Календарі краєзнавчих знаменних дат

ЙОСИП ЙОСИПОВИЧ ЧЕРНІЙ

Йосип Черній народився в Ужгороді, місті, яке у його творчому житті стало надзвичайно важливим. Художню освіту здобув у Львівському поліграфічному інституті. Впродовж усього творчого життя працював в різних галузях образотворчого мистецтва – пейзажу, жанрової картини, портрета, натюрморта. Участь в обласних, республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках почав брати з 1973 р. Серія живописних полотен Й. Чернія з успіхом експонувалася у Москві на персональній виставці у 1982 р. У 1987 р. живописець став членом Спілки художників України.

Роботи цього художника завжди привертали увагу своєю неординарністю. При вірності тематиці і стилістиці закарпатської школі живопису, з її експресією форм та багатством колориту, твори Чернія виділялися самобутністю обраної концепції. На відміну від більшості майстрів пензля Закарпаття Йосип Черній рідко звертався до тематичних полотен. Жанрові роботи у нього нечисленні, але й у них він завжди шукав можливості алегоричного висловлювання, широкого узагальнення.

Характерний у цьому плані його диптих “Згасання” (1981), де жанрові елементи і зображення в цілому вирішується з максимальною узагальненістю. Звичайні люди із звичайними долями виступають носіями ідеалу народного життя, наповненого працею, значного у своїй безхитрісній простоті.

У великому циклі “Народні мотиви Закарпаття” (почато у 1980 р.) художник ішов від традицій народного мистецтва. Зовнішня спрощеність форм і підкреслена декоративність продиктовані бажанням реконструювати духовний світ народного мистецтва в узагальненому образі.

Темперамент художника вплинув на його творчу манеру: він завжди намагався надати формі максимальної експресії, сумістити пластичне і емоційне завдання, писати фактурно. Ця манера була досягнута художником перш за все на основі вивчення досвіду закарпатської школи живопису, зокрема творчості А. Ерделі, Ф. Манайла, Е. Контратовича, А. Коцки. Можна помітити вплив на художника також митців раннього європейського експресіонізму, а також Ж. Руо та “нових фовістів”.

У творчому спадку Й. Чернія – ціла низка портретів людей, відомих у Закарпатті своїм вкладом в культуру та історію краю. Це – трагічний портрет історика і краєзнавця П. П. Сови (1983), не менш одухотворений і виразний портрет відомого лікаря Д. О. Снігурського (1985), дуже “домашній” і беззахисний образ розумного і проникливого письменника Ф. Д. Кривіна (1984), невеликий портрет художника Ф. Ф. Манайла (1986), де він зображений ніби при прощанні з Ужгородом, ніби між життям і смертю.

Високою духовністю і трагізмом відмічені портретні образи дружини художника (1984) і сина, що одиноко сидить на березі моря (1982). А великий портрет бабусі (“Бабуся Йоліка з Мукачева”, 1987) відзначається скрупульозною відпрацьованістю, що створює незвичайну психологічну ауру.

Портретні роботи Чернія кличуть глядача до співпереживання, адже несуть в собі біль художника і його любов до людей. А такі портрети, як “Весела рибачка” (1982), “Великий улов” (1982), “Порт­рет Вероніки” (1984), повні життєлюбства, яке, здається, виходить за рами, що окреслюють ці життєствердні полотна.

З кінця 1985 р. Черній працював майже виключно у техніці пастелі. В цих численних пастелях ми вже не знаходимо експресії мазка і напруженого драматизму. Ці роботи відзначається реалістичною точністю зображення, м’якістю і ліризмом. В них відчутна ностальгія по минулому і прагнення пізнати щось позамежне, невідоме у земному житті.

Ужгородські пастелі Чернія – це музичні варіації однієї теми – види на місто з пташиного польоту, впізнавані обриси багатьох історичних пам’яток Ужгорода, пішохідного мосту і ріки. Часто місто – лише доповнення, а головне – це небо і вода – улюблені стихії художника, у зображенні яких він був неперевершеним майстром.

Більшість робіт Йосипа Чернія – поза часом. Вони не пов’язані ні з політичною, ні з комерційною кон’юнктурою і існують самі по собі, ніби написані в далекому минулому, або в такому ж далекому майбутньому. Це якість, притаманна тільки високому мистецтву.

1. Черний Й. из Ужгорода : альб. репрод. – Ужгород, 1996. – 37 с.

***

2. Черний, Й. Й. Горная яблоня : [беседу с закарпат. худож. / вел В. Зубач] / Й. Й. Черний // Единство-плюс. – 1996. – 25 мая. – С. 4.

3. Черній, Й. Шлях Чернія : [інтерв’ю із закарпат. худож. / розмовляв О. Гаврош] / Й. Черній // Старий замок. – 1999. – 14 січ. – С. 12.

***

4.  Бедзір, В. Черній виховуватиме смаки власною колекцією картин : [худож. Й. Черній та його дружина Надія відкрили приват. картин. галерею] / В. Бедзір // Старий замок. – 2003. – 1 трав. – С. 1.

5. Гончаров, Ю. Неспокійний Черній : [про закарпат. худож.] / Ю. Гончаров // Срібна Земля. – 1996. – 20 квіт. – С. 14.

6.  Грицищук, Т. Вернісаж елегантності. Йосип Черній : [вист. живопису в “Карпат арт”] / Т. Грицищук // Корзо. – 1998. – 1 трав. – С. 3.

7. Добра, У. Йосип Черній з Ужгорода : [вист. закарпат. худож.] / У. Добра // Срібна Земля. – 1998. – 30 квіт. – С. 13.

8. Иваньо, Л. Жажда гармонии : [закарпат. худож. Й. Черний] / Л. Иваньо // Вести недели. – 1998. – 15 мая. – С. 7.

9. І пензель, і перо : [про відомого худож. з Ужгорода Й. Чернія] // Новини Закарпаття. – 1996. – 13 лип. – С. 12.

10.  Ільницький, І. Художник пише серцем : [Й. Черній] / І. Ільницький // Орбіта-логос. – 1997. – 6 лют. – С. 13.

11. Йосип Черній : [про худож.] // Діловий вісник. – 2007. – № 1-3. – С. 22-23. : фото. кольор.

12. 12. Кремінь, Д. Друге життя Йосипа Чернія : [худож.] / Д. Кремінь // Ужгород. – 2004. – 25 верес. – С. 12.

13. 13. Мишанич, В. Пам’яті Йосипа Чернія : [про закарпат. худож.] / В. Мишанич // Ужгород. – 2006. – 4 берез. – С. 12.

14. 14. Павлович, Н. “Чудна якась вечірня година” : [худож. Й. Черній] / Н. Павлович // Молодь Закарпаття-реформа. – 1996. – 20 квіт. – С. 7.

15. 15. Під звуки віденського вальсу : [про приват. арт-салон Й. Чернія] // Ужгород. – 2003. – 26 лют. – С. 12.

16. 16. Тимофієва, О. Політ у високому небі. Спогади з нагоди роковин печалі – відходу у вічність Йосипа Чернія (Райнінгера) : [закарпат. худож.] / О. Тимофієва // Срібна Земля. – 2004. – 25 верес. – С. 7.

17. 17. У нас з’явилася професійна мистецька галерея : арт-салон Й. Чернія // Ужгород. – 2003. – 26 лют. – С. 12.