>
>
Петро Дмитрович Лодій
Видатні закарпатці
Всі закарпатці
Алфавітний покажчик
Лодій Петро Дмитрович
1764 - 1829 рр.
Біографія:
Лодій Петро Дмитрович – видатний представник закарпатської прогресивної інтелігенції, вчений філософ, педагогічний діяч. Народився Петро Лодій (Лоді, Долінков) 4 травня 1764 року в с. Збой Земплинського комітату (тепер територія Словаччини) у сім`ї священника. Початкову освіту здобув дома та у місцевій школі. Згодом закінчив Великовародинську гімназію (тепер м. Орадея в Румунії). Там уперше почав захоплюватися філософією. Потім певний час навчався в Ужгородській богословській семінарії. Для дальшого поглиблення своїх знань Петро Лодій у 1785 році їде до Львова й поступає до Львівського генерального семінару (Львівська греко- католицька семінарія). Під керівництвом Щавницького та Ангеловича молодий Лодій перекладає тодішнього українського мовою шкільні підручники та наукові праці. Цікавий і показовий факт: 17 травня 1787 року семінарію відвідав Йосиф II. Директор семінарії І. Феслер серед трьох кращих учнів назвав Петра Лодія. 9 березня 1787 року австрійський уряд дозволив викладати “руською мовою” на філософському та богословському факультетах Львівського університету. Але не було професора, який би викладав ці предмети українською мовою. Тоді керівництво університету оголосило публічний конкурс на заміщення цієї посади, запросивши Лодія взяти в ньому участь. 1 липня 1787 року наш славетний земляк стає професором логіки, метафізики та моральної філософії. З 1794 року він читає ще польською мовою чисту та прикладну математику та нумізматику. Читав також лекції з літератури та природознавства. На жаль, неприхильне ставлення до нього частини викладачів. Бюрократичні перешкоди змушують Лодія у 1802році виїхати до Кракова. Перед від’їздом йому присуджують ступінь “доктора изящных искусств, права и теологии”. З квітня того ж року Лодій – завідувач кафедри логіки, метафізики та моральної філософії Краківського університету. Лекції читав латинською мовою. Згодом завідував і кафедрою чистої й прикладної математики. У 1803 році завдяки клопотанням і рекомендації Івана Орлая Петро Лодій переїжджає у Росію – в Петербург, де очолює кафедру логіки, метафізики та моральної філософії в місцевій учительській гімназії, яка в 1804 році перетворена в інститут, а у 1819 році – в університет. З цього часу настає період розквіту наукового та педагогічного таланту Петра Лодія. Він досконала знав класичні мови, класичну й нову літературу, вільно володів українською, російською, польською та словацькою мовами. Ґрунтовно знав філософію, логіку, історію природознавства, історію суспільства, політику, право, математику. Заслуга Петра Лодія в галузі науки й освіти були належно оцінені російськими властями: у 1805 році його затверджують у званні ординарного професора і дають чин надвірного радника (VII клас у Табелі про ранги). У 1812 році Лодій дістає чин колезького радника(VI клас), а в 1816 році – статського радника (Vклас). Після 11- річної плідної праці в інституті та університеті йому присвоюють звання заслуженого професора, а у квітні 1820 року Лодій дістав у нагороду 2 тис. десятин землі. Крім педагогічного інституту (згодом–університету) Петро Лодій читав лекції з приватного, природного, та державного права у Вищому училищі правознавства. Був членом Комітету випробувань по складанню державних іспитів на Публічних курсах. У 1813-1819рр. – Петро Дмитрович –інспектор класів шляхетних дівчат та училища ордену св. Катерини. Був прихильником жіночої освіти в Росії і навіть склав повний навчальний план (т.зв. “План навчання П. Д. Лодія”). Незаперечний науковий талант і плідна педагогічна праця у Петербурзі одержали заслужену оцінку в науковій освіті – він член Вільного економічного товариства в Росії, Альтенбурзького ботанічного та Йенського мінералогічного товариства у Німеччині. У 1825 році йому присвоюють чин дійсного статського радника(IVклас) та ордени : Володимира 4-го ступеня, Анни 2-го ступеня й Володимира 3-го ступеня (1824р.) Після смерті Лодія не було забуто і його сім`ю : вдова одержала 1000крб щорічної пенсії, а діти (їх було п’ятеро: чотири сини і дочки) – 16000крб. для оплати за навчання. Найважливіші праці Петра Лодія: “Логические наставления, руководствующие к познанию и различию истинного и ложного” (1815), “Теория общих правил”, “Естественное право народов” і “Полный курс философии” та багато інших. Помер Петро Лодій 10 червня 1829 року у Петербурзі.
Додаткова інформація:
Джерельні приписи:
Видатні освітні постатті XVIII – початку XIX століття // Освіта Закарпаття. – Ужгород : Карпати, 2009. – С. 97-106. : фот. Зі змісту: про Лодій П. Д. – С.100-101. : фот.; Галушка, Л. Достойний представник нашого краю : [міжнар. наук. семінар, у т. ч. про Петра Лодія] / Л. Галушка // Нове життя. – Пряшів. – 1994. – 26 трав.; Данилюк, Д. Петро Дмитрович Лодій (4.05.1764-11.06.1829) : до 230-річчя від дня народження / Д. Данилюк // Календар “Просвіти” на 1994 рік. – Ужгород : Патент, 1994. – С. 84-85.; Зимомря, М. Джерела вічної краси / М. Зимомря. – Ужгород. – 1996. – 85 с. Зі змісту : про Лодій П. Д. – С. 37-42.; Кирик, Д. П. Життя та діяльність П. Д. Лодія / Д. П. Кирик // Філософська думка. – 2000. – № 2. – листоп. – С. 132.; Логойда, В. Ще раз про місце народження Петра Лодія / В. Логойда // Новини Закарпаття. – 1999. – 26 жовт.; Мазурок, О. Петро Дмитрович Лодій : 240-річчя з дня народження вченого, педагога, філософа (1764-1829) / О. Мазурок // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2004 рік : рек. бібліогр. посіб. / ЗОУНБ ; автор-складач Т. Васильєва. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2003. – С. 103-107.; Нариси філософії на Україні. – К., 1966. – 250 с. Зі змісту: про Лодій П. Д. – С. 129-135.