Видатні закарпатці

Кукуруза Павло

Біографія:

До визначних постатей, які зробили помітний внесок у розвиток національно-культурного життя закарпатських українців у 20-і – 30-ті роки XX століття, належить і видавець та редактор Павло Кукуруза. Народився 4 березня 1896 року у містечку Нова Ушиця на Поділлі, тут вчився і в народній школі. Середню освіту здобув у Переяславі, після чого, після чого у 1917 році поступив у Кам`янець-Подільський університет. Під час навчання працював у видавництві Подільської губерніальної управи, засновував читальні “Просвіти”, драматичні гурти та ін. У 1918 році ним здійснено перше своє видання – книгу “Лірика, співомовки та байки” Степана Руданського. У зв’язку з подіями І-ої світової війни, зокрема наступом більшовиків, залишає Поділля, поселяється у Варшаві, згодом переїжджає до Чехословаччини, через деякий час опиняється в Ужгороді, де у 1922 році засновує власне видавництво під грифом бібліотеки журналу “Пчолка”. Назва журналу і бібліотеки “Пчолка”. Назва журналу і бібліотеки “Пчолка”, які були зареєстровані у крайовому товаристві “Просвіта”, оскільки Павло Кукуруза як український емігрант не мав юридичного права створювати власне видавництво, не були випадковими. Ще з дитинства батько прищепив йому любов до бджільництва, яку він проніс через усе життя.  В Ужгороді, з метою популяризації бджолярства і навчання широких верств населення науці цієї благородної і корисної справи, він у 1923-1926 роках видавав журнал “Підкарпатське пчолярство”, у якому співробітничали в основному  студенти вищих навчальних закладів Праги і Подєбрад. Саме ці студенти-агрономи (Михайло Боровський, Володимир Косар, Павло Загородний, Тимофій Павличенко) з ініціативи Павла Кукурузи заснували в Ужгороді товариство “Рій”. На літніх вакаціях вони приїжджали до Ужгорода, працювали на пасіці  товариства, яка згодом перетворилася на поважну промислову пасіку, на базі якої працювали відповідні пасічницькі курси, створювалися фахові виставки, члени товариства брали участь у пасічницькому з`їзді Чехословацької республіки тощо. У ті ж роки  (1923-1926) Павло Кукуруза видав і місячник “Пчолярство”, написав цілій ряд  посібників для пасічників та книжок на природну тематику : “Короткий підручник пчолярства” (1924), “Пчолярств в ЧСР”(1923 у співавторстві з Т. Павличенком), “Як перегнати поли з коша до рамкового вулика” (1924, у співавторстві з Т. Павличенком), “Боротьба  серед звірят” (1925), “Життя рослин” (1926), “Оповідання з природи” (1926), “Пчолярство. Порадник для початкуючих” (1928). Та найбільшою його заслугою стало видання для дітей журналу “Пчолка”, який  виходив у 1922-1938 рр. та бібліотеки “Пчолка” (1923-1938). “Пчолка”, у якій друкувалися численні популярні  статті природознавчого, історико-культурного, літературного та іншого характеру, відіграла визначну роль у розвитку культури та формуванні українського національного світогляду.  Гренжа-Донський про значення цього часопису зазначав: «Не тільки дітвора, але і вчителі, і навіть батьки нетерпеливо очікували кожне число “Пчолка”. Це була і читанка для дітей, і підручник для вчителів, і журнал для батьків…Був це журнал надзвичайно цікавого змісту, в першій мірі для шкільної молоді, але “Пчолка” була й органом закарпатських молодих (і старших) письменників… Часопис об’єднував найкращі науково-педагогічні і літературні сили Закарпаття, як з числа української еміграції, так і з середовища місцевої творчої еліти. Співробітничали з “Пчолка”  такі відомі письменники, журналісти, художники, педагоги. Громадсько-культурні і політичні діячі як Йосип Бокшай, Василь Гренжа-Донський, Зореслав, Микола Лелекач. У 30-і роки Павло Кукурудза працював у педагогічному товаристві – Учительській громаді, брав участь у виданні шкільних підручників допомагав о. А. Волошину укладати і видавати читанки для народних шкіл, на власні кошти літографічним способом видав йог книжки “Дидактика”, “Педагогіка”, “Педагогічна психологія”, “Методика народно шкільного навчання”. Окрім цього, він редагував “Літературний листок”, який виходив як додаток до часопису “Свобода”, на замовлення шкільного реферату краю видав “Атлас рослин”, редагував календарі “Просвіти” та інші просвітянські видання вів бібліотеку і видавництво товариства “Просвіта” в Ужгороді. У листопаді 1938 році Павло Кукуруза брав участь  в евакуації з Ужгорода до Хуста різних українських бібліотек та архіву історичних документів крайового уряду Підкарпатської Русі. У Хусті був призначений державним бібліотекарем та керівником архіву Карпатської України. Після окупації Карпатської України у березні 1939 році гортіївською Угорщиною був  арештований, а в грудні цього року висланий за межі Закарпаття. Опинився в Чехії, працював технічним редактором у культурно-науковому видавництві Українського Національного Об`єднання (УНО), у 1943 році був заарештований гестапо і відправлений у концентраційний табір Терезієнштад, дворічне перебування в якому сильно підірвало його здоров`я. У зв`язку  з наближенням до Праги Червоної Армії емігрував до Мюнхена, де  у 1947 році за власні кошти видав літографічним способом “Історію Закарпаття” Василя Пачовського та казки “Нашим малятам” власного авторства (художник Е. Козак). У 1949 році переїхав до США, поселився у місті Мінеаполісі. Помер Павло Кукуруза 14 лютого 1978 року. Похований на українському кладовищі св. Андрія в Бавну Бруц штату Нью Джерсі.

Додаткова інформація:

Джерельні приписи: