Комунальний заклад
"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф.Потушняка"

Закарпатської обласної ради

UA RU EN 

Видатні закарпатці.

Алфавітний перелік  |  Посторінково

Баконій Золтан Степанович
1916 -   1989 рр.


Біографія.

 

Лауреат премії ім. К. Ушинського, заслужений вчитель України. Чудовий педагог і наставник, ентузіаст-подвижник, невтомний пропагандист Закарпатської школи живопису.

     Баконій Золтан Степанович народився у вчительській сім`ї. Батько був директором народної школи. Мати викладала домоводство, художню вишивку. У цій сім`ї народилося 4 хлопчики і 4 дівчинки з них четверо стали педагогами. Один з братів Золтана Баконія Михайло – знаний активіст “Просвіти”, був засуджений за свою громадсько-політичну діяльність.

     Дитячі роки провів у рідному селі, яким дуже гордився, бо в ті часи воно було престижним місцем відпочинку ужгородців. Назавжди врізалися в пам`ять події бурхливого 1919 року, коли до Невицького прийшли чехословацькі війська.

      З 5 років хлопчик почав відвідувати уроки у класі свого батька, хоча офіційно навчання тоді починалося з шестирічного віку. Але батьківська оселя у приміщенні школи була суміжною з класом, тому вчителів син заходив туди просто з кімнати і приєднувався до учнів. Коли ж в кінці першого півріччя школярі отримали табелі, а Золтан – ні, він запротестував. Батькові довелося запросити спеціальну комісію, яка після іспиту офіційно зарахувала його сина учнем.

     Переломною подією в житті юного художника стала влітку 1935 році зустріч з Бокшаєм,  яким часто бував у Невицькому на пленері. Той помітив талант юнака і настійно рекомендував продовжувати вчитися далі. Так Золтан Баконій став учнем Ужгородської гімназії. Але хвороба очей поставила долю художника під запитання. Вихід знайшов Йосип Бокшай : якщо не можна повною мірою віддатися живопису, то можна стати педагогом і будити прекрасне у душах дітей. Золтан Баконій стає вчителем 1935-1936 р. у с. Новоселиця на Тячівщині, 1936 рік у Тячеві, з  грудня 1936 по серпень 1938 року у с. Урмезієво (Руське Поле) на Тячівщині, Шандрово на Хустщині. В 1947 році в Ужгородському Палаці піонерів Золтан Баконій створив студію образотворчого мистецтва. Спершу там займалося лише 15 дітей. У 1951 році Золтан Баконій – зустрів свою долю Олену Петрівну, яка вела гурток художньої вишивки та м`якої іграшки у Палаці піонерів. У 1952 році в сім`ї народився син Євген, 1954 році донька Марія.

  Золтан Баконій керував своєю студією сорок років. За цей час через неї пройшло понад 8 тисяч учнів. Окрім Палацу піонерів, вчитель  мав також уроки малювання у середній школі № 1 м. Ужгорода. Педагог написав ряд підручників та методичних статей, за що був удостоєний республіканської премії ім. К Ушинського. Натхненну працю на освітянській ниві було відзначено також званням  заслуженого  учителя УРСР та обласною премією ім. Вакарова. В одній  зі своїх статей Золтан баковій наголошував, що “не прагне всіх учнів зробити художниками”. Основна мета – розвинути художні смаки дітей, навчити їх бачити прекрасне в природі, в житті , прищепити любов до творчості.

     З 1968 року студія стала базою розвитку дитячого  образотворчого мистецтва усієї області. За допомогою органів освіти і профспілок було організовано літній табір “Юний художник” на базі Свалявської школи – інтернату та будинку відпочинку “Берегвар”. Зимовий табір працював у санаторії “Карпати” під Мукачевим, де до обіду діти малювали, а після обіду ліпили снігові скульптури. За зміну табори приймали по 120 чоловік. З 1977 року табір у Сваляві було  перетворено на республіканський. У ньому  за дві зміни відпочивало і працювало понад 700 учнів з усієї України.  Почалися обміни делегаціями юних художників  з Чехословаччиною.

     На початку 70-х років студії навчалося впродовж року вже 250 дітей. У середині 70-х вона переселилася з лівого крила Палацу піонерів (нинішній Будинок вчителя) у більш простору і світлу аудиторію у правому крилі.  У 80-х кількість учнів зросла до 350. Студію відвідували діти не лише з Ужгорода та навколишніх сіл, а й з Перечинського, Великоберезнянського, Мукачівського, Берегівського районів. Виставки їхніх робіт відбулися у 50 країнах , у тому числі Італії, США, Японії, Індії, Китаї, Уганді.

    Близько 150 учнів Золтана Степановича стали  відомими живописцями, скульпторами, архітекторами, педагогами – художниками.

       Помер Золтан Степанович Баконій 14 січня 1989 року.

Іменем Золтана Баконія названо провулок в м. Ужгороді. Традиційними стали дні пам`яті учителя.



Додаткова інформація.

 

Джерельні приписи:

 

Баконій, З. С. В дружбі з пензлем / З. С. Баконій // Зірка. – 1974. – 16 серпня. – С. 3.

 

Баконій, З. С. Їх малюнки – цікаві / З. С. Баконій // Закарпат. правда. – 1974. – 1серпня. – С. 4.

 

Баконій, З. С. Красою пронизано / З. С. Баконій  // Закарпат. правда. – 1977. – 18 серпня. – С. 4.

 

Баконій, З. С. У світі прекрасного / З. С. Баконій // Молодь Закарпаття. – 1973. – 9 січня. – С. 3.

 

Баконій, З. С. У юних художників  / З. С. Баконій // Молодь Закарпаття. – 1952. – 21 вересня. – С. 4.

 

Баконій, О. Як його могла любити влада, коли підтримував усе українське? : інт.-ю з жінкою закарпат. худож., педагога З. Баконія – Вела Окс. Гаврош / О. Баконій // Фест. – 2004. – 1-17 листоп. – С. 14. : фот.

 

Сергійчук, Ф. Слово про вчителя : [до 80-річчя з дня народж. З. Баконія] / Ф. Сергійчук // Срібна Земля. – 1996. – 20 січ. – С. 4.

 

Турак, А. Студія образотворчого мистецтва палацу дітей та юнацтва ім. З. Баконія / А. Турак // Наш рідний край. – 1999. – № 5. – С. 48.

 

Федака, С. Слово про вчителя : [З. С. Баконій] / С. Федака // Наш рідний край. – 1999. – № 5. – С. 44-46.

 

Фдедака, С. Золтан Степанович Баконій : 90 років з дня народження лауреата премії  ім..К. Ушинського,заслуженого вчителя України (1916-1989) / С. Федака // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2006 рік : реком. бібліогр. посіб. / Закарпат. облас. універс. Наук. б-ка ім. Ф. Потушняка, Від. краєзнав. л-ри; Від. наук. інформації та бібліографії; уклад. : Т. І. Вачиля, Г. В. Бобонич, І. М. Горват, ; відп. за вип. Л. З. Григаш; випуск. ред. Л. О. Падяк. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2005. – С. 54-57.

 

 

Чоповдя, І. Сонце в кожному малюнку / І. Чоповдя // Молодь Закарпаття. – 1977. – 27  жовтня. – С. 4.

 

 

Інтернет - ресурси:

 

Баконій Золтан Степанович (1916-1989) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://nevicke.narod.ru/Bakoni.pdf . : Назва з екрану.

 







Новини

2019-12-21

Шановні користувачі та колеги до вашої уваги "Календар краєзнавчих пам'ятних дат на 2019 р". Календар-щорічник є орієнтиром для громадськості краю у перебігу подій, ювілеїв та пам’ятних дат у 2019 році. Основу календаря складають ґрунтовні наукові розвідки про визначних діячів краю, підготовлені провідними карпатознавцями. Окремим розділом подано календар знаменних дат, які відзначатиме в 2019 році громадськість світу та України.

 

2019-05-13

16 травня, о 17:00 в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Ф. Потушняка розпочнеться “ЧЕНДЕЙ-FEST 2019”. Відбудеться творча зустріч із членами журі Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея – українськими журналістами, письменниками Павлом Вольвачем, Галиною Плачиндою та доктором філологічних наук, чендеєзнавецем Сидором Кіралем. Модеруватиме ідейний натхненник конкурсу й фестивалю, письменник Олександр Гаврош.

Під час вечора також прем’єрно покажуть документальний фільм “Ясенова Івана Чендея” режисера В’ячеслава Бігуна, який працює над повнометражним фільмом про свого відомого земляка.

“ЧЕНДЕЙ-FEST 2019” – літературний фестиваль на пошану видатного українського прозаїка, громадського діяча, лауреата Шевченківської премії, автора сценарію до фільму “Тіні забутих предків”  Івана Чендея. Організатором літфесту є Міжнародний благодійний фонд імені Івана Чендея.

 

2019-05-12

Презентація книг прози Люби-Параскевії Стринадюк “Як я ‘му жити на полонині” та “З-за гір’я. Щоденник любові”. “Як я ‘му жити на полонині” – гуцульська проза про життя на полонині, написана українською мовою, однак діалоги та пряма мова у ній передані – гуцульською. У цій книжці авторка описує, як буде жити високо в горах на далекій полонині Угорске, вплітаючи у текст спогади зі свого гуцульського дитинства. Ця книжка – це також спроба усунути стіну, яка через задавнені стереотипи, міфічний, овіяний легендами, образ гуцулів, утворилася між цим гірським самобутнім народом та людьми з долин, з міст.
“З-за гір’я. Щоденник любові” – коротка проза про щоденну любов, докладання зусиль і зрощення любові до життя, людей, до себе самої, через пізнання, стриманість, лагідність та уважність. Ця книга також про те, як почерез любов віднаходиш себе та своє покликання, очищуєшся і знову оживаєш для життя живою.

Люба-Параскевія Стринадюк, письменниця, перекладачка з німецької, народилася в гуцульському селі Замаґора Верховинського району Івано-Франківської області. Навчалася у Львівському університеті ім. І. Франка на факультеті іноземних мов, кафедра – ґерманістики. Мешкає і працює у Львові. Є авторкою прозових книг “У нас, гуцулів” (2014), “До данцу” (2015), “Вивчєрики” (2016), “Як я ‘му жити на полонині” (2018) та “З-за гір’я. Щоденник любові” (2019). Також переклала з німецької книги “Цісар Америки. Велика втеча з Галичини” Мартіна Поллака (2015), “Собакоїди та інші люди” Карла-Маркуса Ґауса (2017), “Сканери” Роберта М. Зоннтаґа (2018).

Чекаємо вас 17 травня о 16.00.

Вхід вільний.

 

2019-05-10

Шановні користувачі для вас нові віртуальні виставки: "Шана за подвиг, вдячність за мир" (до Дня пам'яті та примирення) та "Малий Прованс" Петра Мідянки" (до 60-річчя від Дня народження поета, лауреата Національної пренмії ім. Т. Г. Шевченка).

2019-05-03

Шановні користувачі. Для вас нова "Хроніка культурного життя Закарпатської області за квітень 2019 р.".

2018-02-13

Пропонуємо вашій увазі новий розділ "Унікальне Закарпаття".