>     >  Іван Прохорович Запісочний

Видатні закарпатці

Всі закарпатці Алфавітний покажчик

Запісочний Іван Прохорович

1922 - 2001 рр.

---

Біографія:

Запісочний Іван Прохорович – доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.  Всесвітньо відомий вчений, один із засновників фізичної науки в Ужгороді і Закарпатті, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, премії НАН України ім. К. Д. Синельникова, Заслужений діяч науки УРСР, доктор фізико-математичних наук, професор І. П. Запісочний народився 12 травня 1922 році у селянській сім’ї в с. Митьки на Черкащині. Молоді роки Івана Прохоровича пройшли на Луганщині, в Росії – Кабардино-Балкарії, Тульській та Курській областях, а в 1937 р., після смерті батька, родина Запісочних – мати і два його брати, поселились у Воронежі. І. П. Запісочний в 1941 році з відзнакою закінчує середню школу. Перші роки війни він працює токарем на авіазаводі, а згодом – в канцелярії. До лав радянської армії був призваний у 1943 році і до поранення в 1945 році пройшов фронтовими дорогами України, Молдови, Румунії, Югославії та Угорщини. За станом здоров’я, як інвалід війни, в серпні 1945 року Іван Прохорович був звільнений з лав радянської армії і в тому ж році поступив на фізико-математичний факультет Воронезького університету, який з відзнакою закінчив у 1950 році. Вже в студентські роки він з ентузіазмом захоплюється науково-дослідницькою і робить перші серйозні кроки у „великій науці”. Про це, зокрема, свідчить стаття в газеті Воронежського університету „За научные кадры”, в якій шлось про те, що „Доклад студента ІІІ курса Ивана Запесочного „Электроискровой способ обработки металлов” явился самостоятельной научно-исследовательской  работой по вопросу, который имеет исключительное значение в современной технике”. Йому була присуджена перша премія Воронежського університету за унікальну роботу „Магнітний спектрограф для дослідження фотоелектронів”. По суті, робота з електронними пучками супроводжувала молодого вченого протягом усього життя.   З 1950 до 1953 рр. І. П. Запісочний – аспірант кафедри оптики Ленінградського університету. Його науковим керівником був всесвітньо відомий спектроскопіст, автор багатьох підручників і монографій по яким навчались не тільки фізики Радянського Союзу, а також багатьох зарубіжних країн, член-кореспондент АН СРСР – С. Е. Фріш. В ці роки в повній мірі розкрився талант фізика-експериментатора І. П. Запісочного. Він взявся за вирішення надзвичайно складної задачі – дослідження так званої тонкої структури оптичних функцій збудження атомів. За роки навчання в аспірантурі він встиг створити унікальну експериментальну установку, провести цикл складних досліджень і вперше в світовій науці виявити тонку структуру на оптичних функціях збудження спектральних ліній атомів ртуті. Ці результати пізніше були підтверджені голландськими вченими. Слід відмітити, що в цей час І. П. Запісочний звернув увагу на важливу роль моноенергетичності електронів в дослідах по взаємодії електронів з атомами і вперше в практиці використав фотоелектронний помножувач (ФЕП) для детектування слабких світлових потоків. Блискавично захистивши кандидатську дисертацію в Ленінградському університеті у грудні 1953 р., молодий вчений І. П. Запісочний, повний енергії та творчих задумів, приїжджає на Закарпаття в Ужгородський університет. Як згадує він у своїх спогадах у книзі „Шлях у науку”: „.... при розподілі на роботу випускників аспірантури Ленінградського університету я вибрав Ужгородський університет. І ось уже майже піввіку живу і працююу цьому прекрасному куточку незалежної, соборної України. Мені дуже приємно, що в Ужгороді на центральному майдані кілька років тому встановлена велична скульптура мого земляка, духівника українського народу Тараса Григоровича Шевченка”.  З того далекого 1953 р. життя і діяльність проф. І. П. Запісочного пов’язане із Закарпаттям та Ужгородом. Тут розкривається його талант як вченого педагога та організатора. В перші роки роботи в університеті Іван Прохорович займає посади старшого викладача, доцента, завідувача кафедри експериментальної та загальної фізики, декана фізичного факультету. У 1957 р. Він створив і очолив кафедру оптики, а в 1968 р. – кафедру квантової електроніки. З перших днів роботи залучає студентів, а згодом при кафедрі оптики відкриває аспірантуру. Велику увагу приділяє створенню сучасної лабораторно-технічної бази, безпосередньо навчає студентів експериментальній техніці, аналізу результатів досліджень, допомагає у виготовленні експериментальних установок і засобів вимірювання. Це скляні вакуумні установки, різні типи електронних гармат, блоки електроживлення, чутливі електрометри, а згодом ставить питання про створення сучасної механічної майстерні, виготовлення високовакуумних металевих камер, вакуумних монохроматорів та інше. Студенти кафедри оптики із року в рік проходили виробничу практику в провідних наукових установах країни – Ленінградському університеті, Київському, Московському університетах, Фізико-технічному інституті ім. А. Й. Іоффе АН СРСР, куди сам Іван Прохорович супроводжував студентів. У середині 60-х рр. захищають кандидатські дисертації перші вихованці І. П. Запісочного. Серед них: С. М. Кишко – проректор Ужгородського університету, В. С. Шевера – доцент кафедри оптики, П. В. Фельцан – завідувач кафедри загальної фізики, Л. Л. Шимон – завідувач кафедри квантової електроніки, декан фізичного факультету, О. Б. Шпеник – директор Інституту електронної фізики НАН України, І. С. Алексахін– завідувач кафедри загальної фізики, С. С. Поп – декан географічного факультету, В. В. Скубенич – доцент кафедри квантової електроніки, І. Г. Жуков – доцент кафедри квантової електроніки, А. Й. Імре та В. А. Кельман – завідувачі відділами Інституту електронної фізики НАН України, А. М. Завілопуло – заступник директора Інституту електронної фізики України. Визначною подією в житті Ужгородського університету було відкриття в 1965 р. першої науково-дослідної лабораторії з фізики електронних зіткнень, науковим керівником якої на протязі тривалого часу був проф. І. П. Запісочний. Розвитку фізичних досліджень сприяли організовані І. П. Запісочним в 1962 р. Всесоюзної конференції з фізики електронних і атомних зіткнень, а також щорічні школи і семінари з актуальних проблем фізики. У 1967 р. І. П. Запісочний, один із перших викладачів фізичного факультетууспішно захистив докторську дисертацію в Ленінградському фізико-технічному інституті ім. А. Ф. Іоффе АН СРСР і згодом йому було присвоєно вчене звання професора. Наукова діяльність професора І. П. Запісочного надзвичайно багатогранна. Його наукові пошуки були пов’язані з фундаментальними дослідженнями елементарних процесів взаємодії електронів, фотонів та іонів з атомами, іонами і простими молекулами, атомній спектроскопії у вакуумному ультрафіолетовому й ультрам’якому рентгенівському діапазонах, нелінійними процесами при взаємодії фотонів лазерного випромінювання з вільними атомами. У галузі фізичної і квантової електроніки його цікавили атомні процеси і явища при взаємодії електронних, іонних і лазерних пучків фотонів з поверхнею твердих тіл, фізичні процеси і кінетика населеності в активних середовищах лазерів на парах металів і ексимерних молекулах, розробка і створення нових газових лазерів, що генерують у видимій і ультрафіолетовій областях спектра. Незважаючи на те, що І. П. Запісочний був фізиком-експериментатором, він багато уваги приділяв створенню в Ужгороді потужної теоретичної групи по впровадженню сучасних теоретичних методів розрахунків в атомній фізиці з використанням сучасних ЕОМ. В цьому йому поталанило завдяки дуже гарним особистим стосункам з проф. В. І. Лендьєлом, який у 80-х рр. минулого сторіччя очолював Ужгородський державний університет і кафедру теоретичної фізики. Створена теоретична група, яка налічувала більш ніж 20 співробітників, за короткий відрізок часу провела теоретичні дослідження з актуальної тематики в галузі атомної фізики, а саме: іонізацію атомних частинок електронами, резонансні явища при розсіюванні електронів на атомах та іонах, елементарних процесів зіткнень іонів з атомами. Ці роботи суттєво сприяли експериментаторам в постановці нових досліджень та інтерпретації одержаних ними результатів. І. П. Запісочний – один із перших  закарпатських вчених, який в далекі 70-ті рр. неодноразово побував на Міжнародних конференціях. Це – Сполучені Штати Америки (1969 та 1975 р.р.), Федеративна республіка Югославія (1970 р.), Франція (1975 р.). Одному з авторів цієї статті випала честь бути разом з Іваном Прохоровичем у США та Франції, де провідні вчені високо оцінювали науковіздобутки проф. І. П. Запісочного і його учнів. Не дивно, що і створену ним Проблемну лабораторію відвідали всесвітньо відомі вчені. Це – Президент АН СРСР академік М. В. Келдиш та Президент АН УРСР академік Б. Є. Патон, академіки АН СРСР Л. А. Арцимович і Г. М. Фльоров, академіки АН УРСР В. І. Трефілов , В. Г. Бар’яхтар, О. Ф. Нємец, І. Р. Юхновський, проф. М. Д. А. Харісон з Великобританії, професори М. Курепа і М. Урошевич з Югославії та багато інших. Здійснена професором І. П. Запісочним та його учнями робота в науковій і науково-організаційній сферах дала підставу ученим Радянського Союзу та іноземних держав стверджувати, що в Ужгороді створена наукова школа світового рівня в галузі атомної фізики і квантової електроніки, яку називали школою проф. І. П. Запісочного. Про авторитет Івана Прохоровича і його школи, зокрема, свідчить обрання його членом Генерального комітету Міжнародних конференцій з фізики електронних і атомних зіткнень. Він був членом наукових рад АН СРСР з проблем „Фізика плазми”, „Фізична електроніка”, „Спектроскопія атомів і молекул”. Він був активним учасником і членом оргкомітетів багатьох Міжнародних конференцій і шкіл. За його ініціативи в Ужгороді були проведені чотири всесоюзні конференції за участю іноземних вчених, а також семінари, школи з актуальних проблем фізики. Працюючи в Ужгородському університеті, І. П. Запісочний завжди мріяв про „велику науку”, а її він бачив в першу чергу в системі академії наук. Ще в 1976 р. він виступив з ініціативою про створення при одному з фізичних інститутів АН УРСР філії атомної фізики в Ужгороді. Незважаючи на підтримку цієї ідеї Президією АН УРСР, її в той час реалізувати не вдалось. І лише в середині 1981 р. такий підрозділ – Ужгородське відділення Інституту ядерних досліджень був відкритий. Іван Прохорович дав згоду очолити відділення і з великим ентузіазмом взявся реалізувати за здобутки проф. І. П. Запісочного і його учнів. Не дивно, що і створену ним Проблемну лабораторію відвідали всесвітньо відомі вчені. Це – Президент АН СРСР академік М. В. Келдиш та Президент АН УРСР академік Б. Є. Патон, академіки АН СРСР Л. А. Арцимович і Г. М. Фльоров, академіки АН УРСР В. І. Трефілов , В. Г. Бар’яхтар, О. Ф. Нємец, І. Р. Юхновський, проф. М. Д. А. Харісон з Великобританії, професори М. Курепа і М. Урошевич з Югославії та багато інших. Здійснена професором І. П. Запісочним та його учнями робота в науковій і науково-організаційній сферах дала підставу ученим Радянського Союзу та іноземних держав стверджувати, що в Ужгороді створена наукова школа світового рівня в галузі атомної фізики і квантової електроніки, яку називали школою проф. І. П. Запісочного. Про авторитет Івана Прохоровича і його школи, зокрема, свідчить обрання його членом Генерального комітету Міжнародних конференцій з фізики електронних і атомних зіткнень. Він був членом наукових рад АН СРСР з проблем „Фізика плазми”, „Фізична електроніка”, „Спектроскопія атомів і молекул”. Він був активним учасником і членом оргкомітетів багатьох Міжнародних конференцій і шкіл. За його ініціативи в Ужгороді були проведені чотири всесоюзні конференції за участю іноземних вчених, а також семінари, школи з актуальних проблем фізики. Працюючи в Ужгородському університеті, І. П. Запісочний завжди мріяв про „велику науку”, а її він бачив в першу чергу в системі академії наук. Ще в 1976 р. він виступив з ініціативою про створення при одному з фізичних інститутів АН УРСР філії атомної фізики в Ужгороді. Незважаючи на підтримку цієї ідеї Президією АН УРСР, її в той час реалізувати не вдалось. І лише в середині 1981 р. такий підрозділ – Ужгородське відділення Інституту ядерних досліджень був відкритий. Іван Прохорович дав згоду очолити відділення і з великим ентузіазмом взявся реалізувати задуманий план розвитку відділення. До складу відділення увійшли відділи фотоядерних процесів (завідувач д.ф.-м.н. Д. І. Сікора),теорії елементарних взаємодій (завідувач д.ф.-м.н. І. Ю. Кривський), електронних процесів (завідувач І. П. Запісочний), іонних процесів (завідувач проф. О. Б. Шпеник). У 1984 р. при відділенні почав працювати відділ СКТБ ІЯД з його керівником к.ф.-м.н Д. Б. Гоєром, а в 1986 р. було створено відділ оптичних матеріалів квантової електроніки (завідувач проф. М. І. Головей). Поряд з організацією досліджень, створенням матеріально-технічної бази Іван Прохорович розпочав важку роботу по організації будівництва лабораторного корпусу. Це вдалося йому вирішити за дуже короткий проміжок часу і вже наприкінці 1983 р. постановою Президії наук були виділені кошти для будівництва в Ужгороді лабораторного корпусу, а в 1987 р. розпочалося будівництво, яке було завершено в 1992 р. Однак, виконуючи вимоги Статуту Академії наук, в 1988 р. Іван Прохорович подав заяву про звільнення за віком з посади керівника і був переведений на посаду головного наукового співробітника, на якій продовжував плідно працювати на науковій ниві та із зацікавленістю і вболіванням займався формуванням нових наукових напрямів досліджень і підготовкою кадрів. Його мрія здійснилась у 1992 році з відкриттям на базі створеного ним Ужгородського відділення інституту ядерних досліджень – першої наукової академічної установи на Закарпатті – Інституту електронної фізики НА України. І. П. Запісочний є автором (співавтором) понад 300 наукових публікацій та 12 винаходів. Серед його учнів багато відомих людей,спеціалістів, працівників .освіти і науки. Він виховав 43 кандидатів та 10 докторів наук. У 1985 році йому було присвоєно звання „Заслужений діяч науки УРСР”. Він був членом багатьох проблемних наукових рад АН СРСР та УРСР, головою оргкомітетів всесоюзних та міжнародних конференцій. Протягом 10 років очолював Закарпатське фізичне товариство, був членом Американського фізичного товариства. Він став одним із перших Почесним громадянином м. Ужгорода, а в 2007 році його ім’ям названу одну з вулиць міста над Ужем. Формування наукової школи світового рівня з фізики  електрон них і атомних зіткнень, квантової електроніки, як і створення академічного інституту в Ужгороді стали головним результатом науково-організаційної діяльності проф. І. П. Запісочного. У 1994 році йому присуджено премію ім. К. Д. Синельникова НАН України, а в 1995 році разом із своїми учнями – Державну премію України в галузі науки і техніки. Розпорядженням Президента України Л. Д. Кучми вченому тричі призначалася Державна стипендія як видатному діячеві в галузі науки. Він був нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня, а також медалями „За взяття Будапешта ” і „За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.”, численними медалями. Помер Іван Прохорович Запісочний 5 серпня у 2001 року.

Додаткова інформація:

Джерельні приписи :

Запісочний, І. П. Шлях у науку : спогади / І. П. Запісочний ; передм. О. Б. Шпеника ; відп. за вип. А. М. Завілопуло. – Ужгород : Мистец. Лінія, 2002. – 68 с.

Запесочный, И. П. Определение функций возбуждения энергетических уровней атомов ртути по оптическим функциям возбуждения / И. П. Запесочный // Вестник Ленинградского университета : сер. : мат., физ. и хим. – 1954. – № 11. – С. 67-93. – Текст рос. мовою.

Запісочний, І. П. Абсолютні перерізи збудження атомів талію електронним ударом / І. П. Запісочний, Л. Л. Шимон, Е. І. Непійпов // Укр. фіз. журн. – 1973. – Т. 18. – № 8. – С. 12-13.

Запісочний, І. П. Збудження радіаційних переходів з 6р2 (1D2 та 3P1)-рівнів іона талію електронним ударом / І. П. Запісочний [та ін.] // Укр. фіз. журн. – 1994. – Т. 39. – № 1. – С. 43-46.

***

Завілопуло, А. М. Елементрані процеси при повільних іон-атомних зіткненнях – новий науковий напрямок, започаткований у лабораторії професора І. П. Запісочного / А. М. Завілопуло // Науковий вісник Ужгородського університету : сер. : Фізика. – Вип. 12. – Ужгород, 2002. – С. 124-133.

Запісочний О. І. Слово про батька / О. І. Запісочний // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : Фізика. Вип. 12. – Ужгород, 2002. – С. 104-116.

Сікора, Д. І. Спогади про І. П. Запісочного : [проф.] / Д. І. Сікора // Науковий вісник Ужгородського університету : сер. : Фізика. – Вип. 12. – Ужгород, 2002. – С. 121-123.

Шманько, І. І. Запісочний Іван Прохорович : д-р фізико-мат. наук, проф., Засл. діяч науки України, лауреат Держ. премії України в галузі науки і техніки (1995), лауреат Премії ім. К. Д. Синельникова НАН України (1994) / І. І. Шманько, Л. І. Золотун // Шманько, І. І. Нариси з історії фізики з елементами краєзнавства / І. І. Шманько, Л. І. Золотун. – Ужгород : Мистец. Лінія, 2001. – С. 76-78.

Шманько, І. І. Запісочний Іван Прохорович : д-р фізико-мат. наук, проф., Засл. діяч науки України, лауреат Держ. премії України в галузі науки і техніки (1995), лауреат Премії ім. К. Д. Синельникова НАН України (1994) / І. І.Шманько //

Шманько, І. І. Фізики Закарпаття / І. І. Шманько. – Ужгород : Мистец. Лінія, 2000. – С. 32-34 : портр.

Шпеник, О. Б. Професор І. П. Запісочний – засновник Ужгороської школи фізиків / О. Б. Шпеник // Науковий вісник Ужгородського університету : сер. : Фізика. – Вип. 21. – Ужгород, 2007. – С. 230-233.

Інтернет ресурси:

Шпеник, О. Б. ДО 90-РІЧЧЯ ПРОФЕСОРА ІВАНА ПРОХОРОВИЧА ЗАПІСОЧНОГО [Електронний ресурс] / О. Б. Шпеник, А. М. Завілопуло. – Режим доступу : https://bit.ly/3kKYvnN. – Назва з екрана.

ЗАПІСОЧНИЙ Іван Прохорович [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://bit.ly/3kGBP8l. – Назва з екрана.