>
>
Іштван Лаудон
Видатні закарпатці
Всі закарпатці
Алфавітний покажчик
Лаудон Іштван
1862 - 1924 рр.
Біографія:
Природничі дослідження у кінці ХІХ на початку ХХ ст. на території сучасного Закарпаття розвивало кілька визначних осіб, одним з яких був викладач Ужгородської гімназії доктор Іштван Лаудон (Ляудон). Ця поважна людина була відома як талановитий викладач і засновник ужгородського дендрарію. Натуралістичні дослідження були скоріше хобі для доктора Лаудона, тоді як за освітою він був філологом. Народився Іштван Лаудон 20 серпня 1862 р. в м. Ужгород, тоді Унгвар. Його батько – вчитель початкової школи – Шандор Лаудон, мати – Елеонора Тарновська. Закінчивши гімназію (8 років навчання), вступив на відділ філософії Будапештського університету, де навчався ще 4 роки. Закінчивши навчання в університеті, отримав диплом вчителя грецької та латинської мов. Крім цих мов, Іштван Лаудон володів ще німецькою та, звичайно, рідною – угорською. У 1885 р. в м. Будапешт Лаудон захистив дисертацію “Виховання і культура” (A nevelés és műveltség). З вересня 1886 р. став викладачем Ужгородської Королівської католицької гімназії, де працював до 1914 р. Далі був призваний до армії, оскільки розпочалась Перша Світова війна. У війні брав участь у ранзі сотника, а повернувшись, продовжив свою роботу в гімназії. Ще юнаком Іштван Лаудон об’їздив усю Австро-Угорщину, Італію, побував у Єгипті. У роки праці в гімназії також кілька разів виїжджав у закордонні наукові експедиції. Але особливо облюбував він Марамороські гори, куди навідувався кожного року. Звідти він часто привозив із собою різноманітний ботанічний матеріал, наприклад насіння рослин, гербарій. Частина гербарних листів, що зробив натураліст, зберігається в фондах Закарпатського краєзнавчого музею (ЗКМ) та у гербарії біологічного факультету Ужгородського національного університету. Гербарій, що є в зібранні ЗКМ, привезений І. Лаудоном із узбережжя Адріатичного моря (півострів Істрія, м. Трієст, Карінтія та ін.). У 1902 р. в Усть-Чорній Іштван Лаудон зробив наукове відкриття, знайшовши неописаний на той час у нашому краї вид рослини – Elshotzia Patrini (Garke). Lepech (E. ciliata (Thunb.) Hyl.). Батьківщина цієї рослини – Азія. Народна назва – м’ята пряна, бо її висушені квіти і бутони використовують як приправи до різних страв. Лаудон заснував унікальний дендропарк (з подорожей він привозив також цінні й рідкісні види рослин, частину яких висаджував у своєму саду). У саду зростає найстаріше в Ужгороді дерево гінкго (Ginkgo biloba L.). Крім рослинного світу, Іштван Лаудон цікавився також і тваринами. Він зібрав невелику колекцію рогів різноманітних тварин, яка зараз зберігається в Зоологічному музеї Ужгородського національного університету. Серед них роги антилопи куду (Tragelaphus strepsiceros Pallas), барана степового (Ovis ientalis Gmelin.), барана сніжного (Ovis nivicola Escheholtz), козла східно-кавказького (Carpa cylindricnis Blyth), сайгака (Saiga tatarica L.), козла західно-кавказького (Carpa caucasica Güldenstädt & Pallas), оленя благородного (Cervus elaphus L.), північного оленя (Rangifer tarus L.) та інші. У своїх доповідях і статтях доктор Лаудон описував подорожі, які він здійснив, і акцентував увагу на дослідженій ним живій природі відвіданих місцевостей. Описуючи рослини, натураліст намагався сформувати у читачів уявлення про них, порівнюючи їх із тими чи іншими рослинами свого рідного краю. Статті він опубліковував у різних виданнях, зокрема в газеті “Унг”. Доктор Лаудон намагався також коротко передати читачам інформацію про життя народів, які населяли ті чи інші місцевості, що їх відвідав учитель гімназії у своїх подорожах. Наприклад, цікавими з точки зору тогочасної ботаніки і зоології були подорож на о. Ява, яку вчитель гімназії описав у своїй статті “Java szigetén”, що була опублікована в одному з номерів газети “Унг”, а також подорож по Боснії і Герцеговині, яка описана у статті “Дорожні замітки про Боснію і Герцеговину” (1892). Крім згаданих статей доктора Лаудона, відомі ще кілька його публікацій, які можуть бути цікаві дослідникам творчості ужгородського вчителя і натураліста. Наприклад, стаття “Праця єгипетських каменотесів над скульптурами та інші відомості”, опублікована у № 5 газети “Унг” за 1897 рік. У цій статті автор описує єгипетську культуру обробки каменю: виготовлення скульптур та архітектури. Мова статей доктора Лаудона досить емоційна і поетична, текст наповнений порівняннями. При описі рослин або тварин автор рідко (тобто несистематично) використовує латинські назви видів, які є міжнародними науковими назвами, оскільки свої роботи здебільшого публікував у пресі. Помер Іштван Лаудон 23 липня 1924 року у м. Виноградово, коли повертався з чергової подорожі Марамороськими полонинами, де збирав рослини для свого саду. Похований в м. Ужгороді на Кальварії, неподалік від улюбленого будинку і парку.
Додаткова інформація:
Джерельні приписи:
Біланич, М. М. Натуралістичні дослідження доктора Іштвана Лаудона / М. М. Біланич, М. В. Делеган, А. А. Рішко // Два сторіччя дослідження рослинного покриву Карпат : матеріали міжнар. наук. конф., присвяч. 130-річчю від дня народж. А. Маргітая (16-18 верес. 2010 р., Мукачево-Берегово, Україна). – Ужгород : Карпати, 2010. – 240 с.
Біланич, М. Іштван Лаудон – видатний ужгородський педагог, науковець і натураліст : [історія життя] / М. Біланич // Фест. – 2009. – 23-29 лип. – С. 5 : портр.
Дендропарк Лаудона // Басараб, М. Ужгород : путеводитель / М. Басараб, В. Браславец. – Ужгород : Изд-во ПП Басараб М. М., 2006. – С. 18.
Джахман, Р. Гербарій вчених кінця ХІХ поч. ХХ ст. у зібранні Закарпатського краєзнавчого музею / Р. Джахман // Науковий збірник Закарпатського краєзнавчого музею. – Вип. ІХ-Х. – Ужгород : ІВА, 2010. – С. 120-127.
Кобаль, Й. Сад Лаудона : [про І. Лаудона – вчителя гімназії (20.08.1862-23.07.1924)] / Й. Кобаль // Кобаль, Й. Ужгород відомий та невідомий / Й. Кобаль. – Л. : Світ, 2008. – С. 129. : фот.
Комендар, В. Із сокирою по земній святині, або Реквієм по дендросаду Лаудона / В. Комендар // Новини Закарпаття. – 2005. – 4 серп. – С. 6 : фот.
Комендар, В. Як знищити пам’ятник природи : [про дендросад С. Лаудона] / В. Комендар // Закарпат. правда. – 1990. – 15 трав. – С. 4.
Лильо, І. Закарпаття – екскурс персональний : [в т. ч. про І. Лаудона] / І. Лильо // Ї. – 2006. – Чис. 44 : За Карпатський усе-світ. – 2006. – С. 89-102 : фот.
Літераті, Т. Сад Лаудона / Т. Літераті // Ужгород. – 2006. – 7 жовт. – С. 12. : фот.
Монда Г. М. Методика проведення екскурсії : [в т. ч. про сад Лаудона] / Г. М. Монда // Бібліотечка позашкільника. – Вип. 1. – Ужгород : Вид-во О. Гаркуші, 2006. – С. 61-67.
Федака, С. Людина-Сад. Доля Лаудона підтверджує гірку істину / С. Федака // Закарпат. правда. – 1997. – 9 серп. – С. 8.
Фодор, С. С. Акліматизовані деревні та чагарникові породи : [в т. ч. про дендросад І. Лаудона] / С. С. Фодор // Охороняймо природу! – Ужгород : Карпати, 1964. – С. 75-90.
Фодор, С. С. К вопросу об изучении экзотов Закарпатья : [в т. ч. о дендропарке Лаудона] / С. С. Фодор // Наукові записки : Серія : Біологія. – Т. IV. – Ужгород, 1951. – С. 68-87.
Інтернет ресурси:
Іштван Лаудон [Електронний ресурс] : матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії.– Режим доступу : https://bit.ly/3As1ZFR. – Назхва з екрана.
Джахман, Р. Одна людина – Іштван Лаудон (до 160-річчя від дня народження) [Електронний ресурс] / Р. Джахман, М. Біланич. – Режим доступу : https://bit.ly/3T1t6yA. – Назхва з екрана.
Шатров, В. Міні-скульптура «Іштван Лаудон» [Електронний ресурс] / В. Шатров. – Режим доступу : https://bit.ly/3dskvVp. – Назва з екрана.