>
>
Василь Михайлович Мельник
Видатні закарпатці
Всі закарпатці
Алфавітний покажчик
Мельник Василь Михайлович
1930 - 1992 рр.
Біографія:
Народився Василь Михайлович Мельник в 1930 році на Перечинщині у селянській родині. 28 вересня 1963 року захистив в Інститут історії АН УРСР (Київ) кандидатську дисертацію “Селянські рухи на Закарпатті у другій половині XVII і на початку XVIII ст.”. 7 жовтня 1973 році захистив в Інституті етнографії АН СРСР (Москва) докторську дисертацію “Український фольклор періоду феодалізму як історичне джерело”. Працював у вузах Івано-Франківська, Могильова, Чернігова, Луцька, Кишинева, Тобольська, Запоріжжя. Зазнав переслідувань за роки радянської влади. Автор багатьох книг і досліджень про історичну достовірність фольклору, розвідок з історії Закарпаття. Головною книжкою дослідника є “Історія Закарпаття в усних народних переказах та історичних піснях”. Написана на багатющому фольклорному матеріалі (але і з залученням чималого документального масиву джерел, а також замовчуваної тоді дорадянської історіографії), вона на довгі роки стала практично єдиним викладом крайової історії не в казенно-офіційному дусі, а через призму світобачення самого творця історії. Принаймні, рецензент Дмитро Литвиненко оцінив дану книжку як “своєрідний підручник історії, переказаної самим народом”. Перший розділ розглядає середньовічну історію Закарпаття, уперше вводить до наукового обігу численні фольклорні свідчення про слов’янську присутність в краї ще до приходу угорських племен на чолі з Арпадом, про зв’язки місцевого населення з руськими землями за перевалами, контакти з Галицько-Волинською державою, розбудову замків, становлення ранніх феодальних володінь, перші антифеодальні виступи, вплив на Закарпаття гуситського руху, зародження руху куруців, їхню участь у стримуванні турецької агресії, а відтак і у боротьбі проти панів. У другому розділі йдеться про події XVIII – початку ХХ ст., зокрема про опришківський рух, “весну народів” 1848 р., трудову еміграцію, повсякденні злидні на Верховині, Першу світову війну, зокрема про участь краян у боях на італійському фронті. Третій розділ присвячено новітній історії краю – оцінці народом подій чехословацької доби, Другої світової війни і возз’єднавчих процесів. Хоча відповідно до тодішніх ідеологічних установок автор намагається аналізувати і штучний колгоспний фольклор, але ці сторінки вже звучать не надто переконливо. Лебединою піснею історика стала його велика і незаслужено забута на сьогодні праця “Закарпатці”, яка публікувалась упродовж серпня – вересня 1991 року у “Закарпатській правді”. Сам автор розглядав її як “короткий виклад роботи з етнічної історії закарпатських українців”, над якою він працював уже сім років. Публікація її саме у закарпатській пресі, хоча автор тоді не жив в області, зумовлювалася гострою тогочасною етнополітичною полемікою, в ході якої відчувався нагальний брак широкого нарису, написаного професіоналом. Для розвідки було залучено 3000 джерел різними мовами. Але для цілковитої повноти картини автор вважав, що його огляд має бути доповнений подібними же матеріалами про етнічну історію місцевих угорців, словаків, румунів, німців. Спочатку дослідник досить детально з’ясовує обставини утвердження в краї слов’янських предків сучасних закарпатських українців. Хоча на той час ще було чимало прихильників думки, ніби Закарпаття є споконвічною слов’янською землею, історик чітко заявляє, що край “не є споконвічно слов’янським”, відповідні племена приходять сюди у V-VI ст., цей рух він пов’язує з колонізацією слов’янами Балкан, а також з їхніми вимушеними відступами звідти під тиском візантійців. Водночас у наступні століття слов’яни (переважно білі хорвати, але також й інші племена) надійно освоїли даний край, з приводу чого наводиться чимало доказів – фольклорних, археологічних, етнографічним, а також нечисленних письмових. Окремо автор розглядає формування і розвиток окремих етнографічних груп закарпатських українців – гуцулів, бойків, лемків, долинян. Велика увага приділяється національному відродженню кінця XVIII – ХІХ ст. Проте розвинути чимало слушних думок, висловлених у цій розвідці, і опублікувати її книжковий варіант, авторові так і не судилося. Помер Василь Михайлович Мельник 29 листопада 1992 року.
Додаткова інформація:
Джерельні приписи:
Мельник, Василь. Історія Закарпаття в усних народних переказах та історичних піснях / В. М. Мельник. – Львів : Вид-во Львів. ун-ту ім.. І. Франка, 1970. – 227с. – Бібліогр. с. 204-225.
***
Мельник, В. Закарпаття / В. Мельник // Закарпатська правда. – 1991. – 8 серп. – С. 3-4.
Мельник, В. М. Адміністрування податків в історичній ретроспективі / В. М. Мельник // Фінанси України. – 2005. – № 10. – С. 42-50.
***
Хланта, І. В. Мельник Василь Михайлович / І. В. Хланта // Енциклопедія Закарпаття : визначні особи XX століття. – Ужгород : Гражда, 2007. – С. 212-213 : портр.
***
Литвиненко, Д. У пам`яті народній / Д. Литвиненко // Літературна Україна. – 1971. – 10 верес. – С. 4.