Видатні закарпатці

Балудянський Михайло Андрійович

Біографія:

Доктор права, вчений-економіст, професор. Перший ректор Санкт-Петербурзького університету. Начальник другої імператорської канцелярії по Зводу Законів Російської імперії під керівництвом академіка М. Сперанського (усього 15 томів). Таємний радник царя, статс-секретар, сенатор. Автор цілого ряду наукових праць. Державний і політичний діяч. З числа видатних представників карпаторосів, які згодом жили і працювали в імператорській Росії (перша половина XIX ст.) особливе місце в історії нашого краю займає Михайло Балудянський. Майбутній учений народився 26 вересня 1769 року у с. Ольшава Бардіївського округу (нині Словаччина) у сім`ї священника. Початкову освіту здобув у дяка-наставника (тогочасне традиційно-світське виховання дітей до початку студій серйозних наук). Спочатку навчався в гімназії Нового Міста, згодом у престижній “королівській академії” м. Кошице і завершив високі студії у Віденському імператорському університеті. Після закінчення навчання короткий час викладав у різних навчальних закладах Австрійської імперії. Слід відмінити, що завдяки винятковій обдарованості у 20 років став професором Велико-Варадинської академії. Не був осторонь політичних подій, не приховував зацікавленості ідеями просвітителів – енциклопедистів та борців французької революції. Не вагаючись, стає членом “Общества свободы и равенства” – угорсько-якобинської (таємної) організації. Після розкриття й арештів членів згаданої організації був змушений виїхати у Будапешт, де невдовзі з 1796 році очолив деканат юридичного факультету. Згодом у 1803 році його ж земляк Орлай (знайомство з яким відбулося ще у Велико- Вардинській академії), попередньо рекомендувавши, запросив на роботу в Росію. Тут у 1803 році Михайло Балудянський стає професором політекономії Санкт-Петербурзького педагогічного інституту та професором іншого навчального закладу – Санкт-Петербурзького університету, а в 1819 році першим ректором цього найпрестижнішого імперського освітнього закладу. На посаді державного правника Михайло Балудянський швидко здобув великий авторитет і визнання як людина, що насправді достеменно розуміла найболючіші проблеми(право, економіка, політика) і потребу невідкладних змін в імперській Росії. Важка щоденна робота у суперечках із чиновництвом давала все більше й більше позитивних наслідків – Михайла Андрійовича обирають сенатором(1840). Перша Імперська канцелярія спонукає царя відзначити працю Балудянського найвищими нагородами Російської держави. У той час, маючи високий державний статус, він від імені Росії контролював і вирішував проблеми дипломатичних відносин із Китаєм, був арбітром від Росії щодо спірних питань Англії й Америки. Опікувався наступниками престолу як найавторитетніший правник тогочасся. Глибоко вникав у проблеми культурних зв’язків, відродження об`єднуючих духовних факторів слов’янських народів, підтримував тісні зв’язки (листування) з Ф. Лістом, В. Гете, І. Сечені, П. Шафариком, В. Караджичем. Цінував волю, характер та знання свої учнів : Арсеньєва, Галича, Куніцина. Гордився тим, що навчав майбутнього царя Миколу І і його брата Михайла. Дослідник і біограф М. Балудянського П. Баранов стверджує : “Балудянський, як розумна, чесна і порядна людина гаряче відстоював і студентів, і свої колег-професорів, котрих було піддано несправедливому гонінню. Доводячи всю несправедливість роздмуханого звинувачення, він після невдалої спробі повчань гонителів оголосив, що за такого напрямку головного правління не бажає більше зберігати посаду, яку він займає в університеті… Ні хвилини не вагаючись, він пожертвував своїм благополуччям для захисту істини і невинних людей”. Усе те, що вдалося робити М. Балудянському, засвідчує його незаперечний проникливий розум і авторитет. У його родинний герб вписана за наказом імператора цифра “XV” , за числом томів Зводу Законів, що були написані і систематизовані нашим карпаторосом, великим земляком. В енциклопедичному словнику Ф. Брокгауза та І. Ефрона говориться : “Балудянський – крупная сила и в области знаний, на педагогическом и политическом поприщах России… Можно безошибочно сказать, что все важнейшие записки по политическим вопросам, выходившие из этой комиссии, главным образом по финансовым вопросам и крестьянскому делу,– записки, имевшие непосредственное влияние на законодательные мероприятия императора Александра І, принадлежат пере Балудянского”. Помер Михайло Андрійович Балудянський у Петербурзі, похований у Троїце-Сергієвій лаврі. На надгробній плиті виписаний улюблений його вислів: “Да будет воля Твоя! ”. Сьогодні на юрфаці УжНУ є іменна стипендія М. А. Балудянського.

Додаткова інформація: