Видатні закарпатці

Вовчок Василь Юрійович

Біографія:

Василь Юрійович Вовчок народився 8 липня 1933 року в с. Нижній Бистрий Хустського району в сім`ї лісоруба. У 1949 році в рідному селі закінчив семирічку і вступив до Хустського педучилища. Працював у газеті “Молодь Закарпаття”, а згодом – комсоргом ЛКСМУ на Закарпатгесбуді, служив у радянській армії. Закінчив філологічний факультет Ужгородського університету (1962). Працював у редакції газети “Закарпатська правда”, директором Ужгородського клубу письменників. З 1983 року відповідальний секретар Закарпатської організації Спілки письменників України. Опублікував поетичні збірки : “Добрий день!” (1956), “Веселки воду п`ють” (1958), “Монашчине кохання” (1960), “З Карпатських гір” (1961), “Тривога серця” (1962), “Верховино, світку ти мій!” (1963), “Де ти сонце ночувало?” (1968), “Совість” (1973), “Здивований будень” (1977), “Висота” (1982), “Вірність” (1985), “Воно, куме, коли як…” (1991), “Красне поле” (1995), “Де ночує сонечко?” (1997), “Честуй, голий босого” (1998), “Де сонце котиться верхами” (2003, упорядник Ю. М. Вовчок). Автор прозових творів “Де твоя вічність?” (1964), “Останній чардаш” (1966), “Вернигори” (1971), “У долонях гір” (1975), “Веселка на камені” (1979) та повісті-дилогії “Горяни” (1983), “Подорожники” (1987), “Повісті гір” (1990), “Подих лісу” (1999). Створена за мотивами повісті “Вернигори” однойменна п`єса витримала в Закарпатському обласному українському муздрамтеатрі понад ста вистав. За цю роботу (режисер-постановник В. Сурков) колектив у 1979 році став лауреатом обласної комсомольської премії ім. Д. Вакаров. За мотивами повісті “Останній чардаш” В. Вовчок написав п’єсу “Чардаш над Амуром” (Репертуарний збірник “Райдуга 86” Вип. 3, 1986). П`єса ставилася в театрах Ужгорода та Чернівців. Чимало поетичних творів опубліковано в обласних та республіканських газетах, журналах “Україна”, “Жовтень”, “Дніпро”, “Дукля”, “Дружно вперед”, “Тиса”; альманахах “Радянське Закарпаття” (1954, 1956, 1957), “Голоси молодих” (1958, 1961), “Карпати” (кн. 3, 1958; кн.. 1, 1959); колективних збірниках “В сім`ї єдиній” (1954), “Вічне братерство” (1959), “Лицем до сонця” (1960), “Ранки солов’їні” (1962), “Поетична мініатюра” (1963), “Рідна мати моя” (1966), “Перевал” (1973), “Поезія” (1981, 1983), “Гори в шинелях” (1985), “Карпатська весна” (1982), “Атології української поезії” (Т. 5, К., 1985). Серед прозових творів слід назвати повість-казку “Ой, де тая криниченька…”. Василь Юрійович Вовчок – автор оповідань, нарисів, статей, рецензій. Ряд нарисів опубліковано в колективних збірниках “Повернення до життя” (1969), “Герої – серед нас” (1976), “Сонячною дорогою” (1978), “І хліб і пісня” (1983), “Земля з іменем” (1985). Твори Василя Вовчка перекладалися російською, вірменською, осетинською, комі, словацькою, угорською, чеською мовами. За збірки віршів “Тривога серця”, “З Карпатських гір”, “Верховино, світку ти мій!”. Василю Вовчку було присуджено обласну комсомольську премію імені Д, Вакарова (1966), а за збірку поезій “Красне поле” – обласну премію ім. Ф. Потушняка. Член Спілки письменників України з 1958 року. Помер Василь Юрійович Вовчок 10 грудня 2002 року.

Додаткова інформація:

Джерельні приписи:

***

Мишанич, О. Вовчок Василь Юрійович [Електронний ресурс] / О. Мишанич. – Режим доступу : https://bit.ly/3fhPU90. – Назва з екрана.

Густі, В. ВАСИЛЬ ВОВЧОК ЧУВ, ЯК СПІВАЮТЬ ГОРИ… Цими днями відомому письменнику виповнилося б 80 років [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nz.uz.ua/news/vasil-vovchok-chuv-yak-spivayut-gori

Чужа, О. “Сонячність” поета Василя Вовчка. З нагоди ювілею у Закарпат. обл. універс. наук. бібліотеці ім. Ф. Потушняка відбувся літературний вечір “Я в роботі шукав своє слово” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakarpattya.net.ua/Blogs/118548-Soniachnist-poeta-Vasylia-Vovchka