Видатні закарпатці

Дзендзелівський Йосип Олексійович

Біографія:

Дзендзелівський Йосип Олексійович – український мовознавець, доктор філологічних наук з 1961, професор з 1963, дійсний член НТШ з 1992. Йосип Олексійович Дзендзелівський народився в селі Мазурове Кривоозерського району Одеської (тепер Миколаївської) області в селянській сім'ї. З 1939 року навчався в Одеському університеті (спочатку на математичному, а згодом — на філологічному факультеті). Війна перервала навчання: з літа 1941 року — на фронті. Служив артилеристом, згодом сапером. Пройшов із боями Україну, Росію, Кавказ, Карпати, зокрема і Закарпаття, Словаччину, Чехію, Польщу, Німеччину, форсував Ельбу. Перемогу зустрів у Празі. Учасник історичного Параду Перемоги в Москві 1945 році. Війну закінчив у чині лейтенанта з двома орденами Червоної Зірки та п'ятьма бойовими медалями. З 1945 року — поновив навчання, закінчив Одеський університет в 1947 році вступив до аспірантури. Науковий керівник А. А. Москаленко спрямував молодого дослідника в діалектологію — галузь, що стала провідною в його подальшій науковій діяльності. В 1952 році захистив кандидатську дисертацію “Українські говори Нижнього Подністров'я”. У 1951 році після завершення аспірантури згідно з призначенням Міністерства освіти прибув на роботу в Ужгородський університет. Формування Йосипа Олексійовича як ученого, педагога і громадського діяча проходило в стінах Ужгородського університету, куди він одержав призначення на роботу після закінчення аспірантури в 1951 році. З тих пір Закарпаття стало для нього рідною домівкою. Тут він написав свої основні наукові дослідження, опубліковані у багатьох мовознавчих виданнях. Підсумком кількарічної праці ученого стали захисти його дисертацій (у 1952 році – кандидатської, у 1961-му – докторської). До речі, Йосип Олексійович Дзендзелівський став першим доктором філологічних наук на філологічному факультеті (1961), першим професором цього факультету (1962). В університеті пройшов шлях від старшого викладача до професора, одного із засновників кафедри української мови, яку він очолював протягом майже чверті століття (1962–1986), був деканом факультету. Науковий доробок Йосипа Олексійовича Дзендзелівського включає в себе понад 500 глибоких та оригінальних мовознавчих досліджень, серед них 12 монографій, підручників, посібників, словників, опублікованих в Україні та інших країнах. Професор вільно володів кількома мовами. Його ім'я цілком заслужено ввійшло до 7-го видання “Міжнародного складу видатних особистостей”, що виходить у США. У науковому доробку вченого – статті, присвячені дослідженню історії українського і слов'янського мовознавства, проблемам сучасної української мови, розвитку її лексики; чимало публікацій стосується листування відомих українських учених, діячів науки і культури тощо. Українське Закарпаття, закарпатські діалекти стали близькими і зрозумілими для слов'янського наукового світу не тільки завдяки класичним працям професора Дзендзелівського, але й насамперед через найважливішу працю вченого – тритомний “Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області України”. Переважну більшість матеріалу автор зібрав самостійно. Своїм атласом, як і монографіями та статтями, Й. Дзендзелівський довів, що на Закарпатті ніколи не було і немає й нині єдиного мовного ареалу, який би міг лягти в основу т.зв. “русинської” мови, а мова, якою сьогодні спілкуються чимало закарпатців, є лише формою загальнонародної української мови. Йосип Олексійович Дзендзелівський брав участь у міжнародному славістичному проекті – “Загальнослов'янському лінгвістичному атласі”. Тут він виступав і як автор, і як член міжнародної редколегії. Професор був дійсним членом Наукового товариства ім. Т.Шевченка у Львові, ініціатором і засновником на Закарпатті осередку цього товариства. Він регулярно виступав на університетських, міжвузівських, республіканських та міжнародних наукових нарадах, конференціях, симпозіумах, був учасником ІV–VII Міжнародних з'їздів славістів, І–ІІІ Міжнародних конгресів україністів. До його думки завжди прислухалися наукові авторитети. Створена Йосип Дзендзелівським діалектологічна школа – це характеристика його як особи, як індивідуума і творця нового, прогресивного і передового. А тому й не дивно, що його школа дала такі рясні сходи. Велика заслуга Йосипа Олексійовича Дзендзелівського полягає в тому, що він вивів у світ своїх учнів, які вже й самі мають чимало досягнень у мовознавчій науці. Професор підготував 21 кандидата наук, 5 з яких стали докторами наук, професорами – ужгородські мовознавці І. Сабадош, В. Статєєва, М. Сюсько, В. Лавер, а також науковець із Луцька Г. Аркушин. Навіть перебуваючи вже на пенсії, Йосип Олексійович весь час працював у своєму кабінеті, на його робочому столі чи не щодня з'являлися нові матеріали. І майже за кожним із них – подвижницька праця, а то навіть справжній людський подвиг. Хоч хвороби в останні роки й пригальмовували творчий потенціал, проте учений до останнього був вірним своєму покликанню. Помер Йосип Олексійович Дзендзелівський 15 серпня 2008 року.

Додаткова інформація:

Джерельні приписи: