Комунальний заклад
"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф.Потушняка"

Закарпатської обласної ради

UA RU EN 

Календар на 0 рік

2013-02-17

ЮЛІЙ ЮЛІЙОВИЧ СТАШКО

90-річчя від дня народження художника-графіка (1923–1998)

На мистецькому Олімпі повоєнного Закарпаття з’явилося чимало нових імен – Василь Габда, Павло Бедзір, Єлизавета Кремницька, Володимир Микита, Павло Балла. Серед когорти молодих митців – перших випускників Ужгородського художньо-промислового училища помітним явищем в образотворчому мистецтві краю стала творчість Юлія Сташка – одного з перших професійних закарпатських графіків та мистецтвознавців.

Юлій Сташко народився 17 лютого 1923 р. в Ужгороді в родині коваля та вчительки. На жаль, про батьків художника залишилося обмаль відомостей. Із автобіографії художника дізнаємося про другий шлюб матері після смерті батька. Разом із другим чоловіком­ вона виїхала до міста Кошице (Чехословаччина), де прожила до кінця життя.

Перші кроки Сташка-художника були пов’язані із навчанням в Ужгородській гімназії, де перед ІІ Світовою війною працював один із засновників закарпатської школи живопису – Йосип Бокшай (1930–1931 рр.). Ще гімназистом майбутній художник захопився рисунком та аквареллю. Під керівництвом Адальберта Ерделі та Йосипа Бокшая юнак постійно вдосконалював свою майстерність. Спілкування із талановитими художниками й наставниками відбувалося у дружній творчій атмосфері. Художник часто згадував про зустрічі з митцями, розповідав про відвідини їхніх майстерень та спільні поїздки на пленери. “Вони дуже багато допомогли мені, прищеплюючи любов до мистецтва”, – писав художник у автобіографії.

Проте, виконуючи волю батька, після закінчення гімназії у 1942 р. Юлій Сташко вступив до Будапештського університету на юридичний факультет. Вивчаючи основи юриспруденції, постійно відвідував музеї та галереї Будапешта – міста, де професійну освіту здобули його перші творчі наставники – Бокшай та Ерделі. За три роки навчання майбутній художник встиг захопитися творчістю провідних угорських художників 1920–30-х рр.: Тиводара Чонтварі Костки, Аурела Берната, а найбільше – творами Вільмоша Аба Новака.

У 1944 р. Юлій Сташко залишив навчання в університеті та повернувся до Ужгорода. Вже у 1945 р. став студентом відділення живопису у щойно організованій Адальбертом Ерделі художній академії, що згодом була реорганізована у художньо-промислове училище. У закладі на той час панувала воістину творча атмосфера. Навчання проходили на європейський кшталт: зранку – рисунок, живопис, а по обіді – заняття з анатомії, перспективи та технології. Зважаючи на складні умови (приміщення третього поверху та мансардної частини будівлі по вулиці Жовтневій, 37 (сьогодні вул. Волошина), заняття могли відбуватися в одній аудиторії, але це не завадило першим випускникам навчального закладу стати відомими художниками-професіоналами.

Екстерном за рік Юлій Сташко отримав диплом із відзнакою. Творчі успіхи молодого художника дозволили запросити його викладати фахові дисципліни відразу по закінченню навчання. На ту пору тут працювали Андрій Коцка, Федір Манайло, Ернест Конт­ратович – яскраві й самобутні художники, творчість яких стала класикою закарпатського малярства. Попри високі академічні вимоги до студентів, засновник й перший директор училища Адальберт Ерделі не боявся залучати до викладання й молоді творчі сили.

Але за державними радянськими стандартами педагог мусив мати вищу професійну освіту. Після першого року роботи у 1948 р. Юлій Сташко змушений був покинути викладання. Саме в цей час в Ужгороді відкрилася обласна картинна галерея. Маючи схильність до дослідницької діяльності, у віці 25 років художник розпочав свою музейну кар’єру, що продовжилась до виходу на пенсію у 1984 р.

Ще під час навчання митець захопився творчістю Федора Манайла та Андрія Коцки. Безпосереднє спілкування та приклад трансформації народного мистецтва у творах митців допомогли розібратися у творчих проблемах й безмежно полюбити народне мистецтво України та Закарпаття. Кінець 1940-х рр. – час активних пошуків власного стилю митця. Наукові дослідження не завадили участі в кожній обласній виставці. Вже у ранніх творах художника привертає увагу гра пропорцій, насичені кольорові акценти, ювелірний штрих, що згодом характеризуватимуть його творчу манеру.

Однією з перших експонованих робіт Юлія Сташка була картина “Лісоруби” (1947), виконана у техніці монотипії. Як у свій час Федір Манайло, наприкінці 1940-х рр. художник виконав чисельні замальовки та рисунки із життя верховинців. Зацікавлення фольк­лорною темою дозволило вийти за межі побутописання соцреалізму. Народна стихія стала частиною єства художника, дозволила скупими образотворчими засобами досягти у творах узагальнення та синтезу.

До 1960-х рр. належить ціла галерея чорно-білих портретів та фігурних замальовок, виконаних тушшю. Мистецькі студії цих років дали змогу Юлію Сташку прийти до якнайсуворішому відбору образотворчих деталей. “Студія голови у капелюсі”, “Дівчина у хустині”, “Ярмарок” – лаконічні узагальнені образи, в яких художник виводить власну формулу бачення людини.

Період 1970-х – кольоровий бум у творчості митця. У різнотематичних серіях бачимо майстерність оперування обмеженою гамою кольорів. “Торги”, “Гуцульський базар взимку”, “На базарі” – колоритні емоційні розповіді Юлія Сташка. Художник активно працював у всіх доступних для нього графічних техніках: від чорної туші, вугілля до пастелей, кольорових олівців, акварелі, темпери та фломастерів. Фольклорна тематика залишалась домінуючою і в цей період творчості. Вміло перетворюючи елементи зображень, Ю. Сташко руйнував рештки академічної нормативності. Художник став інтерпретатором народних традицій, осягнувши сутність народного декоративізму, його монументальну структуру, що вирізнятиме його з-поміж інших графіків Закарпаття до кінця життя.

Проте творчість митця не обмежувалась лише графічними пошуками власного стилю. Працюючи в обласній картинній галереї, художник став активним дослідником провідних угорських живописців кінця ХІХ – початку ХХ ст. Його численні публікації друкуються в журналі “Искусство”. Вони присвячені аналізу творчості Мігая Мункачі, Імре Ревеса, Шімона Холоші. У 1958 р. в Москві в одному з найбільших радянських спеціалізованих видавництв вийшла його монографія “Ревес” – ґрунтовне дослідження творчості відомого представника реалістичного живопису Угорщини.

Окрім цього, на сторінках обласної преси Юлій Сташко протягом багатьох років висвітлював мистецьке життя Ужгорода та області. Його аналітичні статті публікували “Закарпатська правда”, “Радянське Закарпаття”, а найбільше – “Kбrpati Igaz szу”. Художник став співавтором видання “Закарпатський художній музей”, що вийшло у Києві у 1971 р. Багатий творчий доробок митця дозволив у 1970 р. без зайвих зусиль стати членом Спілки художників України.

Постійні творчі пошуки, активна виставкова та дослідницька діяльність – основні грані творчого портрету митця. Займаючи поважне місце серед графіків Закарпаття, надзвичайно скромний у побуті, художник не здобув особливих матеріальних благ чи визнань. За ціле життя у нього відбулося лише 4 персональні виставки. Вже після смерті митця, у 2003 р., на вшанування 80-річчя з дня його народження, була організована п’ята велика ретроспективна виставка у залах Закарпатського обласного художнього музею.

Різномаїта й плідна творчість Юлія Сташка – ретроспективна оповідь становлення графічного мистецтва Закарпаття. Йому по праву належить провідне місце у когорті таких митців-графіків, як Павло Бедзір, Єлизавета Кремницька, Михайло Митрик, а його постать заслуговує на окрему увагу дослідників.



Автор: ОКСАНА ГАВРОШ


Бібліографія/джерела

1. Сташко Юлій Юлійович : [графік] // Виставка графіки Закарпаття ’86 : кат. вист. / Управління культури Закарпат. облдержадмін., Закарпат. орг. Нац. спілки худож. України ; уклад. : М. Н. Роскін, Н. С. Пономаренко ; відп. за вип. : В. Ю. Скакандій, В. В. Тегза. – Ужгород : Закарпат. облполіграфвидав, 1986. – С. 24-25. : портр., іл.

2. Сташко Юлій Юлійович : (1923 - 1998) : [коротка біогр. графіка, в т. ч. його праці: “Гірський пейзаж”, “Вивіз деревини”, “Ліс будівництву” та ін.] // Мистецтво Закарпаття : каталог творів із фондів музею. – Кн. 1. – Ужгород : Шарк, 2005. – С. 178-180.

3. Юлій Сташко : [худож.-графік] // Митці Закарпаття / Закарпат. спілка худож. України ; відп. за вип. : В. М. Беца, К. Є. Стельмах. – Ужгород : Госпрозрахунк. РВВ Закарпат. облас. упр. по пресі, 1994. – С. 106-107. : портр., іл.

4. Сташко Юлій Юлійович : [графік] // Художники Закарпаття : до
55-річчя Закарпат. орг. Нац. Спілки худож. України. – Ужгород : Карпати, 2001. – С. 212-213. : портр., іл.








Новини

2019-12-21

Шановні користувачі та колеги до вашої уваги "Календар краєзнавчих пам'ятних дат на 2019 р". Календар-щорічник є орієнтиром для громадськості краю у перебігу подій, ювілеїв та пам’ятних дат у 2019 році. Основу календаря складають ґрунтовні наукові розвідки про визначних діячів краю, підготовлені провідними карпатознавцями. Окремим розділом подано календар знаменних дат, які відзначатиме в 2019 році громадськість світу та України.

 

2019-04-12

З 1 березня по 30 квітня в Україні пройде перший кіноклубний фестиваль «Нове українське кіно», який запрошує глядачів на безкоштовні покази найкращих українських стрічок сезону. Провести фестиваль у своєму місті можуть всі охочі – до співпраці запрошено кураторів кіноклубів та активістів, які можуть запропонувати простір для показів. Для цього потрібно залишити заявку на сайті проекту «Кіноклуб. Всеукраїнська мережа». Права на фільми надаються для некомерційних показів.
До програми фестивалю “Нове українське кіно” увійшли: "Донбас", "Гірська жінка: на війні", "Герой мого часу", "Іній", "Брама", "Коли падають дерева", "Стрімголов".
https://www.facebook.com/ArthouseTraffic/

16 квітня запрошуємо вас на завершальний показ кіноклубного фестивалю стрічки "Стрімголов". Світова прем'єра мелодрами "Стрімголов" Марини Степанської відбулася в рамках конкурсної програми 52-го Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах. Стрічка досліджує стосунки молодої пари: в центрі сюжету опиняється "світовідчуття негероїв у героїчні часи" – у сучасному Києві після подій Майдану. У серпні 2017 року стрічка взяла участь у відборі на висування фільму від України на ювілейну 90-ту кінопремію „Оскар” Американської академії кінематографічних мистецтв і наук у категорії „Найкращий фільм іноземною мовою”. 

Початок о 17 год.

Вхід вільний

 

2019-04-12

У 18 квітня о 16:00 в читальній залі бібліотеки відбудеться презентація книги „Іван Мацинський – український поет, перекладач та словацько-українські літературні зв’язки” за участі  працівників Державної наукової бібліотеки в Пряшеві (видавці та редактори книги) та представників Спілки українських письменників Словаччини.

Іван Миколайович Мацинський (9 квітня 1922, Меджилабірці – 14 березня 1987, Пряшів) – український поет, перекладач та видавець у Словаччині, вчений-культуролог, журналіст. Історик словацької літератури. Громадський лідер українських поселень на Прящівщині. Народився у містечку Меджилабірці на Східній Словаччині в родині залізничника. Навчався в Руській учительській семінарії у Пряшеві, Вищій школі суспільних наук у Празі та на філософському факультеті Університету ім. П.Шафарика у Пряшеві, який не закінчив – з останнього курсу з політичних мотивів був виключений. Спочатку писав російською мовою, але під впливом української літератури перейшов на літературну українську мову. Працював директором Українського національного театру, завідував Відділом української літератури Словацького педагогічного видавництва у Пряшеві. Був одним з організаторів україномовного журналу «Дукля» та Української секції Спілки письменників Словаччини, яку довший час очолював. Активно працював в громадсько-культурному житті українців Пряшівщини. Автор шести поетичних збірок, прозових творів і наукових досліджень з карпатоукраїнської літератури, перекладів із словацької та чеської мов, Зокрема: автор збірок віршів «Білі хмари» (рос. м., 1949) «Наша мова» (укр. і рос., 1956), «Зимова ніч» (укр., 1961), «Карпатські акорди» (укр., 1962), «Вінки сонетів» (укр., 1986).

 

2019-04-04

Шановні користувачі! До вашої уваги "Хроніка культурного життя Закарпатської області за березень 2019 р."

2019-04-02

Шановні користувачі! Для вас нові надходження до Відділу художньої літератури.

2019-03-27

Шановні користувачі! Для вас нова віртуальна виставка, присвячена Міжнародному дню театра "Театр: вчора, сьогодні, завжди".

2019-03-12

Ніжність і мужність художнього слова співців Карпатського краю. У ці березневі дні шанувальники художнього слова: учні середніх навчальних закладів обласного центру, літератори-початківці, творча молодь, гості міста, – мають можливість ознайомитись із новими цікавими книжковими виставками в народному музеї літератури Закарпаття (м. Ужгород, пл. Жупанатська, 3), який діє при обласній організації Національної спілки письменників України. Їх експозиції створено спілчанами за підтримки працівників обласної універсальної наукової бібліотеки імені Ф. Потушняка.

Виставка «Наші краянки в українській літературі» ознайомить із творчим доробком сучасних закарпатських письменниць. Тут представлено поетичні збірки Надії Панчук, Марії Головач, Людмили Кудрявської, Тетяни Ліхтей, Христини Керити, Мар’яни Нейметі, Тетяни Рибар, Лідії Повх, Мар’яни Шутко, Олени Пекар, Ольги Тимофієвої, Ірини Гармачій, Віри Фесенко та ін. Досить широко представлена творчість письменниць, які пишуть для дітей, – Галини Малик, Лідії Повх, Оксани Фулитки, Вікторії Жупан.

Наступна книжкова виставка – «Живе Карпатська Україна», присвячена 80-річчю створення Карпатської держави у березні 1939 року. Її основу склали історико-документальні матеріали, з яких дізнаємось як творилась Карпатська Україна, як боролись за неї кращі сини Срібної землі і патріоти з різних куточків України. Досить широко представлено на тій же виставці твори співців та оборонців Карпатської України, які в ті буремні роки були у вирі драматичних подій, – найповніше видання вибраних творів Зореслава «Блакитні ескадри», том вибраних поезій Андрія Патруса-Карпатського «Голуба далечінь», зібрання прози письменника і посла Сойму Карпатської України Юрія Станинця, проза Олександра Сливки, а також поезія Івана Ірлявського та його побратимів, яку вміщено в збірнику «Моя Карпатська Україна». 
Отже, письменники і бібліотекарі доклали всі зусилля, щоб мовою книжкових виставок розповісти широкому колу шанувальників української літератури і, зокрема, юних поколінь наших співвітчизників про красу, ніжність і водночас гартовану в боротьбі за незалежність України мужність і незламність художнього слова співців Карпатського краю.


 

2019-03-07

Шановні користувачі! Для вас нові надходження до Відділу наукової інформації та бібліографії.

2019-03-04

Шановні користувачі! Для вас нові надходження до Відділу художньої літератури.

2019-01-14
Шановні колеги та користувачі, до вашої уваги у розділі "Електронна бібліотека" електронна версія покажчика.

 

2018-02-13

Пропонуємо вашій увазі новий розділ "Унікальне Закарпаття".