Видатні закарпатці

Задор Дезидерій Євгенович

Біографія:

Дезидерій Євгенович Задор – видатна постать у закарпатській музичній культурі. Разом із Іштваном Мартоном заснував закарпатську професійну композиторську школу. Залишив помітний слід у багатьох сферах музичного мистецтва Закарпаття: у фортепіанному, органному та хоровому виконавстві, музичній фольклористиці та музичній освіті. У середині XX століття Дезидерій Задор – найфаховіший музикант краю: перший закарпатець з аспірантською музичною освітою, піаніст європейської величини, продовжувач багатих традицій органної і хорової школи Закарпаття, один із перших професійних композиторів, провідний музикознавець – фольклорист. У радянський час Дезидерій Задор – перший композитор від Закарпатської області у Спілці композиторів УРСР, перший директор Ужгородського державного музичного училища, перший професор-закарпатець на кафедрі композиції Львівської державної консерваторії. Дезидерій Задор народився 20 жовтня 1912 р. в Ужгороді в родині високомайстерного кантора і органіста. (Ім`я його батька входило до енциклопедії видатних угорських музикантів XX століття: «A Magyar Muzsika Kőnyve».- Budapest, 1936). Хлопчик отримав хороше музичне виховання. Вчився у батька грі на органі і легко замінював його під час богослужіння. Займався з мамою сольфеджіо і співом. Брав приватні уроки з фортепіано у Зігмунда Лендєла. Вже у 12 років Дезидерій виступив з фортепіанними концертами, виніс на публіку музику до вистави « Гізела і Фея». У чехословацький період сформувався світогляд. Батьки дали йому освіту на двох мовах: початкову (1919-1922) – на угорській і середню (1922-1930) – на «руській». В Ужгородській реальній гімназії під впливом професора Івана Данькевича (найвизначнішого дослідника мови і культури Закарпаття періоду 20-30-х років) – у Дезидерія пробудився інтерес до етнографії. Він – угорець за національністю – на хвилі національного підйому пройнявся повагою до місцевої української культури. (Іван Артемович на все життя залишиться для Дезидерія другом і порадником, всіляко підтримуватиме молодого музиканта на ниві музичного краєзнавства: зорганізує у 1937 році матеріальну допомогу для збирання музичного фольклору, сприятиме знайомству з Ф. Колессою, надаватиме цінні поради). Захоплений музикою, Дезидерій Задор продовжив освіту в консерваторії у Празі. Брав все “по максимуму”. Одночасно (та ще й на відмінно) навчався на трьох факультетах: орган, диригування та фортепіано (вибір - зрозумілий!), і набував концертний досвід. До цього додалася четверта спеціальність: музикологія, яку Дезидерій паралельно здобував у Празькому Карловому університеті. Подальший стрімкий творчий “злет” Дезидерія Задора продовжився у Школі вищої майстерності (що прирівнювалася до аспірантури), де удосконалював фортепіанну гру у професора Вільгельма Курца та техніку композиції у професора Вятезслава Новака. У 1934-1938 рр. Дезидерій досяг блискучих результатів в галузі фортепіанного виконавства: записи на радіо; концертні гастролі в Чехословаччині, Угорщині та Румунії, захоплені відгуки у пресі; перемога в радіо – конкурсі 1937р. (2-а премія серед 67 учасників!). У результаті-24- літнього Дезидерія Задора – піаніста включають до енциклопедії видатних угорських музикантів XX століття ( “A Magyar Muzsika Kőnyve”. -Budapest, 1936). У галузі композиції у 1936-1938 роках формуються засади професіоналізму, оперті на традиції пізнього романтизму. Починав Дезидерій Задор писати з угорської музики (романси на сл. Ш. Петефі). Однак викладач композиції В. Новак спонукав засвоювати народні джерела свого краю. Здійснивши у 1937-1938 роках під час літніх і зимових канікул дві експедиції, Дезидерій Задор уклав рукописний нотний збірник “Русинські народні пісні” (156 №№) і почав розробляти теорію трансформації закарпатської коломийки (виявлення різновидів та жанрових перероджень), яка склала основу докторського дослідження для захисту у Празькому Карловому університеті. Музичні враження, отримані від експедицій, віддзеркалилися у фортепіанних обробках закарпатських народних пісень-перших творах композитора на місцевому фольклорі. Празький період відіграв важливу роль в житті Дезидерія Задора: розширився музичний світогляд, відбулася переоцінка цінностей. Мрія продовжити родинну традицію і стати, подібно батькові, церковним музикантом, змінилася орієнтацією на світську музику. Прага знаменувала становлення, досягнення виконавської зрілості та формування композиторських і фольклористичних засад. Час німецької окупації став випробуванням життєвих позицій. Дезидерій Задор змушений був терміново покинути Прагу і розпочати педагогічну роботу: у 1939-1944 роках в Ужгородській жіночій учительській семінарії (як викладач музики і співу); у 1944 році у Клужській консерваторії (як професор музики). Не був відправлений на німецько – радянський фронт і тільки тому, що вчителював. Культурна політика хортистської Угорщини 1939-1944 років загострила його патріотичні почуття. Гасло хортистської влади про те, що в регіоні не існує свого мистецтва і вакуум слід заповнити угорською музикою - обурило навіть Б. Бартока, який захищаючи право на розвиток закарпатської фольклористики та місцевої професійної музики, у 1939 р. включив фольклор краю у власні твори (Рапсодію № 2 для скрипки з оркестром), а також ввів “русинські” нотування Дезидерія Задора до фондів Угорської Академії Наук. В умовах мадяризації було створено Подкарпатске Общество Наук, яке відіграло роль “русинської академії”. Д. Задор став активним його учасником, провідним музикознавцем-фольклористом та композитором. Завдяки своїй угорській національності, славі піаніста на визнанню Б. Бартока, йому вдалося протидіяти придушенню “руської” музичної культури. Він продовжив вивчення місцевого фольклору, який став предметом листувань із Б. Бартоком (1939-1940). Слідами нових експедицій поставив сценічну обробку “Русинського народного весілля” (1940). У 1942 році у виданні Подкарпатского Общества Наук одна за одною вийшли публікації за його участю. Утверджуючи розвиток місцевого виконавства, Дезидерій Євгенович багато концертував як піаніст і неодноразово виступав у престижних програмах Будапештської музичної академії, Будапештського радіо, диригував хором жіночої учительської семінарії, грав у дуетах. Несподівано кінець війни втяг Д. Задора у водоверть військових подій. В результаті тотальної мобілізації він опинився в рядах відступаючої угорської армії. І лише завдяки чехословацьким репатріаційним органам уник полону та повернувся в уже радянський Ужгород. У нових політичних умовах Дезидерій Задор організовує музичне життя повоєнного краю. Підбирає кадри і стає першим директором Ужгородської музичної школи та музичного училища (де викладає фортепіано та теоретичні дисципліни), започатковує в обласній філармонії регулярні концерти – лекції класичної музики, на яких виступає як піаніст та музикознавець. З великим захопленням у 1947-1950 роках працює диригентом і солістом новоствореного Ужгородського симфонічного оркестру. У 1946 році Дезидерій Задора приймають до Спілки композиторів УРСР. На жаль , в цей час йому довелося повністю припинити фольклористичну діяльність. Тим не менше у 1949 році за недоліки ідеологічної роботи (тобто за захоплення музикою європейських композиторів!) Дезидерія Євгеновича знімають з посту директора училища. З “хрущовською відлигою” у 1954році призначають художнім керівником Закарпатської філармонії. Робота спонукала до написання яскраво національних творів для Закарпатського народного хору, для інструментальних колективів філармонії та для музичного училища. У1945-1963 роках з – під пера Дезидерія Задора виходять хорові обробки та оригінальні хори (“Ой, сонечко вже заходить”, “Пісня про ланкову”, “Верховино, світку ти наш” та ін.), хорова сюїта “Віночок українських народних пісень”, один із перших на Закарпатті зразків монументальної кантати (“Карпати”), оркестрові обробки закарпатських народних танців, твори для струнного оркестру (“Коломийка”, “В селі”, фортепіанні твори (“Закарпатська сюїта”, Парафрази на оперу “Запорожець за Дунаєм” С.Гулака - Артемовського). Для навчального репертуару училища він пише музику для різних відділів: для піаністів – фортепіанну сонату, етюд; для вокалістів – значну кількість сольних обробок закарпатських народних пісень ( тим більше, що на вокальному відділі викладав його молодший брат Андрій ); для ансамблю скрипалів – “Романс”; для училищного оркестру народних інструментів (керівник В. Гошовський) – “Закарпатські ескізи”, фантазію “Тиса”. Репертуар школи поповнюється “Легкими варіаціями” для скрипки з фортепіано. У цей період яскраво розкрився його композиторський дар, прийшла творча зрілість. Прагнучи повніше реалізуватися як музикант, у 1963 році Дезидерій Євгенович переїхав до Львова, де розширилися його творчі горизонти. З одного боку, з`явилося спілкування з провідними західноукраїнськими композиторами (А.Кос-Анатольським, М. Колессою), з другого боку – можливість писати музику для високопрофесійних колективів. Це спонукало до освоєння нових жанрів і написання: Концерту для фортепіано з оркестром (соло виконував автор), симфонічної поеми “Верховина”, “Карпатської рапсодії”, інструментальної сюїти “Полонинські картинки”, камерно-інструментальних творів (тріо “Карпатська веселка”, соната для флейти з фортепіано), Концерту для цимбал з оркестром. Львівський період знаменував найвищі композиторські досягнення Дезидерія Задора, в яких він залишався “співцем закарпатської землі”. У Львові Дезидерій Євгенович пройшов шлях від старшого викладача – до професора Львівської консерваторії, викладав композицію і фортепіано. В його класі навчалися: Б. Янівський ( член СКУ, народний артист України), Ю. Ланюк (член СКУ), В. Волонтир (член СКУ, заслужений діяч культури України) та ін. Прийшло визнання і нагороди. Д. Задору було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України (1972 ), обрано у члени правління Львівської обласної організації СКУ, а з 1980 р. – у члени правління СКУ, нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора, “Пошани”. Помер Дезидерій Євгенович Задор 16 вересня 1987 році. За його бажанням похований в Ужгороді – на рідній землі. У 1992 році його ім`ям було названо Ужгородське державне музичне училище та відкрито клас – музей Д. Задьора. Дослідження творчості видатного закарпатського музиканта тривають. Кожне нове покоління відкриватиме нові грані його яскравого таланту.

Додаткова інформація: