Комунальний заклад
"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"
Закарпатської обласної ради
Видатні закарпатці
Бандусяк Микола Михайлович
Біографія:
Бандусяк Микола Михайлович народився 16 грудня 1909 року в с. Ясіня Рахівського району. Десятилітнім школярем (1919) в період Гуцульської республіки розклеював листівки за її підтримку і приєднання до Західно-Української Народної Республіки. Для продовження навчання поступив у Берегівську українську гімназію (1920), яку закінчив у 1928 році. Тоді ж поступив на юридичний факультет Празького університету ім. Карла. В студентські роки став активним членом молодіжного товариства “Пласт” та очолював “Союз підкарпатських руських (українських) студентів”. Під час канікул збирав пожертвування для будівництва Народного дому товариства “Просвіта” в Ужгороді, у с. Ясіня допомагав організовувати і брав участь у різних заходах спортивного товариства “Січ”, яке очолював його дядько Д. І. Климпуш. Адвокатське стажування проходив у Рахові з дипломом доктора права (1932), брав участь у проведенні другого з’їзду молоді у Мукачеві (1935р.), виступив з промовою на Всепросвітянському з’їзді в Ужгороді (1937р.), взяв участь у збиранні коштів для спорудження відкритого у Рахові Народного дому “Просвіта” (1938 р.). Був членом соціал-демократичної партії Чехословаччини, учасником маніфестації в Ужгороді з приводу призначення першого автономного уряду Підкарпатської Русі, очолюваного Андрієм Бродієм. Після Віденського арбітражу і передачі Ужгорода, Мукачева та Берегова Угорщині переїхав до Хуста і там продовжив адвокатську практику у власній канцелярії. Став активістом розбудови Карпатської України. Вступив у члени Українського національного об’єднання (1939 р.) і опікувався біженцями із зайнятої угорськими військовими території краю, брав активну участь у підготовці і проведенні виборів до сойму Карпатської України в с. Стеблівка Хустського району, в розробці проекту Статуту Організації Народної Оборони “Карпатська Січ” (ОНОКС). Викривав помилки у її діяльності, у зауваженнях і пропозиціях до президії Української Центральної Ради в Хусті під назвою “Карпатська Україна”. За кулісами подій 1937-1938 рр., опублікованих в журналі “Карпатський край” і висловив свої думки з приводу інциденту між січовиками і чехословацьким військом з 13 на 14 березня 1939 року. З окупацією Хуста угорськими військами виїхав у с. Ясіня до батьків, де переховувався (1939 р.), так уник арешту. Одержавши угорський паспорт, влітку 1939 року побував у Братіславі, де тоді знаходилися міністр Ю. Ревай та письменник В. Гренжа-Донський, Але повернувся до Хуста, де продовжував працювати адвокатом. Разом з колишніми діячами Карпатської України намагався відновити діяльність партії УНО за підтримки угорської опозиційної партії і визнати, що в краї живуть українці. Для цього зробили переклад на угорську мову Статуту товариства “Просвіта” для відновлення його діяльності і видання української газети. Але лояльно налаштовані до них угорці не рекомендували їм цього робити. Після викриття молодіжної організації ОУН у 1942 році були заарештовані М. Бандусяк, А. Ворон, Ю. Бращайко, Ф. Ревай, М. Шандор, В. Свереняк, Є. Шерегій і відправлені в Мукачево в палац “Ковнер”. Але за допомогою закарпатської діаспори в Словаччині і не доведення їх вини, були звільнені і повернулися у Хуст. Після визволення Закарпаття ( жовтень 1944 р.) радянська контррозвідка “Смершу” заарештувала М. М. Бандусяка та інших діячів Карпатської України і відправила в табір Єнакієво Донецької області. У 1946 році він повернувся додому, але на волі перебував недовго. Під час намагання перейти кордон в Чехословацьку Республіку був заарештований і засуджений (1948 р.) за “зраду” батьківщини та участь у так званій антирадянській націоналістичній організації “Визвольний комітет Підкарпатської Русі”, яку очолював греко-католицький священник Ю. Ю, Іванчов, а його заступником був М. М. Бандусяк. Останнього відправили в Печерський табір Комі АРСР Російської Федерації, звідки повернувся додому в 1956 році. У 1991 році – реабілітований. Працював юрисконсультом у Рахівській кооперації. Переїхав в Ужгород, будучи пенсіонером, став одним із засновників народного руху України в області (1989), товариства української мови ім. Т. Шевченка (1990), відновлення крайового товариства “Просвіта”. Помер Бандусяк Микола Михайлович 9 березня 2002 року в м. Ужгород.
Додаткова інформація:
Джерельні приписи:
Інтернет ресурси:
Бандусяк Микола Михайлович [Електронний ресурс] : матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – Режим доступу : https://bit.ly/2MNnMOb
Хто винен? Роздуми народовця д-ра Миколи Бандусяка [Електронний ресурс] / підгот. І. Ребрик ; Закарпаття онлайн. Блоги – Режим доступу : https://bit.ly/3uyFLNG
Чужа, Оксана. В ужгородській “Просвіті” вшанували пам'ять борця за українську незалежність Миколи Бандусяка [Електронний ресурс] / О. Чужа. – Режим доступу : https://bit.ly/2pqNYWY
Новини
Шановні користувачі, для вас нові надходження до Відділу краєзнавства.
Запрошуємо всіх на презентацію книжки знаного фольклориста Івана Хланти.
Запрошуємо на презентацію книжки Маргарити Безик про село Голубине та його мешканців.