Комунальний заклад

"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"

Закарпатської обласної ради
UA EN 

   >     >  Микола Миколайович Мандзюк

Видатні закарпатці

Всі закарпатці Алфавітний покажчик

Мандзюк Микола Миколайович

1909 – 1972 рр.

 
Біографія:
Народився 15 січня 1909 р. у с.Великому Бичкові Рахівського району в родині робітника. У рідному селі успішно закінчив чотири класи початкової народної школи (1917–1921), відтак вступив до горожанської школи в с. Ясіня. Тут був активним пластуном. Три роки працював над ліквідацією неписьменності у рідному селі. З 1925 р. навчався в учительській семінарії м. Мукачева. Серед студентської молоді поширював українську патріотичну пресу, за що на третьому курсі був виключений із семінарії без права поновлення. Але з допомогою Авґустина Волошина продовжив навчання в Ужгородській учительській семінарії, яку закінчив 1929 р. На педагогічну роботу одразу не влаштувався, оскільки його призвали на дійсну службу до чехословацького війська. 1931 р. демобілізувався і був направлений учителем народної школи у с. Великі Лучки Мукачівського району, де працював до 1 липня 1932 р. Відтак крайовий шкільний відділ направив М. Мандзюка управителем народної школи у с. Верхні Ремети Берегівського району, де він став авторитетним інтелігентом й успішно працював тут до листопада 1938 р. – аж до розчленування Карпатської України. Тут організував хор сільської молоді, разом зі вчителькою-дружиною керували курсами куховарства і вишивки. Як відомо, рішенням Віденського арбітражу міста Ужгород, Мукачево та весь Берегівський округ із десятками сіл були передані Угорщині.
Родина Мандзюків не бажала залишатися під окупацією угорської держави, тому переїхала до Севлюша (тепер Виноградів), де М. Мандзюк очолив крайову опіку над молоддю. За свою патріотичну діяльність 12 лютого 1939 р. був обраний депутатом сойму Карпатської України, брав активну участь у засіданнях, які відбулися 15 березня 1939 р.
Після повної окупації Карпатської України угорськими військами Микола Мандзюк з частиною урядовців через Румунію, Югославію, Австрію емігрував до Праги. Був вивезений на фізичну працю в Німеччину, але, склавши іспит із чеської мови, влаштувався вчителем сільської школи у Ловчинцях і став учасником антифашистського підпілля, перебуваючи тут весь період Другої світової війни. Донька Оксана навчалася у Модржанській українській гімназії.
Микола Мандзюк оприлюднив цікавий факт: співпрацюючи з президентом Карпатської України, зокрема, брав безпосередню участь у підготовці «Меморандуму до уряду Радянського Союзу» за з’єднання з УРСР, який був підписаний Авґустином Волошином і особисто переданий ним 19 листопада 1939 р. у Радянське посольство в Празі. При цьому з М. Мандзюком був Юрій Долинич, родом із Перечина. Незабутнє враження зберегла донька Миколи Мандзюка Оксана (тепер професор Ужгородського національного університету) про останню зустріч її батька з Авґустином Волошином: «Президент придушеної Карпатської України, – згадує Оксана Миколаївна, – сказав батькові: «Ти вертайся, Миколо, до рідного краю. А я поки що залишуся в Празі і найближчим часом приїду. Я не почуваю перед своїм народом жодної провини… Я ніколи нікому не зробив зла…» Це було за два тижні до арешту Авґустина Волошина службою «Смершу». І то була їх остання зустріч».
1945 р. Микола Мандзюк повернувся у визволене й возз’єднане Закарпаття, яке дуже потребувало освічених кадрів. Його зарахували референтом відділу освіти Народної ради Закарпатської України. Потім багато років працював інспектором шкіл обласного відділу народної освіти, закінчив історичний факультет Ужгородського держуніверситету, завідував кабінетом педагогіки та навчальною частиною Закарпатського інституту вдосконалення і підвищення кваліфікації вчителів. Потім викладав історію в середніх школах Ужгорода та Ужгородського району.
Помер 15 лютого 1972 р., похований в Ужгороді.
Адреса матеріалу: Довганич, О. Д. Карпатська Україна в боротьбі за незалежність: репресії проти її оборонців та керівників / О. Д. Довганич ; післямова М. Вегеша. – Ужгород : Ґражда, 2007. – 140 с. – Режим доступу : https://bit.ly/35FGeQe
Додаткова інформація:
Джерельні приписи:
Ганич, О. Микола Мандзюк – посол Сойму Карпатської України / О. Ганич, М. Ганич // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Історія. – Вип. 15. – Ужгород, 2005. – С. 49-52.
Довганич, О. Микола Миколайович Мандзюк : 100-річчя від дня народж. педагога, громад. діяча (1909–1972) / О. Довганич // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2009 рік : рек. бібліогр. покажч. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2008. –  С. 46-48.
Довганич, О. Посли (депутати) першого сойму Карпатської України. Мандзюк Микола Миколайович / О. Довганич // Європа-Центр. – 2008. – № 4 (24) груд. –  С. 29.
Довганич, О. Посли сойму Карпатської України : (І. О. Ігнатко, М. М. Мандзюк, І. І. Перевузник) / О. Довганич // Старий замок-Паланок. – 2006. – 2–8 берез.
Хланта, О. Родина відомих педагогів і патріотів України: до 95-річчя від дня народження Миколи і Ганни Мандзюків / О. Хланта // Календар "Просвіти" на 2004 рік. – Ужгород : Закарпат. край. т- во "Просвіта", 2004. – С. 41-43.
 
Інтернет ресурси:
Мандзюк Микола [Електронний ресурс] : матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії. – Режим доступу : https://bit.ly/2uBV6ST. – Назва з екрана.
Мандзюк Микола – пластун, депутат сойму Карпатської України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  https://bit.ly/35GMeIt. – Назва з екрана.
 
Підготувала бібліограф Маргарита Бадида.

Новини

2024-12-02

Щороку 3 грудня, разом із світовою спільнотою, Україна відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю, який було проголошено у 1992 році Генеральною асамблеєю ООН. Цей день покликаний привернути увагу до проблем таких людей, розуміння суті їх життя, а також їх боротьби за дотримання своїх прав і свобод, захисту гідності та благополуччя. Пропонуємо вам віртуальну виставку „Крок на зустріч”.

2024-11-29

Шановні користувачі, до вашої уваги нові надходження до Відділу краєзнавства.

2024-11-26

Шановні користувачі, для вас нові надходження до Відділу наукової інформації та бібліографії.

2024-11-22

Україна - країна з найкрасивішим національним костюмом. Вишиванками, яскравими вінками захоплюються у всьому світі. Але наряд неможливо уявити без аксесуарів. Саме вони «відповідають» за колорит. Етнічні прикраси українців можуть дати фору національним гарнітурам будь-якого народу. Буяння фарб, різноманітність форм, оригінальність і ідеальне виконання – все це етноприкраси. Всім кому цікаве мистецтво створення українських прикрас пропонуємо віртуальну виставку "Ювелірна" самоідентифікація: історія українських прикрас".

 
footer-logo

"Фокстрот", ліхтар, колись була аптека...
Аж раптом - дві сосни. Бібліотека.

Відділ документів іноземними мовами:

Пн.-Пт.-з 09-19 год Нд.- з 10 до 17 год.
Вихідний день субота. Останній вівторок кожного місяця - санітарний день