Комунальний заклад

"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф. Потушняка"

Закарпатської обласної ради
UA RU EN 

Віртуальні виставки

Небесна Сотне, Ви тепер святі!

2021-02-15
до Дня Героїв Небесної Сотні

 

20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”. Більшість із них віддали своє життя під час подій Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), інші загинули пізніше – у березні та квітні 2014 року, захищаючи ідеали демократії, обстоюючи права та свободи людини, європейське майбутнє України.
 
Людиною чутися в ріднім краю
В щасливі часи, не скорботні.
Віднині на варті Вкраїни стою,
Навіки я воїн Небесної Сотні.
Світлана Мельничук

The Presidents and their Times = Час президенства

2021-02-08
for Presidents' Day = до Дня президентів в США
Undertake not what you cannot perform, but be careful to keep your promise.
                                                                                           George Washington
 
Не зобов’язуйтесь зробити те, чого ви зробити не можете і подбайте, насамперед, про виконання своїх обіцянок.
                                                                                            Джордж Вашінгтон
 
President's Day is the popular and commonly used name for the United States federal holiday officially called Washington's Birthday. President's Day honors and celebrates the life and achievements of George Washington, the first President of the United States (1789-1797) and 'The Father of his Country'. The story of Presidents' Day date begins in 1800. Following the death of George Washington in 1799, his February 22 birthday became a perennial day of remembrance. At the time, Washington was venerated as the most important figure in American history, and events like the 1832 centennial of his birth and the start of construction of the Washington Monument in 1848 were cause for national celebration. While Washington’s Birthday was an unofficial observance for most of the 1800s, it was not until the late 1870s that it became a federal holiday. Senator Stephen Wallace Dorsey of Arkansas was the first to propose the measure, and in 1879 President Rutherford B. Hayes signed it into law.

Єднання нації

2021-01-18
до Дня Соборності України
Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу.
 

Великий анімаліст

2021-01-18
до 145-річчя від дня народження Джека Лондона
Літературу ХХ століття годі уявити без Джека Лондона. Біографія американського письменника була такою ж захопливою й багатою на пригоди, як і твори автора.
Джон Ґріффіт Чейні (справжнє ім’я письменника) народився 1876 року в місті Сан-Франциско. Прізвище Лондон отримав від вітчима – коли малому Джону Ґріффіту було 8 місяців, матір взяла шлюб із фермером Джоном Лондоном. 

Валер’ян Підмогильний – письменник із покоління, що билось під Крутами

2021-01-18
до 120-річчя від дня народження
“Дар правдивого спостереження життя уміння заражати читача настроями, тримати
його увагу напруженою на протязі всього оповідання – становлять невід’ємну
властивість творчості Валеріана Підмогильного”
                                                                                                 Юрій Клен (Освальд Бурггардт)

2 лютого 1901-го народився український письменник Валер’ян Петрович Підмогильний (1901-1937), перекладач із французької на українську Вольтера, Дідро, Бальзака, Мопассана, Стендаля, Доде, Гюго, Флобера, Меріме та ін. Жертва сталінських репресій. У своїй творчості раніше за французьких екзистенціалістів відчув абсурд існування людини, беззахисної перед силою урядової влади. Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського. Працював і в літературознавстві, дав цікаву й сміливу для радянської дійсності спробу психоаналітичного розгляду творчості І. Нечуй-Левицького.

«Відкривач секретів карпатської твердині»

2021-01-13
(до 60-річчя від дня народження Івана Ребрика)
Сьогодні неможливо уявити собі літературний та культурний ландшафт Закарпаття без тієї духовної споруди, яку започаткував і будує відомий письменник, видавець, редактор, громадський діяч, культуролог Іван Михайлович Ребрик. Народився він 5 січня 1961 року в селі Боржавське на Виноградівщині. Після закінчення Оноцької СШ у 1978 році вступив на філологічний факультет (українська мова й література) Ужгородського державного університету.
По закінченні університету Іван Ребрик працював педагогом і вихователем у Часлівській допоміжній школі-інтернаті, на будівельному підприємстві, у видавництві «Карпати»…
У 1991 році столичне видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь» надрукувало поетичну збірку Івана Ребрика «Дні». На той час він вже активно друкувався як дослідник і літературознавець в українських та зарубіжних часописах. 
25 вересня 1993-го року в Ужгороді ним було зареєстровано перше приватне книжкове видавництво «Ґражда», яке з часом перетворилося на потужний інтелектуальний центр, який не лише видавав величезну кількість книг, але й організовував конференції, історичні дослідження, пошукову роботу.   Завдяки плідній роботі видавництва в суспільну свідомість Закарпаття повернуто імена видатних постатей,   чия діяльність і сьогодні зберігає свою актуальність, оскільки продовжує формувати  на Закарпатті український національний контекст.  
Літературна, видавнича і наукова діяльність Івана Ребрика неодноразово відзначалася на рівні Закарпатської ОДА і обласної ради, на урядовому рівні. 
 

«Вчений педагог та професор»

2020-12-10
до 100-річчя від дня народження вченого, заслуженого вчителя України Василя Гомонная
     Народився 11 грудня 1920 р. в с. Барбово Мукачівського району. Навчався у Білківській горожанській школі, закінчив Мукачівську державну учительську семінарію, Київський педагогічний інститут ім. М. Горького, кандидат педагогічних наук, доктор педагогічних наук, професор.
     За його керівництва розширено систему середньої освіти в області, створено нові школи-інтернати, розгорнуто систему позашкільної освіти, вечірніх шкіл. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями «За доблесний труд», А. С. Макаренка, відмінник народної освіти СРСР. У 1962 р. перейшов на роботу в Ужгородський державний університет, працював старшим викладачем, доцентом, завідувачем кафедри педагогіки та психології (1966-1986). Автор більше 200 статтей з питань методики викладання навчальних дисциплін у середній школі та у ВНЗ, дидактики, виховання молоді, інноваційних технологій у навчальному процесі. В. Гомоннай організував в УжДУ аспірантуру з педагогіки, під його керівництвом було підготовлено і захищено 23 кандидатські дисертації, створено своєрідну школу з історії педагогіки.
      Помер В. В. Гомонай 24 вересня 2004 р. в Ужгороді.
 

Феномен сучасної жіночої прози

2020-12-08
"Перша і головна заповідь письменника: не збреши. Здавалося б просто.
Та саме вона, коли триматись її послідовно,
й робить літературу небезпечною професією – як у альпініста або водолаза…" 
                                                                                                                              Оксана Забужко
  
"Треба чоловічої сили і мужності, щоб писати "жіночі романи" 
                                                                                                                       Галина Тарасюк
 
Проза й поезія сучасних українських письменниць демонструє відкритість до інтерпретації різноманітних істин буття, глибоке проникнення в онтологію сучасного світу, являє собою давню інтелектуальну традицію, започатковану такими яскравими постатями української літератури ХІХ століття, як Олена Пчілка, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Христя Алчевська, Наталя Кобринська та багатьма іншими авторками означеного літературного періоду.
 

Душа - квітка

2020-12-04
до 120-річчя від дня народження Катерини Білокур

“Ой як радісно, як є можливість кожного дня
працювати: не почувається ні старість, ні самотність,
бо з-під вашого пензля кожного дня на полотні
виростає щось нове, прекрасне і чудове…”
Катерина Білокур

“Якби ми мали художницю такого рівня майстерності,
то змусили б заговорити про неї цілий світ”.
Пабло Пікассо

 

Катерина Білокур народилася 7 грудня у 1900 році на Полтавщині, нині Київська область. Родина майбутньої художниці хоч і була дуже бідна, але Катерина самостійно вивчила літери по букварю і навчилася читати.
Згодом їй дозволили користуватися місцевою бібліотекою, і вона дізналася про мистецтво та почала малювати. Перші роботи Білокур робила потайки на клаптиках полотна, малюючи вугіллям.

 

Наша армія – символ мужності

2020-12-03
до Дня Збройних Сил України
День збройних сил України  одне з найважливіших свят в нашій країні, особливо в цей час. Воно з'явилося ще в 1993 році, майже відразу після прийняття Україною незалежності. І після того, День збройних сил України щорічно відзначають 6 грудня.
 

Бібліотека – вчора, сьогодні, завтра

2020-09-15
до 75-річчя заснування Закарпатської ОУНБ ім. Ф. Потушняка

Якщо ви хочете, щоб молодь тягнулася до знань, турбуйтеся про головні, 
найважливіші джерела духовної культури – бібліотеки.

В. Сухомлинський

Людину можна пізнати по тих книгах, які вона читає.
С. Самолов

Наша книгозбірня була створена у вересні 1945 року на базі Ужгородської міської публічної бібліотеки.

Першим директором бібліотеки був Дмитро Дмитрович Сас, пізніше бібліотеку очолювали: Любов Іванівна Качалко, Пилип Остапович Гаврилко, Ольга Остапівна Стоколос, Дмитро Олександрович Вдовін, Павло Федорович Распопін, Ольга Павлівна Пудсакулич. Найтриваліший час – з 1989 по 2014 рр. директором була заслужений працівник культури України Людмила Захарівна Григаш.

 

Казкарі карпатського краю

2020-08-26
(до відзначення ювілеїв закарпатських казкарів: 120-річчя від дня народження Василя Зайця, 135-річчя Михайла Галиці, 100-річчя Івана Лазара, 120-річчя Михайла Шопляка-Козака, 125-річчя Степана Бочка)

У скарбницю світової культури, яка створюється трудовим людом протягом багатьох тисячоліть, міцно увійшли народні казки як один із найзначніших пам’ятників мистецтва слова. Виникнення жанру заховано у сивій давнині. Кожна історична епоха збагачувала казковий епос новими сюжетами, мотивами, темами та образами, ідеями. І в наш час казки живуть повнокровним життям, несучи в собі філософські, соціальні, моральні та етичні погляди народу.

На грані вічного болю

2020-08-13
до Дня пам’яті захисників України
 
 
 
                                                                                                             Невже ти думаєш, що всі вони зі сталі?
                                                                                                     Душа не мерзне, серце не болить?
                                                                                                      Йдуть воювати сильні й витривалі,
                                                                                            Щоб разом Україну боронить.
 
Літопис нашого народу нараховує чимало кривавих сторінок. І одна з них - війна на Сході, або як її називають АТО. Сотні справжніх патріотів віддали своє життя в боротьбі зі злочинною владою, зовнішньою агресією та сепаратизмом. В Незалежній державі народилося і виросло нове покоління, яке має своє бачення та не боїться відстоювати свої переконання – жити у вільній Незалежній Державі.
Війна на сході України або Війна на Донбасі — військовий конфлікт, розпочатий російськими загонами, які вторглися у квітні 2014 року на територію українського Донбасу після захоплення Російською Федерацією Криму, серії проросійських виступів в Україні і проголошення «державних суверенітетів» ДНР та ЛНР. Конфлікт має характер міжнародного і став продовженням російської збройної агресії проти України. За географічним масштабом є локальним і охоплює частини Донецької і Луганської областей України.
Попри численні факти участі Збройних сил РФ та докази причетності Росії до війни, офіційно Росія не визнає факту свого вторгнення в Україну, тому з українського боку війна розглядається як неоголошена. Ряд українських політиків називає війну на сході України «гібридною війною» Росії проти України. Юридично на сході України триває Антитерористична операція, яка з 2018 року має назву Операція Об'єднаних Сил. Російська влада неодноразово заявляла про своє несприйняття Антитерористичної операції й вимагала її припинення та початку переговорів з бойовиками.
Бойові дії війни на Донбасі почалися із захоплення 12 квітня 2014 року російськими загонами, керованими офіцерами спецслужб РФ, українських міст — Слов'янська, Краматорська і Дружківки, де захопленою у відділках МВС зброєю російські диверсанти озброїли місцевих колаборантів і прийняли до своїх лав. В умовах неспротиву місцевих силових структур України, а іноді й відкритої співпраці, невеликі штурмові загони російських диверсантів в наступні дні взяли під контроль Горлівку та інші міста Донеччини і Луганщини. 13 квітня 2014 року, у відповідь на вторгнення диверсійних загонів, в.о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок Антитерористичної операції. Перекинуті у район Слов'янська та Краматорська спецпідрозділи СБУ й Збройних сил України прийняли перший бій зранку 13 квітня у Семенівці, передмісті Слов'янська.
Загибель бійців – це велика кривава рана, яка залишиться назавжди в нашій пам’яті, в історії України. Ми всі мріємо, щоб війна залишилася в минулому, щоб всі воїни повернулися до рідних домівок з перемогою. Тим героям, які показують свій патріотизм, безмежну любов до України та її людей, перебуваючи на бойових позиціях, наша безмежна вдячність і шана.
Останнім часом книги про АТО стали дуже популярними, і це не дивно, адже події, що відбуваються на сході країни, стосуються кожного українця. Щодня ми стежимо за новинами із зони АТО, однак сьогодні про події на сході України можна дізнатися не тільки з інформаційних випусків, а й з книжок. Вони написані людьми, які там побували та на власні очі бачили весь жах того, що відбувається. І нижче представлений огляд нових книг про АТО, в яких розказано не тільки про гібридну війну на Донбасі, а й про переплетіння героїзму та зради, любові та ненависті, горя та радості, а також про багато-багато іншого.

Майстер неповторної внутрішньої сили

2020-07-09
до 120-річчя від дня народження Тодося Осьмачки
Тодось Осьмачка (Осьмачка Теодосій Степанович) — видатний український письменник, поет, прозаїк, перекладач.
 
Народився Тодось Осьмачка 4 (16) травня 1895 року в селі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана, який працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. З великого гурту своїх дітей батько спромігся дати середню освіту лише найстаршому синові — Тодосю. Вищу Осьмачка здобував уже самотужки. Замолоду Осьмачка вчителював у народних школах. Під час світової війни за свою поему «Думи солдата» був відданий під військово-політичний суд. Але революція внесла свої корективи. З 1920 року він інструктор з підготовки робітників освіти в Кременчуку. Навчається в Київському Інституті народної освіти (так тоді звався університет). У студентські роки почалася його участь у літературному житті. Спершу він був членом Асоціації Письменників (АСПИС), яку очолював Микола Зеров, а потім «Ланки» (МАРС), до якої входили Г.Косинка (найближчий товариш Осьмачки), Б.Антоненко-Давидович, Є.Плужник, В.Підмогильний.
Перша збірка поезій Т.Осьмачки «Круча» з’явилася друком 1922 року, засвідчивши «може, одну з найнадійніших сил», писав С.Єфремов у «Історії українського письменства». Її відзначала глибина образності, блискуча народна мова та епічний стиль дум. 1925 року виходить друга книжка поезій — «Скитські вогні», яку можна було б назвати гімном українському степові.
Осьмачка Теодосій Степанович – автор збірок „Круча” (1922), „Скитські вогні” (1925), „Клекіт” (1929), „Сучасникам” (1943), поеми „Поет” (1947,1954), „Китиці часу” (1953), „Із-під світу” (1954), трьох повістей: „Старший боярин” (1946), „План до двору” (1951), „Ротонда душогубців” (1956).
Поет прагне образно простежити історичний шлях України — пройти «по шляху віків» і таким чином усвідомити, куди ж летить нове століття, і як буде стелитися доля українського народу. Поета огортають тривожні передчуття нових кривавих збурень, які зачаїлися в ідилічних пейзажах. Та він зберігає віру в можливість утримання рівноваги завдяки утвердженню сильного «Сьогодні». Однак те «сьогодні» накочується на нього страшними звістками із рідного села Куцівки від батька, який просить чим-небудь допомогти, бо в селі голод, а вози з мертвими риплять сільськими дорогами, як журавлі. Осьмачка-студент також голодний і обдертий, з мізерним заробітком за вчителювання в одній із київських шкіл, вимітає цвілі крихти хліба з шухляд, і прагне виповісти гірку пісню рідного села:
 
А ті ж крихти, в ногах живі,
З стола небес
Хай рідний вітер на папір
Мені зідме!
 
Разом із побратимами з «Ланки» Тодось Осьмачка поділяє біль і тривогу за долю українського села. Любить і поважає Павла Тичину, щоправда не раз дорікаючи йому за незрозумілі компроміси. Радить «взяти у торбину запасу та ходити по селах, а потім уже комінтерн воспівати. А то добре, сидівши в Києві, обклавшись книжками, бути революціонером». На останній закид Тичина образився. Можливо й через те, що Тодось Осьмачка дорікав йому за помітне «позичання» в нього образів. 1922 року Тичина записав: «Осьмачку не люблю. Хай собі він буде геній, а не я — не в тім річ».
Останньою книгою Осьмачки, яка була надрукована в підрадянській Україні, була збірка «Клекіт» (Київ, 1929). Вона побачила світ у розпал підготовки процесу над українською інтелігенцією — Спілкою Визволення України, коли ідеологічний прес затискав індивідуальну свободу творчості, до абсурду були розпалені літературні суперечки.
У цій збірці Осьмачка друкує вірш «Деспотам», в якому звертається до закутого в ланці, працьовитого свого народу, який годують у казармах на заріз і чию працю забирають «розбоєм в білий день», передрікає йому падіння «під кригу ланцюгів» і спів «присмаглими губами чужих пісень із городів». Осьмаччині книжки підтвердили прогноз Сергія Єфремова про нього, як про «одну з найнадійніших сил» серед тодішнього літературного молодняку. Після Шевченка, він вище за будь-кого іншого підняв у поезії могутній і трагічний образ українського селянства, що було найбільшою рушійною силою революції, а потім стало найбільшою її жертвою… Цій трагедії він надав космічних вимірів.
На творчість Феодосія Степановича Осьмачки значно вплинув символізм і експресіонізм. У пізніх поетичних збірках помітно вплив неоромантизм. У своїх творах Феодосій Степанович Осьмачка особливу увагу приділяв українським народним традиціям, етнографії.
У 1930 році ще вийшов друком Осьмаччин переклад Шекспірового «Макбета», а поему «Дума про Зінька Самгородського» так і не була надрукована. Пізніше вона ввійшла до збірки «Сучасникам» (1943). Тим часом криваві тридцяті роки вже забрали перших близьких друзів поета — Григорія Косинку, Дмитра Фальківського, Валеріана Підмогильного. Хвиля доносів у вигляді літературно-критичних статей затаврувала й самого Осьмачку: «ворог народу», «бандит». Він розумів, що на нього чекає трагічна доля його друзів. Рятуючись від репресій, Осьмачка пробирається на Поділля, маючи намір нелегально перейти через польський кордон. Його заарештовують і відправляють під конвоєм аж у Свердловськ, але дорогою Тодось Степанович втікає і знову прямує на Поділля з тим самим наміром. Цього разу його відправляють в тюрму за звинуваченням у шпигунстві.
Очікуючи цілком ймовірну кулю в потилицю, Осьмачка приймає останнє рішення — боротися далі, але «не засобом сили, а засобом слабості» і симулює божевілля. Його переводять в психіатричну лікарню в Києві. Усю моторошність тієї ситуації пізніше він змалював у повісті «Ротонда душогубців» (1956).
1943 року у Львові він видає свою четверту книжку «Сучасникам». 1944 року Осьмачка пише повість «Старший боярин» — першу світлу книгу, позбавлену страшних картин пекельного та жорстокого життя. Однак лише через рік поет повертається у «прокляті роки» у поемі «Поет», сповненої особистісними враженнями й переживаннями круговерті репресій. 1947 року поема на 23 пісні вийшла в світ у чудовому мистецькому оформленні художника М.Дмитренка з присвятою «Пам’яті єдиного мойого друга і найблагороднішої людини між людьми, мені знаними, мойого батька Степана Осьмачки».
У 1953 році вийшла збірка «Китиці часу», де було зібрано вірші 1943—1948 рр. Після цього письменник ще активніше працює у жанрі прози: повість «План до двору» (1951), книжка «Ротонда душогубців» (1956), перекладає О.Уайльда і У.Шекспіра, виступає з есеїстичними роздумами про Шевченка й природу мистецької діяльності. Однак нерозуміння земляків-критиків, глуха й байдужа читацька аудиторія, до якої апелював Тодось Осьмачка в надії зібрати кошти на видання своїх творів, посилювали відчай і безвихідь письменника. У своїх мандрівках по світу він ніколи не зупинявся, переслідуваний, немов хворобою, страхом розправи над ним агентами КДБ. Переїхавши з Німеччини до США Тодось Осьмачка прагне зосередитися на творчих справах. Часто виступає перед українськими громадами, та страх і підозри змушують його знову зриватися з місця, й переїжджати від країни до країни.
6 липня 1961 року на одній з вулиць Мюнхена він упав під ударом нервового паралічу. Стараннями друзів його літаком перевозять до США і кладуть на лікування в психіатричну лікарню «Пілгрім Стейт Госпітал» поблизу Нью-Йорка. Та вийти з госпіталю хворому поетові, який вимріював нову збірку поезій і афоризмів «Людина між свідомістю і природою», не судилося.
7 вересня 1962 року на 67 році життя Тодось Осьмачка помер.

 

Видатні гетьмани України

2020-07-03
В одному зі стародавніх переказів Україну названо «шматочком раю на землі». Мабуть, тому доводилося народові знову й знову боронити її від запеклих зазіхань чужинців. Протягом віків, починаючи з 15 століття, обов’язок охорони українських земель покладався на козацтво.
Від часів зародження козацтва на землях України в середині XV століття з його середовища вибивався старший, або ж отамана, потім – гетьман. Одні кажуть, що така виборність була пережитком племінних часів, коли обирався найсильніший чи наймудріший – вождь племені, інші зауважують, що українці перебрали традицію в австрійських імператорів, польських королів або ж кримських ханів. Як би там не було, але вже на кінець XVІ століття в козацтва остаточно утвердився владний звичай обирати з-поміж себе найбільш здібного.
Українська Гетьманська держава за 116 років свого існування (1648-1764) мала 17 гетьманів. Пропонуємо згадати постаті деяких гетьманів та козацько-гетьманську добу загалом.

Новини

2021-03-03

Шановні користувачі! Для вас нові надходження літератури до Відділу зберігання бібліотечних фондів.

2021-02-23
Вчора отримали у подарунок від пана Станіслава Аржевітіна підшивку газети "Нова Колочава".
Колоча́ва – унікальне село на Закарпатті, розташоване у мальовничій Тереблянській долині. Колочава – село десяти музеїв, що становлять культурну і архітектурну спадщину нашого краю. Про це та інші родзинки села можете дізнатися, погортавши сторінки презентованої нам газети.
Щиро вдячні за поповнення бібліотечного фонду.