Видатні закарпатці

Пуза Євген

Біографія:

Євген Пуза був одним з небагатьох на початку ХХ ст. представників місцевої світської (власне – військової) інтелігенції. Він закінчив Військово-технічну академію у Празі. Після цього працював у військовому картографічному інституті. Пізніше був державним службовцем у Відні. В 1919 року Пуза виступив одним із засновників Головної руської (української) ради в Хусті. Був одним з організаторів проголошення Гуцульської республіки в Ясіня 7 січня 1919 року та Хустського з’їзду 21 січня 1919 року, на якому проголосували за входження краю до соборної України. На початку квітня 1919 року Євген Пуза і Сергій Клочурак за дорученням Хустської Ради знову відвідали прем’єра ЗУНР С. Голубовича та її військового міністра Д. Вітовського з проханням надати Гуцульській республіці економічну і військову допомогу. Досягти цього не вдалося, зате у Станіславі було відкрито постійне представництво “Угорської України” при уряді ЗУНР, яка все ж організувала надходження продовольчої допомоги на Закарпаття. В 7 травня 1919 року у Станіславі відбувся з’їзд гуцулів Закарпаття, в якому узяло участь 132 делегати від 62 громад. Був делегатом від Закарпаття до Української Національної Ради у місті Станіслав (нині Івано-Франківськ). Після окупації Мараморощини румунськими військами залишився на військовій службі у Галичині, був 1919-1920 роках майором Української Галицької Армії, референтом літунства при Начальній Команді УГА. Після поразки там визвольних змагань повернувся 1920 році на Закарпаття. Був членом Директорії Підкарпатської Русі – створеного в серпні 1920 року прообразу місцевого автономного уряду з п’яти чоловік. Він мав керувати краєм, поки Версальська конференція не вирішить остаточно його долю. Паралельно з Директорією чехи стали розбудовувати в краї свою Цивільну управу. Водночас Євген Пуза разом з однодумцями засновує Соціал-Демократичну партію на Закарпатті. В 1920 році 29 лютого прийнято чеську конституцію, де нічого не мовилося про автономію Підкарпаття. Краєм мав управляти губернатор, призначений з Праги. В 1920 році цю посаду отримав Г. Жаткович. В офіційних документах він часто називав себе "президентом Русинії". Г. Жаткович намагався перетворити Підкарпатську Русь на самоврядний штат в американському розумінні. Призначення губернатора було зустрінуто в краї неоднозначно. Г. Жатковича підтримала Центральна руська народна рада, очолена А. Волошиним, Руська національно-соціалістична партія (М. Бращайко, П. Медвецький), Руська соціал-демократична партія (Я. Остапчук, Є. Пуза, С. Клочурак). Комуністи та ряд інших партій виступили з рішучим протестом. Євген Пуза став секретарем губернатора. В 1920 році засновує друковані органи крайової соціал-демократичної організації – спочатку “Народ”, а потім “Вперед”, стає відповідальним секретарем цих газет і одним з найактивніших авторів. У травня 1920 року був учасником бурхливих установчих зборів товариства “Просвіта” в Ужгороді. Водночас добивався автономного статусу для Підкарпатської Русі, допомагав Григорію Жатковичу готувати відповідні документи. Втім державна діяльність Євгена Пузи тривала недовго. Переконавшись у недосяжності крайової автономії 16 березня 1921 році його шеф Григорій Жаткович подав у відставку, але Прага зволікала з нею. У квітня губернатора запросили до Тамаша Масарика. Після тривалих переговорів Григорія Жатковича остаточно переконався, що автономії не буде. У травні він удруге попросив відставки, яку прийнято. На цьому завершилася державна служба і Євгена Пузи, після чого він повністю зосереджується на партійній і громадській роботі, зокрема засновував філії “Просвіти” на Гуцульщині. Помер Євген Пуза 13 грудня 1922 році в Ужгороді.

Додаткова інформація:

Джерельні приписи:

Бращайко, Юлій Михайлович . “Що видів я на Закарпаттю…” : [спогади] / Ю. М. Бращайко. – Ужгород : Ліра, 2009. – 64 с. : портр, фот. Зі змісту : [про Є. Пузу]. – С. 15, 20, 24, 25, 33. Волошин, Августин. Спомини : реліг. – нац.. боротьба карпат. русинів-українців проти мадяр. Шовінізму / о. Монс. д-р А. Волошин. – Филаделфія ; Па. ; ЗДА. : Карпатський голос, 1959. – 56 с. : фот. Зі змісту: [про Є. Пузу]. – С. 43. Габор, Василь. Українські часописи Ужгорода (1867-1944рр.) : істор.-бібліогр. дослідж. В. Габор; Львів. наук. б-ка ім.. В. Стефаника; Наук. – ред.-консультант М. М. Романюк. – Львів, 2003. – 564с. – (Періодичні видання міст України). Зі змісту [про Є. Пузу]. – С. 187, 190, 215, 219, 220. Токар, Маріан Юрійович. Політичні партії Закарпаття в умовах багатопартійності (1919-1939) : [монографія] / М. Ю. Токар ; УжНУ, Ф-т суспіл. Наук, Каф. Політології, Агенція політ. дослідж. “Соціум Карпат”. – Ужгород, 2006. – 380с. + Додатки с. 317-331. – Бібліогр. : с. 333-375.

***

Пуза Євген : (Соціал-Демократична Партія Підкарпатської Русі) // Токар, Маріан Юрійович. Проукраїнські політичні партії Закарпаття в 1919-1939 роках : монографія / М. Ю. Токар ; наук. ред. М. Вегеш. – Ужгород, 2001. – С. 145-146 : портр. Пуза Євген (1880-1922) // Закарпаття в енциклопедії українознавства / Наук. тов.-во ім. Шевченка ; Ред-упоряд. та передм. В. Маркусь. – Ужгород : “Гражда”, 2003. – С. 144. (Енциклопедія українознавства тт. 1-11). Федака, Сергій. Євген Пуза : 135-річчя від дня народження громадсько-політичного і військового діяча (1880-1922) / С. Федака // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2015 рік : реком. бібліогр. посіб. / Закарпат. обл. універс. наук. б-ка ім. Ф. Потушняка, Від. краєзнав. л-ри; Від. наук. інформації та бібліографії ; уклад. : Н. М. Вачиля, Г. В. Бобонич, І. М. Горват, Ч. Ш. Горват ; відп. за вип. О. А. Канюка ; вип. ред. Л. О. Падяк. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2014. – С. 85-87.

Інтернет ресурси:

Євген Пуза [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Пуза_Євген