>     >  Надія Михайлівна Гораль (Пономаренко)

Видатні закарпатці

Всі закарпатці Алфавітний покажчик

Гораль (Пономаренко) Надія Михайлівна

1956 - 2023 рр.

---

Біографія:

“Під дубиною, під зеленою. Там сидів голуб з голубиною. Сиділи в парі, цілувалися, ще й крилоньками обнімалися…”. Впродовж кількох десятиліть ця задушевна українська лірична балада у її виконанні не залишає байдужими жодні людські серце й душу, а колоритна закарпатська народна пісня в обробці М. Кречка “Ой, на плаю вівці пасуть” – вимальовує в уяві слухачів неповторні краєвиди закарпатського краю: його мальовничі гори, природну красу, людей, які тут живуть, трудяться та кохають. Неповторний природній тембр голосу, вміння тонко передавати зміст та характер пісні, надзвичайна чуйність та людяність притаманні людині, знаній на Закарпатті, солістці одного з провідних професійних колективів України, заслуженого академічного Закарпатського народного хору, заслуженій артистці України Надії Михайлівні Пономаренко (Гораль).

Народилася Надія Михайлівна 4 червня 1956 р. в невеличкому галицькому с. Завишень, Сокальського району на Львівщині. Любов до музики стала невипадковою, адже виховувалася в неабиякій інтелігентній сім’ї. Батько – Гораль Михайло Якович, був високоосвіченою особистістю, знаним в Галицькому регіоні педагогом та музикантом. Здобувши освіту в духовному інституті (м. Перемишль, сьогодні – Польська Народна Республіка), довгий час очолював місцеву громадську організацію “Просвіта”, був керівником багатьох самодіяльних драматичних гуртків, керував хором та займався педагогічною роботою в місцевих школах. Мама, Гораль Ганна Станіславівна – володіючи прекрасним вокальним голосом, все своє життя співала в церковному хорі, була талановитою вишивальницею, разом з чоловіком виховувала п’ятеро дітей, які у дорослому житті стали достойними наслідувачами своїх батьків (Олег – художник, член Спілки художників України, Богдан – музикант, заслужений діяч мистецтв Росії, Іван – професійний співак, Михайло – художник-іконописець, Надія – співачка, заслужена артистка України).

Ще з малих років, будучи найменшою дитиною в сім’ї, Надія Михайлівна разом із своїм батьком та чотирма старшими братами стала активною учасницею місцевої художньої самодіяльності, була солісткою хору, яким керував батько. Закінчивши навчання в школі, маючи величезне бажання пов’язати все своє життя з музикою, Н. М. Пономаренко (Гораль) без вагань їде до м. Ужгорода, де успішно складає вступні іспити і стає студенткою Ужгородського музичного училища (вокальний відділ). Протягом всього навчання в училищі (1974–78 рр., клас викладача Бохорської Г. В.), Надія Михайлівна виділялася серед однокурсників своєрідним тембром та манерою співу, що посприяло відразу після завершення навчання зайняти достойне місце солістки заслуженого Закарпатського народного хору. Поряд з визнаними на той час солістами, такими як заслужені артисти України Олена Поляк, Терезія Бартфай, Микола Форіш, Клара Лабик, ВікторДаньо – молода, з величезнимтворчимпотенціалом, солістка внесла свіжий подих в життя вже прославленого колективу під керуванням досить вимогливого та досвідченого закарпатського хормейстера, заслуженого артиста України Миколи Попенка. Пісні у виконанні Надії Михайлівни стали окрасою концертних програм колективу, зрозумілими як українським, так ізарубіжним шанувальникам високого мистецтва. Концертні маршрути пролягали через цілий Радянський Союз – від Закарпаття до Камчатки, по країнах Європи – Словаччині, Угорщині, Польщі, Німеччині, Португалії, Франції та ін. До її репертуару входять велика кількість народних балад (“Голубка”, “Ой, над Хустом ворон кряче”, “Ой, за горов, ой, за ділом” тощо), обробки закарпатських народних пісень для хору та соліста (“Ой, на плаю” М. Кречка, “Лебідки” М. Попенка, “Ой, на горі черешенька” Ф. Копинця, “Колискова” З. Корінця тощо), дуети з хором (“Ой, засвіти місяченьку” М. Попенка, “Іванку, Іванку” М. Попенка тощо), які увійшли до “золотого фонду” заслуженого академічного Закарпатського народного хору. Враховуючи високу професійну майстерність та вагомий вклад в розвиток народного музичного мистецтва Надії Михайлівні Пономаренко (Гораль) присвоєно почесне звання “Заслужений артист Української РСР” (1989 р.).

Гірник Володимир

Джерело

***
Померла заслужена артистка Закарпатського народного хору Надія Михайлівна Гораль-Пономаренков на 67-му році життя в Ужгороді.

Додаткова інформація: