Науковий збірник товариства “Просвіта” в Ужгороді за 1938 рік присвячений пам’яті багаторічного автора видання, отця каноніка і протоієрея Д-ра Василя Гаджеги. Видання вміщує цінні матеріали з краєзнавства відомих науковців – Івана Панькевича, Філарета Колеси, Франтішека Тіхого, Августина Волошина та інших. Зокрема, тут опубліковано фольклорну розвідку Ф. Потушняка, мистецтвознавчу статтю В. Січинського, соціологічні матеріали О. Мицюка та М. Лелекача тощо.
       На жаль, відсутні перші сторінки з матеріалами про діяльність В. Гаджеги.

Збірник «Підкарпатська Русь» складається із трьох розділів, присвячених дослідженню Закарпаття. Перший містить статті на теми історії, політики, соціального, господарського стану краю різних авторів. У другому розділі, де йдеться про літературу, фольклор, мистецтво, шкільництво, віросповідання, є публікації відомих науковців В. Бірчака, В. Гаджеги, І. Панькевича, Й. Бокшая, Є. Недзельського та інших. Третій розділ про природні ресурси та красу регіону.

 

       9 випуск “Наукового збірника” товариства “Просвіта” в Ужгороді за 1932 рік вміщує чотири унікальні розвідки про Закарпаття. Зокрема, історію краю в ХІV столітті, написану відомим науковцем В. Гаджегою. Цікавими для дослідників стануть опубліковані написи на церковних предметах у храмах нашого краю, зібраних В. Саханевим. Варті уваги краєзнавців й розвідка А. Шаша “Нарис соціальної й господарської історії Шенборнської латіфундії Мукачівсько-Чинадієвської в першій половині ХVІІІ ст.” та дослідження Ф. Габріеля про правління родини Другетів в Ужгороді.

 

Науковий збірник Товариства «Просвіта» в Ужгороді за 1928-1929 роки вміщує п’ять літературно-наукових розвідок. Зокрема, статті Василя Гаджеги про життя і творчість Михайла Лучкая та про дві найдавніші грамоти зі збірника, виданого Антонієм Годинкою; дослідження покрайніх записів на підкарпатських церковних книгах Івана Панькевича й літературознавчу статтю Ю. А. Яворського про баладу про козака й духовну пісню про грішних людей. Тут також опубліковано юридичну публікацію Тодота Галіпа «Звичаєве право спадкове на Верховині, яко джерело діючого права».

 

       Науковий збірник товариства “Просвіта” в Ужгороді за 1935 рік зберігає свою цінність, перш за все, завдяки авторського складу, адже серед авторів статей та редакційної ради –  відомі науковці того часу Августин Волошин, Василь Гаджега, Володимир Бирчак, Іван Панькевич, чеський історик-архівіст Франтішек Габріель.
       Варте уваги і те, що стаття І. Панькевича “До питання про класифкацію південно-карпатських говорів межи Латорицею і Боржавою” та стаття Ф. Габрієля про переміщення населення Ужанської жупи доповнюють і поглиблюють зміст одна одної.
 

Монографія “Триста років українського театру: 1619-1919”, створена українським істориком мистецтва і театру, політичним діячем Дмитром Антоновичем (1877-1945) вийшла у Празі 1925 року, дотепер не втратила своєї наукової ваги завдяки широкій ерудиції автора, об’єму проаналізованих джерел та мистецьких подій. Важливим доповненням видання є ґрунтовна бібліографія та іменний покажчик згаданих імен.


 

Булеца Іван. Походові пісні
 

“Сокращенный обиход нотнаго пђнія”.
 

Збірник пісень – фактично перше представлення музикантам нашого краю українських пісень, зібраними дослідниками фольклору в різних місцевостях тогочасної підросійської України в середині ХІХ століття і запропонованих до друку у 1861 році.
У нашому краї збірник було видано у двадцятих роках ХХ століття транслітерованим чеською мовою. Пізніше ці пісні, думки і шумки (журливого та веселого змісту) широко  використовувались у діяльності аматорських хорів та театральних гуртків “Просвіти”.

 

  “Козацькђ народнђ думы невольницькђ” – унікальне видання 1927 року просвітянської серії, яка на той час налічувала  68 книг.
  Збірка вмістила чотири найбільш відомі думи – “Утеча трьох братів з Азова”, “Маруся Богуславка”,  “Самійло Кішка” та “Олексій Попович”.
  Це видання було першим знайомством жителів Закарпаття з козацькими думами України.

 

Монографія М. В. Бабенчикова “Народное декоративное искусство Украины и его мастера” (М., 1945) – перше повоєнне видання, в якому викладено коротку історію декоративно-ужиткового мистецтва України, докладно проаналізовано головні жанри і види цього мистецтва та подано відомості про найпопулярніших майстрів.

 

“Історичні пісні” Василя Щурата.

     “Артисты Московскаго художественного театра за рубежомъ” – збірник статей про цей унікальний театр виданий тоді, коли один відрізок історії МХАТу завершився, а другий ще не почався. Книга виходила у Празі 1922 року у видавництві “Наша рђчъ” під час гастролей МХАТу у Празі після тріумфальних поїздок по країнах Східної Європи.
     Редактор і упорядник збірника, відомий мистецтвознавець Сергій Маковський, тоді – вже емігрант, напевно, особливо глибоко усвідомлював відчуття повороту історії і необхідність зафіксувати цей момент. Імена деяких авторів збірника на довгі роки лишались замовчуваними або забутими, деякі з статей були відомі з купюрами, як, наприклад, спогади О. Кіппер-Чехової.
     Тому збірник досі не втратив свою цінність для фахівців-театрознавців та русистів.
 

      “За крашанку – писанка” Варфоломія Євтимовича

     Книга Філарета Колесси “Українські народні думи”,  що вийшла друком 1920 року у Львові у серії “Загальна бібліотека “Просвіти” – найавторитетніше і найповніше на той час видання з дослідженням історії кобзарства, нотами та репродукціями малюнків та фотографій кобзарів.
     Філарет Колесса (1871-1947) – відомий український фольклорист, композитор, музико- і літературознавець, автор численних праць про український народний мелос.
     Видання дотепер зберігає своє значення як у ґрунтовному дослідженні теми, так і фіксації матеріалу, який незабаром у тридцяті роки ХХ століття нещадно знищувався.
 

      "Думки і пісні” Амврозія Метлинського.

     Видання “Притисянські гончарні вироби”, що вийшла у Будапешті у 1934 року, вийшло у серії “Етнографічні пам’ятки” Угорської академії наук, подає оглядову статтю Кароя Віткі, а також докладний список та опис ілюстрацій, де представлені вироби народної кераміки з різних місцевостей угорської Притисянщини.
 

Альбом “Grafika”, що містить 20 оригінальних ліногравюр видатного угорського художника-графіка єврейського походження Єне Морваї (1902-1945) – практично єдине видання творів цього автора, що дійшло до нас. Тривалий час художник жив у м. Мукачево, викладав малювання у Мукачівській єврейській гімназії.
Мотиви ліногравюр – пейзажі, жанрові сценки та типажі представників різних етнічних груп, що характерні для Закарпаття. Передмову до видання написав відомий празький мистецтвознавець Макс Брод.
 

Книга Євгенія Недзельського (1894-1961) “Угро-русскій театръ”, що вийшла друком у серпні в Ужгороді нині не тільки бібліографічна рідкість,
але й видання, де вперше зібрано дані про театральне мистецтво Закарпаття, про народну обрядовість як першооснову театральності,
про соціальне тло, конфлікт національних та політичних інтересів різних угрупувань інтелігенції тодішньої Підкарпатської Русі.

 

Лучкай, Михаил. Церковныя беседы: На все недели рока на поучение народное: Часть первая. - Будинь, 1831. - 337 с.