Комунальний заклад
"Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека
ім. Ф.Потушняка"

Закарпатської обласної ради

UA RU EN 

Видатні закарпатці.

Алфавітний перелік  |  Посторінково

Неточаєв Володимир Іванович
1911-  1968 рр.


Біографія.

Володимир Іванович Неточаєв - історик, бібліограф.
Народився Володимир Іванович 27 червня 1911 р. у Києві, в тодішньому передмісті Соломенка. Батька свого не знав зовсім, у документах матері був записаний як позашлюбний син. Мати Катерина Микитівна Неточаєва, за походженням – з інтелігенції, працювала земським лікарем у Черкаському повіті Київської губернії і померла в 1913 р. від епідемії тифу.
Очевидно, нелегко сироті жилося в наступні роки. В 1920 році переїзджає з Києва в містечко Вахнівку Липовецького району на Вінниччині до маминого брата Дмитра. Однак через часті побої тітки, восени 1920 році довелося тікати з Вахнівки. Впродовж деякого часу перебивався як безпритульний, а з осені 1921 по 1925 роки був пастушком у куркулів сіл Константинівки Турбівського та Олександрівки і Воловодівки Вороновицького районів Вінницької області.
З 1925 по 1928 рр. Володимир виховувався в дитячому будинку в м. Вінниці і в містечку Тиврові на Вінничині. З 1928 по 1932 рр. навчався в технікумі механізації сільського господарства в містечку Вороновиця. В цей час у 1930 р. вступив у комсомол. З 1931 р. був членом профспілки. Після закінчення технікуму з лютого по липень 1932 р. працював механіком з ремонту тракторів у Красилівській, згодом Плисківській МТС Антонінського району на Вінниччині. Пізніше перевівся у Вінницьку МТС, де працював механіком з ремонту тракторів і техніком-нормувальником до серпня 1938 р.
Восени 1933 року в м. Вінниці призивався в ряди РСЧА, однак через дефект зору був знятий з війського обліку.
В 1937–1938 роках у Вінниці без відриву від виробництва з відмінним атестатом закінчив 10-й клас середньої школи для дорослих. А в вересні 1938 р. без екзаменів був прийнятий на перший курс історичного факультету Київського університету. У 1938–1941 рр. закінчив три курси цього університету. Однак, уже в липні-вересні 1941 р. тривала важка оборона Києва, і тому черговий навчальний рік не міг розпочатися.
Влітку 1941 р. В. Неточаєв працював різноробочим у радгоспі в с. Велика Буромка Чорнобаївського району на Полтавщині. Згодом евакуювався в м. Харків, де близько двох місяців продовжував навчання в Харківському університеті, одночасно працюючи в приміських радгоспах і колгоспах. Із жовтня по грудень 1941 р. знаходився в дорозі, евакуюючись із Харкова в Саратов і далі в Середню Азію, в м. Кзил-Орду Казахської РСР. У містечку на березі Сир-Дар’ї продовжив навчання в Об’єднаному Українському університеті (сюди були евакуйовані Київський і Харківський університети). З січня по серпень 1942 р. пройшов програму четвертого-п’ятого курсів історичного факультету і на «відмінно» склав державні екзамени. Отримав диплом з відзнакою. Щоправда, нагрудний знак йому було видано вже після війни (у березні 1947 р.). Впродовж двох місяців викладав історію в 5-7 класах Кзил-Ординської школи. У жовтні 1942 р. поступив в аспірантуру Об’єднаного Українського університету. Однак в умовах затяжної війни в лютому 1943 р. В. Неточаєв був відновлений на військовому обліку як нестройовий і в липні 1943 р. мобілізований в ряди Червоної Армії. Спочатку знаходився в запасному стрілецькому полку 50-ої армії і до травня 1944 р. перебував там на комсомольській роботі, виконуючи обов’язки комсорга роти. Згодом був посланий на одномісячні курси радистів-мікрофонщиків при окремому полку зв’язку 50-ої армії. У червні 1944 р. направлений у 538-й окремий батальйон зв’язку 95-ої стрілецької дивізії, де перебував з червня 1944 по червень 1945 рр. як рядовий-радист. У складі вказаної дивізії, котра входила спочатку в 50-ту армію 2-го Білоруського фронту, а потім в 33-тю армію 1-го Білоруського фронту, брав участь у боях під Гродно і Осовцем, в поході від Вісли до Одера (з Пулавського плацдарму), у визволенні Варшави, штурмі Франкфурта на Одері, в поході від Одера до Берліна, в розгромі німецького угрупування південно-східніше Берліна, у взятті Берліна і виході на Ельбу біля Цербста.
В боях підтримував зв’язок між батальйонами і полком, між полками і дивізією, між тилами дивізії і штабом, будучи батальйонним, полковим, дивізійним радистом. За відмінний зв’язок під час наступальних боїв нагороджений солдатською медаллю «За відвагу», а також медалями «За визволення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною».
Після розформування своєї частини у червні 1945 р. був переведений для демобілізації в запасний стрілецький полк 8-ої гвардійської армії, яка входила в Групу радянських окупаційних військ у Німеччині, і знаходився в районі Дрездена-Цербста. Тоді ж був прийнятий кандидатом у члени ВКП(б). А 15 серпня 1945 р. був демобілізований. При цьому медична комісія зняла його з військового обліку у зв’язку з різким погіршенням зору.
Повернувшись із армії, В. Неточаєв у жовтні 1945 р. відновлює навчання в аспірантурі Київського університету, яку закінчує в 1947 р. Цікаво, що з п’яти кандидатських екзаменів чотири було складено на «відмінно». В числі екзаменів були філософія, дві іноземні мови (французька і польська), два екзамени з історії України (в т. ч. «Історія України ХVІ–ХVІІ ст.»). З жовтня 1947 по вересень 1948 рр. працював асистентом на кафедрі історії України Київського університету. У травні 1948 р. після тривалої майже трьохрічної затримки через втрату кандидатської карточки був прийнятий у члени ВКП(б).
У вересні 1948 р. Управління в справах вищої школи при Раді Міністрів УРСР направило В. І. Неточаєва в розпорядження ректора Ужгородського університету для зарахування на посаду виконуючого обов’язки завідувача кафедри історії України. Та ба, такої кафедри в УжДУ неіснувало і її не збирались відкривати (лише згодом з 1976 р. вона працювала спочатку декілька років, а з 1990 р. по нинішній час на постійній основі). Неточаєв В. був призначений старшим викладачем історії України при кафедрі історії СРСР.
За час роботи в Ужгородському університеті В. Неточаєв викладав різні загальні та спеціальні курси, зокрема, історію України, історіографію та джерелознавство (які перед цим ніхто на факультеті не брався читати!), керував курсовими та дипломними роботами стаціонарного та заочного відділів.
Впродовж усіх років роботи в університеті В. Неточаєв брав активну участь в громадсько-політичному житті як свого факультету, так і університету в цілому. Він неодноразово обирався до складу партбюро факультету, у 1950–1951 навчальному році працював заступником, а в 1953–1954 рр. – секретарем партійної організації факультету. Систематично виступав з лекціями і бесідами серед трудящих області і студентів. Працював агітатором академгрупи.
Водночас активно займався науковою роботою. У березні 1950 р. його кандидатська дисертація була передана для прийняття до захисту в Київський університет. Дисертація на тему «Селянський рух на Україні в кінці ХVІ – першій чверті ХVІІ ст.» (436 с. машинопису) була захищена 16 травня 1952 р. У червні наступного року рішенням Ради КДУ йому було присуджено вчений ступінь кандидата історичних наук. Однак лише в березні 1954 р. ВАК ухвалила видати диплом. У вересні 1953 р. був обраний доцентом кафедри, а в лютому 1955 р. одержав ВАКівський атестат доцента.
На лютий 1953 р. в списку його публікацій була 21 позиція, то на травень 1956 р. – вже 41 позиція. Його статті публікувалися як в місцевих, так і в республіканських виданнях. Спочатку вони були пов’язані з темою кандидатської роботи, а згодом переходять на закарпатську тематику. Окрім української, володів російською, білоруською, польською мовами, в деякій мірі французькою. Щоб мати змогу працювати в місцевих архівах, оволодівав основами угорської і чеської мов. Опрацьовував джерела і літературу із книгозбірні М. Лелекача, з яким спільно працював над кількома статтями, налагодив отримання джерел і літератури з Угорщини і Чехословаччини, у складі яких перебувало в свій час Закарпаття. У вільні від лекцій дні в архівосховищах Мукачева і Берегова поповнював необхідні для нього матеріали, уточнював, звіряв і співставляв відоме йому з інших джерел.
Вже значно пізніше професор І. М. Гранчак шанобливо згадував, що співавтором його перших публікацій був доцент В. Неточаєв, що В. Неточаєв і М. Лелекач багато працювали в читальному залі архіву, де він співробітничав на півставки під час навчання на заключних курсах університету. Від Неточаєва і Лелекача одержав чимало цінних порад.
Були у Неточаєва також публікації у співавторстві з тодішнім аспірантом М. Лакизою, з мовознавцем Й. Дзендзелівським, архівним працівником А. Гайдошем, лаборантом факультету Г. Божук та іншими. Вихованець столичної школи щедро ділився своїми знаннями і досвідом наукової роботи. Його часто включали до складу редколегій наукових видань університету.
Володимир Іванович ретельно працював над докторською дисертацією. На кінець 1959 р. більша частина розділів дисертації була обговорена на кафедрі. Автор вважав, що йому потрібно буде ще приблизно рік для виправлень і доробок після зауважень колег. Та не судилося. Саме в той час у групі п’ятикурсників, академнаставником якої був В. Неточаєв, арештували студента В. Кушніра, ще двох виключили з університету. Їм приписували «антирадянські висловлювання, прояви українського буржуазного націоналізму та ревізіонізму». Молодих допитливих хлопців згодом виправдали, а один із них став відомим вченим, доктором історичних наук, професором.
Але неприємна подія наразі послужила приводом для нових серйозних звинувачень В. Неточаєва та деяких інших викладачів у всіх смертних гріхах. У заключній характеристиці не забули згрупувати всі давні зауваження до лекцій чи публікацій, у тому числі й дарчий надпис на подарованій М. Бращайкові книжці. Він був виключений з партії, а наказом по УжДУ за № 453 від 20 червня 1961 р. звільнений з роботи в університеті «як необраний за конкурсом».
3 листопада 1961 р. В. Неточаєв працював в обласній бібліотеці. Почував себе ображеним і приниженим. Тим не менше В. Сможаник згадує, що з перших днів роботи В. Неточаєв привернув до себе увагу як людина спокійна, витримана, котра з повагою відноситься як до працівників колективу, так і до читачів. Відзначався працьовитістю. У спілкуванні з ним відчувалося, що ця людина багато знає і може дати корисну пораду і допомогу.
Історик за основною спеціальністю, він залишив добрий слід у книгозбірні як бібліограф, багато зробив для створення і наповнення краєзнавчого каталогу, виявлення і збирання краєзнавчих джерел. Тільки тепер, через десятки років, ця робота може бути осягнута і поцінована.
Помер В. І. Неточаєв 31 грудня 1968 р. Похований на Кальварії неподалік від місця останнього спочинку братів Бращайків.
«Історія збідніла ще на одну нереалізовану особистість», – підсумувала поетеса Надія Панчук, якій доводилось працювати поряд з В. І. Неточаєвим.


Додаткова інформація.

Джерельні приписи:

Неточаев, В. И. Крестьянское движение на Украине в конце ХVI и в 1-й четверти ХVII столетия : автореф. дисс. … канд. ист. наук / В. И. Неточаев ; МВО СССР, Ужгород. гос. ун-т. – Ужгород, 1951. – 16 с.

Неточаєв, В. І. Вплив Великої Жовтневої соціалістичної революції на Закарпаття і розгортання боротьби трудящих за возз’єднання з усім українським народом в 1918–1919 рр. / В. І. Неточаєв // Наук. записки УжДУ : сер. іст. – Т. 30. – Ужгород, 1957. – С. 45-66.

Неточаєв, В. І. Діяльність Рад на Закарпатті в 1919 році / В. І. Неточаєв // Укр. істор. журн. – 1957. – № 1. – С. 55-69.

Неточаєв, В. І. До оцінки ролі і поглядів Адольфа Добрянського / В. І. Неточаєв // Доповіді та повідомлення УжДУ : сер. іст. – Вип. 2. – Ужгород, 1958. – С. 50-54.

Неточаєв, В. І. Закарпаття в роки першої світової імперіалістичної війни (1914–1917 рр.) / В. І. Неточаєв // Доповіді та повідомлення УжДУ : сер. історико-філол. – Вип. 1. – Ужгород, 1957. – С. 26-29.

Неточаєв, В. І. Закарпаття напередодні першої світової війни (1908–1914 рр.) / В. І. Неточаєв // Наук. записки УжДУ. – Т. 29. – Ужгород, 1957. – С. 91-136.

Неточаєв, В. З історії боротьби за владу Рад і проти інтервенції США й Антанти на Закарпатті в 1918–1919 рр. / В. Неточаєв, М. Лелекач // Наук. записки УжДУ. – Т. 9. – Ужгород, 1954. – С. 261-322.

Неточаєв, В. І. З історії боротьби трудящих Закарпаття проти наступу інтервентів у квітні 1919 року / В. І. Неточаєв // Доповіді та повідомлення УжДУ : сер. іст. – № 4. – Ужгород, 1960. – С. 77-85.

Неточаєв, В. І. З історії формування робітничого класу на Закарпатті в 2-й половині ХІХ і на початку ХХ ст. / В. І. Неточаєв // Наук. записки УжДУ. – Т. 43 : Питання генезису капіталізму на Україні (на матеріалах Закарпат. обл. XVIII–XIX ст.). – Ужгород, 1960. – С. 76-100.

Неточаєв, В. І. Колоніальна політика угорського буржуазного уряду на Закарпатті в кінці ХІХ ст. і на початку ХХ ст. / В. І. Неточаєв // Наук. записки УжДУ. – Історія. – Т. 36. – Ужгород, 1958. – С. 30-54.

Неточаєв, В. І. Лист-інструкція 1813 р. про профілактичні заходи проти чуми / В. І. Неточаєв, Й. О. Дзендзелівський // Доповіді та повідомлення УжДУ. – Вип. 1. – Ужгород, 1957. – С. 111-115.

Неточаєв, В. І. Невицьке : [про с. Невицьке Ужгород. р-ну] / В. І. Неточаєв // Історія міст і сіл Української РСР : Закарпат. обл. – К. : Голов. ред. Укр. Рад. Енцикл. АН УРСР, 1969. – С. 663-672. : фото.

Неточаев, В. И. Невицкое : [о с. Невицкое Ужгород. р-на] / В. И. Неточаев, С. Ю. Пруница // История городов и сёл Украинской ССР : Закарпат. обл. – К. : Ин-т истории АН УССР, Глав. Ред. Укр. Сов. Энцикл., 1982. – С. 495-502. : фото.
Неточаєв, В. І. Праця угорського вченого з історії Закарпаття ХІХ–ХХ ст. : [рец.] / В. І. Неточаєв, В. І. Ілько // Укр. іст. журн. – 1958. – № 2. – С. 136-139.

Неточаєв, В. І. Ракошин : [про с. Ракошино Мукачів. р-ну] / В. І. Неточаєв, І. Г. Шершун // Історія міст і сіл Української РСР : Закарпат. обл. – К. : Голов. ред. Укр. Рад. Енцикл. АН УРСР, 1969. – С. 412-421. : фото.

Неточаев, В. И. Ракошино : [о с. Ракошино Мукачев. р-на] / В. И. Неточаев, И. Г. Шершун // История городов и сёл Украинской ССР : Закарпат. обл. – К. : Ин-т истории АН УРСР, Глав. Ред. Укр. Сов. Энцикл., 1982. – С. 332-338. : фото.

Неточаєв, В. Рецензія на статтю Ф. Потушняка «Словянські археологічні знахідки на Закарпатті (за І–ХІІ ст.)» / Володимир Неточаєв // Carpatica-Карпатика. – Вип. 9 : Науково-педагог. діяльн. та літ. творчість Ф. Потушняка : (до 90-річчя від дня народж.). – Ужгород, 2001. – С. 251-252.

Неточаєв, В. І., Северин Наливайко / В. І. Неточаєв // Книга для читання з історії Української РСР. – К. : Рад. школа, 1960. – С. 75-79.

Неточаєв, В. І. Селянські рухи напередодні визвольної війни українського народу (кінець ХVІ–І половина ХVІІ ст.) / В. І. Неточаєв // Наук. записки УжДУ. – Т. 9. – Ужгород, 1954. – С. 3-89.

Неточаєв, В. І. Створення частин Угорської Червоної Армії на Закарпатті в 1919 р. та їх бойові дії / В. І. Неточаєв, І. М. Гранчак // Українсько-угорські історичні зв’язки : зб. ст. – К. : Наук. думка, 1964. – С. 110-131.

Неточаєв, В. І. Територія, населення, міста Закарпаття в кінці ХІХ–на початку ХХ ст. / В. І. Неточаєв // Доповіді та повідомлення УжДУ : сер. іст. – № 4. – Ужгород, 1960. – С. 89-93.

Неточаєв, В. І. Участь населення міст України у визвольній боротьбі українського народу (кінець ХVІ–перша половина ХVІІ ст.) / В. І. Неточаєв // Наук. записки УжДУ : сер. історико-філол. – Т. 20. – Львів : Вид-во Львів. Держун-ту, 1956. – С. 3-44.

Бібліотечне Закарпаття : сторінки історії та сучасності / Упр. культури Закарпат. облдержадмін., Закарпат. ОУНБ ; уклад. Н. М. Панчук ; відп. за вип. Л. З. Григаш. – Ужгород : Патент ; Вид-во В. Падяка, 2000. – 208 с. : іл.
Зі змісту : [ про В. Неточаєва ]. – С. 49, 54. : фото, 59. : фото.

Історія міст і сіл Української РСР : Закарпат. обл. – К. : Голов. ред. Укр. Рад. Енцикл. АН УРСР, 1969. – 787 с. : іл.
Зі змісту : [ про В. Неточаєва ]. – С. 27, 83, 117, 171, 276, 318, 327, 403, 414, 421, 466, 494, 506, 533, 672.

Олашин М. В. Історичний факультет Ужгородського національного університету (1945–2007) : корот. іст. нарис та довідк. матеріали. – Ужгород : Ґражда, 2007. – 124 с.
Зі змісту : [ про В. Неточаєва ]. – С. 6, 9, 55, 57, 72.

Під покровительством музи Кліо : іст. ф-ту Ужгород. нац. ун-ту – 60 років / УжНУ ; упоряд. М. В. Олашин [та ін.]. – Ужгород, 2005. – 280 с. : іл.
Зі змісту : [ про В. Неточаєва ]. – С. 6, 10.
***
Делеган, В. Володимир Іванович Неточаєв : 100-річчя від дня народж. історика, бібліографа (1911-1968) / В. Делеган // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2011 рік. - Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2010. - С. 235-245. - Бібліогр. наприкінці ст.

Олашин, М. Людина з нелегкою долею : до 100-річчя від дня народж. В. Неточаєва : [викл. (1948-1953), доц. (1953-1961) каф. історії СРСР УжНУ, бібліографа ЗОУНБ (1961-1968)] / М. Олашин // Неділя. - 2011. - 1-7 лип. - С. 6а. : фото. В. Неточаєв











Новини

2019-12-21

Шановні користувачі та колеги до вашої уваги "Календар краєзнавчих пам'ятних дат на 2019 р". Календар-щорічник є орієнтиром для громадськості краю у перебігу подій, ювілеїв та пам’ятних дат у 2019 році. Основу календаря складають ґрунтовні наукові розвідки про визначних діячів краю, підготовлені провідними карпатознавцями. Окремим розділом подано календар знаменних дат, які відзначатиме в 2019 році громадськість світу та України.

 

2019-08-06

Пропонуємо вашій увазі хроніку культурного життя обасті за липень

2019-07-05

Шановні користувачі! До вашої уваги "Хроніка культурного життя Закарпатської області за червень 2019 р.".

2019-05-10

Шановні користувачі для вас нові віртуальні виставки: "Шана за подвиг, вдячність за мир" (до Дня пам'яті та примирення) та "Малий Прованс" Петра Мідянки" (до 60-річчя від Дня народження поета, лауреата Національної пренмії ім. Т. Г. Шевченка).

2018-02-13

Пропонуємо вашій увазі новий розділ "Унікальне Закарпаття".