Ужгородський замок

    Історія замку сягає в часі значно глибше, ніж середина ХІІ ст., коли про Ужгород згадує Аль-Ідрісі. Одна із середньовічних хронік – "Діяння угорців", написана так званим Анонімом десь на початку ХІІІ ст., відносить заснування ужгородської фортеці до IX ст. і пов'язує його з легендарним князем Лаборцем. Події, описувані Анонімом, відбувалися, як тепер встановлено, у 895 р. Древні угри, зазнавши нищівної поразки від грізних печенігів, змушені були покинути північнопричорноморські степи й шукати нової батьківщини. Керовані своїми вождями Алмошом і його сином Арпадом, вони рушили на захід і, перетнувши Карпати в районі Верецького перевалу, спустилися на Дунайську низовину. Хроніст розповідає, що коли угорці оточили замок, його капітан на ім'я Лаборець, котрого місцеві жителі називали дукою (від латинського dux вождь), намагався втекти до замку Землин (сучасне м. Земплин у Словаччині), однак воїни Алмоша наздогнали втікача біля однієї з річок і повісили його. З цього дня, пише Анонім, річку, де він загинув, називають Лаборець. Потім Алмош з вельможами захопили замок, принесли жертву богам і влаштували банкет, який тривав чотири дні. В останній день старии Алмош, прийнявши клятву вірності від усіх своїх людей, призначив новим вождем прийшлих угрів свого сина Арпада.

   В кінці Х – на початку ХІ століть, коли рівнинна частина Закарпаття підпала під владу Угорського королівства, в Ужгороді будується кам'яний замок як адміністративний центр комітату Унг. Це вже була могутня оборонна споруда, про силу якої свідчить той факт, що в 1086 році під час набігу половецької орди під верховодством хана Кутеска, яка прорвалась через Карпатські перевали в Дунайську низовину, Ужгородський замок кочівники взяти не змогли. Історичні документи підтверджують, що кам'яні замки на Закарпатті почали дуже інтенсивно будуватися після татарської навали. І хоч татари відійшли, страх у мадярів залишився і король Бела IV наказав на стратегічно важливих пунктах зміцнити замки.

Епоха Другетів:

     У 1312 році, після того, як італійські брати Другети допомогли королю Карлу Роберту з нової династії Анжу придушити повстання наджупана Петра Петені, Карл Роберт подарував братам Ужгородський замок та землі. Вони володіли ним 350 років.

       У період, коли замок перебував у володінні роду Другетів (1322–1691), в фортифікаційному мистецтві відбувалися великі зміни, викликані переважно появою нових видів зброї, і в першу чергу зброї вогнепальної. Це все вимагало докорінної реконструкції замку, яка була здійснена в кінці XVI століття з використанням найновітніших досягнень фортифікаційного мистецтва Європи.

     В Ужгородському замку за проектом італійських інженерів було проведено повну реконструкцію з метою посилення його обороноздатності – було вимуровано міцніші стіни на певній відстані від палацу, на кожному розі споруджено ромбоподібний бастіон, висота якого досягає 10–15 м, висунутий за лінію квадрата стін. На майданчиках бастіонів розміщувалися гармати, які тримали під обстрілом підступи до замку. Для посилення міцності бастіонів їхні роги викладені квадратними плитами з білого каменю. Замок був майже неприступним. Неприступність його особливо підкреслена з північного боку масивною гладдю високих стін, позбавлених навіть бійниць. Стіни побудовані з каменю. Північну частину замку захищав кільоподібний бастіон. У плані замок був неправильним чотирикутником – це зумовлено рельєфом Замкової гори. З трьох боків споруду оточував рів завглибшки 8–10 метрів, через який до в'їзної брами було перекинуто підйомний міст. До наших днів збереглись отвори для ланцюгів, за допомогою яких міст піднімався. Товщина зовнішньої кріпосної стіни досягала від 2,5–3 м до 10-метрової висоти, вона збереглася і дотепер. Замок у визвольній війні 1703–1711 років.

     Виглядало це так. Місто готувалося до облоги. Нагромадили збіжжя на півроку, сподіваючись, що доти надійде до них допомога. Позганяли з цілої околиці худобу, щоб мати досить м'яса, У замку сховалася і мадярська шляхта – до 300–400 осіб та єзуїти. Восени 1703 року в околиці Ужгорода несподівано з'явилося декілька сот русинських селян. Це викликало паніку в місті. Адже надійшло з гір селянське військо Івана Беци з Виряви. Він захопив село Горяни під Ужгородом і погнав у гори всю худобу шляхти, а потому з кількома сотнями верховинців знову вийшов з лісів. На вулицях Ужгорода велися запеклі бої. Повстанців спочатку витіснили з міста і ті відійшли в Радванку і Горяни. Але незабаром підійшло значне підкріплення з Верховини. Вночі повстанці вдруге напали на місто, захопили його і тісним кільцем оточили замок. В обложеному замку шляхтич Дердь Палоні вів щоденник. У ньому читаємо: "Що за часи настали. Наші піддані й кріпаки повстали проти своїх панів, гонять нас, переслідують, як псів, і хочуть нас голодом замучити. Натовп русинів, одягнених в гуні, спустився з гір, зайняв місто… і, все збільшуючись, оточив кріпость".

     Селяни, озброєні косами і сокирами, старими рушницями, здійснили кілька наступів, але були відбиті добре озброєними оборонцями замку. Пробували дістатися драбинами, – а далі привезли багато возів соломи довкола замку, щоб вогнем примусити його до здачі. На початку 1704 року ужгородська фортеця врешті-решт здалася. Виявилося, що із замку стріляли в повстанців отруєними стрілами. Таким був наказ єзуїтів. Селяни хотіли за це їх судити й покарати. Але Ракоці не дозволив. Він лише вигнав єзуїтів з Ужгорода.

     Головним ватажком русинських селян, що зайняли Ужгородський замок, був Іван Беца з Виряви, а крім нього помітну роль у веденні облоги Ужгородського замку грали селяни з верховинських сіл – Ковачі, Добеї, Герзаничі, Брензовичі, Коссеї та інші. Повстанці занепокоїлись: військо потребувало провіанту. Раніше його постачали з маєтків шляхти. Тепер Ракоці заборонив нищити панські маєтки. Описуючи ці події в своїх мемуарах, Ракоці різко засуджував дії селян і вказував на те, що вони робили це без його вказівки. "Ніколи не дійде до спільної мови з дворянами в боротьбі проти австрійських гнобителів. Селян гнала проти своїх панів глибока ненависть", – писав Ракоці у своєму записнику. Тоді ж видав ряд наказів, якими під загрозою смерті забороняв своїм військовим частинам нападати на феодалів або їх переслідувати. За непослух дав розстріляти одного з керівників повстання – Альберта Кіша з Баркасова.

      У 1707 році замок урочисто зустрічав послів Петра I на переговорах із представниками Ференца II Ракоці. Після поразки повстання у 1711 році Ужгородський замок перейшов у розпорядження австрійської корони. Саме в цей час із нього до Відня вивезено всі матеріальні цінності: картини, меблі, колекцію дорогоцінного посуду, зброю. Австрійська імператриця Марія-Терезія у 1775 році передала замок Мукачівській греко-католицькій єпархії, аби там створити богословську академію, тоді ж була проведена незначна перебудова замку і знищений лицарський зал.

       Твір Аноніма, пергаментний кодекс з 24 сторінок, вперше був опублікований у 1746 р. Дуже швидко він став надбанням науковоі громадськості і більш широкого читацького загалу. Особливо багато для популяризації імені ужгородського дуки зробив відомий словацький письменник Богуш Носак-Незабудов (1818–1877) своєю повістю "Лаборець" (1845–1846). З цього часу ім'я Лаборця почало асоціюватися з боротьбою українського населення краю проти іноземних поневолювачів за збереження національної ідентичності, культури, мови. Його особі присвячені вірші, оповідання, поеми, драматичні твори А. Кралицького (1835–1894), М.Підгірянки (1881–1963), В.Гренджі-Донського (1897–1974), П.Угляренка (1922–1997) та інших відомих діячів закарпатської української літератури. Легендарний Лаборець міцно утвердився в суспільній свідомості як реальна історична постать. А тепер повернімося з епохи легендарної в епоху історичну, реальну й пройдім усередину цих загадкових мурів, щоб познайомитися з ужгородською твердинею ближче.

63.3(4УКР)
Е 64
Липа, К. А. Ужгородський замок : [історія] / К. А. Липа // Енциклопедія історії України. - Т. 10 : Т-Я. – К. : Наук. думка, 2013. – С. 215-216.

К 85.11
І 90
Історія Ужгородського замку  / авт. тексту  Й. Кобаль. – Ужгород : Ґражда, 2001. – 12 с.

К 63.3
К 55
Кобаль, Йосип Васильович. Ужгород відомий та невідомий  / Й. В. Кобаль. – Львів : Світ, 2003. – 196 с .

К 63.3
К 83
Крокуючи древнім Ужгородом  : справочное издание / упоряд. М. Глагола. – [Ужгород] : [б. и.], [2012]. – 16 с.

К 85.11
Н 91
Ньорба, Володимир. Замки Закарпаття  Тranscarpathian Castles : [фотоальбом] / В. Ньорба ; пер. англ. О. Драган ; фото: В. Ньорба ;  Ю. Філіп. – Ужгород : Краєвиди Карпат, 2008. – 80 с. : фото.кол.

К 85.11
Б 27
Ужгородський замок. – Ужгород: Карпати, 2006. – 17 с.

85.11(4УКР)
М 90
Мунін, Георгій Благоєвич. Визначні пам'ятки Західної України . The Famous Sights of Western Ukraine / Г. Б. Мунін, Х. Й. Роглєв, О. О. Гаца ; авт. англ. тексту                     Д. В. Кушнір. – К. : Книга, 2008. – С. 14-15.

К26.8
У33
Ужгород : путівник. – Ужгород : Карпати, 1978. – С. 102-104.

Ужгородський замок  : [легенда, історія] // Карпатська Україна. – 2008. – 23 лют. –  С. 14.

Ужгородський замок  : [іст.-архіт. пам`ятка XIII-XVIII ст.] / П. Федака // Календар "Просвіти" на 2002 рік. - Ужгород : Закарпат. край. т-во "Просвіти", 2002. –  С. 86-92.

Ужгородський замок  // Закарпаття туристичне. – К. : Світ успіху, 2007. –  С. 54-55.

 Ужгородський замок : [в т. ч. легенди замку] // Позакласний час. – 2011. – № 2. –  С. 57-58.

 Ужгородський замок причарував закарпатського туриста : [відзначення Міжнар. дня музеїв в Ужгород. замку новими вист. та експозиціями] / Я. Гармасій // Срібна земля. – 2015. – 21 трав. – С. 4.

***

Ужгородський замок

Ужгородський замок

Ужгородський замок