Відновлювана енергетика – це галузь, яка спеціалізується на використанні або отриманні енергії з природних джерел, які постійно поповнюються, наприклад вітру або сонячного світла. Вітряки та сонячні панелі – це основні джерела відновлюваної енергії. Відновлювані джерела енергії невичерпні, менш шкідливі для довкілля і, як наслідок, безпечніші для людей, тварин і планети загалом, якщо порівняти їх із використанням невідновлюваних ресурсів. Тому не дивно, що світові лідери та захисники довкілля вважають відновлювані джерела енергії запорукою побудови екологічно стійкого майбутнього. І навпаки, невідновлювані ресурси, як-от нафта, газ і вугілля, вичерпні, повільно поповнюються й доступні не в усіх регіонах світу. Як приклад розглянемо сиру нафту. Її видобувають багато країн. Проте за даними Управління енергетичної інформації США, більшу частину світового постачання сирої нафти забезпечують лише п’ять країн. Головний факт полягає в тому, що невідновлювані ресурси, як-от горючі (вуглецеві) корисні копалини – це одне з найбільших джерел зміни клімату у світі.  

Кажуть, що розумні вчаться на своїх помилках, а мудрі – на чужих. Притчі – короткі історії з повчальним змістом – це кращий спосіб вчитися не тільки на помилках, а й на досвіді інших.

Тож, читаючи ці стислі історії, ми стаємо більш досвідченими, виявляємо справжні морально-етичні цінності, необхідні задля нашого емоційного та духовного розвитку.

Йдучи від рідного порогу,
Багато не беріть в дорогу:
Блакить, синь неба, журавлі
Й любов до рідної землі.
Григорій Тютюнник

23 квітня 1920 року народився український письменник, журналіст, публіцист та педагог Григорій Михайлович Тютюнник.
Після смерті йому була присуджена Державна премія імені Тараса Шевченка за роман «Вир»", який був опублікований посмертно у 1963 році.

«Він мав талант людяності, і вроджений, і вистражданий, – писав про Григорія Тютюнника його молодший брат, відомий письменник Григір Тютюнник. – Справжній талант не дається без болю і муки, як і саме життя. А ще життя не дається без любові. Мало – бачити, мало – розуміти, треба любить. Бо любов – то найвищий дар, який коли-небудь може отримати людина».

Письменник лише починає книгу. Читач закінчує її.
Семюель Джонсон

 Читання художньої літератури – це не лише приємне проведення часу, але й важливий спосіб особистісного розвитку.  Регулярне занурення у світ книг збагачує наше життя, допомагає краще розуміти себе та інших, а також відкриває нові можливості для розвитку. Саме література розвиває свідомість людини, її почуття, волю, психіку, формує людський характер – отже, створює особистість. Читання формує вміння зосереджуватися, аналізувати інформацію та формувати власне бачення світу. Без книжок неможливо сформувати критичне мислення. Читання сприяє підвищенню рівня емпатії : занурюючись у життя різних персонажів, ми вчимося розуміти і відчувати їхні емоції, що допомагає розвивати емпатію та співчуття до оточуючих. Із початком повномасштабної війни в українців змінилися життєві пріоритети та цінності. Це вплинуло і на те, що і скільки ми читаємо. Українці почали більше читати українською, більшість зовсім відмовилась від російськомовних видань. Щодня наша країна потерпає від ворожих обстрілів. Що робити у такій ситуації – не панікувати, вірити в ЗСУ, всіляко допомагати наближати нашу перемогу і… читати. Адже книга є своєрідною зброєю у війні проти ворога.

Що ж зараз читають читачі відділу художньої літератури, які  книги їх цікавлять,  які  користувались у них найбільшим попитом в минулому році?  Ми спробували скласти власний рейтинг  читацьких вподобань найпопулярніших видань. Звісно, цей вибір суб`єктивний, він орієнтувався на запити наших користувачів, частоту   звернень за певними книгами, інтерес до окремих авторів і тематики.

"Жінка може бути занадто сильною лише для тих, хто звик бачити її слабкою."
Сара-Джессіка Паркер

20 лютого 1905 року народився Улас Самчук, український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР у вигнанні, член ОУП "Слово".

«Я вже не відокремлюю життя від літератури.
І тому відмовляюся ставитися до письменництва як до професії,
це було б надто вузько, надто мало.
Жити, як дихати, як писати, як любити, як кохати,
як умирати – це такий комплекс, де вже нічого від нічого не відокремити».
Ю. Андрухович

Щороку 3 грудня, разом із світовою спільнотою, Україна відзначає Міжнародний день людей з інвалідністю, який було проголошено у 1992 році Генеральною асамблеєю ООН.