (1871 – 1901 рр.) / Р. І. Майор // Науковий вісник Ужгородського університету : сер. : Історія. – 2013. – Вип. 1 (30) : присвяч. світ. пам’яті педагога і вчен. М. В. Трояна (1923 – 1987). – С. 79-83. – Бібліогр. наприкінці ст. Мейсарош-Фединишинець, М. Перший історик Ужгорода, мій прапрадід Карой Мейсарош був особисто знайомий із Шандором Петефі, Лайошом Кошутом, Адольфом Добрянським / М. Мейсарош-Фединишинець // Моя новинка. – 2006. – 20 лип. – С. 6. Олашин, М. Непересічна постать в історії Закарпаття (До 180-річчя від дня нардження А.І.Добрянського) / М. Олашин // Календар "Просвіти" на 1997 рік. – Ужгород : Закарпат. край. т-во "Просвіти", 1997. – С. 188-192. Олашин, М. Він захищав свій пригноблений народ : до 100-річчя від дня смерті Адольфа Добрянського : [громад.-політ. і культ.-освіт. діяч, вчен.] / М. Олашин // Календар "Просвіти" на 2001 рік. – Ужгород : Закарпат. край. т-во "Просвіти", 2001. – С. 78-80. Павленко, Г. Добрянський Адольф / Г. Паленко // Павленко Г. Діячі історії, науки і культури Закарпаття : Малий енцикл. Слов. – Ужгород, 1999, – С. 59. ; Пагиря, В. Адольф Іванович Добрянський : [будитель] / В. Пагиря // Календар "Просвіти" на 1991 рік. – 1991. – С. 37-38. Поп, И. Добрянський Адольф / И. Поп. Энциклопедия Подкарпатской Руси. – Ужгород : изд-во В. Падяка, 2001. – С. 157-158. Філіп, Л. Адольф Добрянський в Ужгороді : [громад.- політ. і культ. діяч Закарпаття] / Л. І. Філіп // Ужгород. – 2012. – 20 жовт. – С. 7. Федака, С. Адольф Добрянський : роки життя 19 груд. 1817- 18 берез. 1901. період правління: жовт.1849 – 28 берез. 1850 / С. Федака, В. Ільницький // Фест. – 2006. – 1-7 черв. – С. 5.
Новини
Відновлювана енергетика – це галузь, яка спеціалізується на використанні або отриманні енергії з природних джерел, які постійно поповнюються, наприклад вітру або сонячного світла. Вітряки та сонячні панелі – це основні джерела відновлюваної енергії. 10 липня відзначається Всесвітній день енергетичної незалежності, з цієї нагоди пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку "Відновлювана енергія - ключ до порятунку світу від зміни клімату".
Шановні користувачі, до вашої уваги новинки Відділу обслуговування.
Шановні користувачі, для вас "Хроніка культурного життя Закапатської області за червень 2025 р.".
Кажуть, що розумні вчаться на своїх помилках, а мудрі - на чужих. Притчі - короткі історії з повчальним змістом - це кращий спосіб вчитися не тільки на помилках, а й на досвіді інших. Пропонуємо вам віртуальну виставку "Скарбниця мудрості: притчі крізь віки".