Видатні закарпатці

Анталовський Степан Васильович

Біографія:

Анталовський Степан Васильович – відомий лікар, талановитий публіцист і видавець, активний громадський і культурно-освітній діяч. Народився 12 серпня 1907 р. в с. Червеньово на Мукачівщині в родині управителя місцевої народної школи. Його батько Василь Іванович Анталовський (1880–1945) – в міжвоєнний період був відомим культурно-освітнім діячем, в 1922–1938 рр. він працював шкільним інспектором, а в 1936–1938 рр. – очолював “Русское культурно-просветительноє общество” та ряд інших громадських організацій краю. Зрозуміло, що активна життєва позиція батька була гарним прикладом для його синів, кожен з яких згодом успішно реалізував себе у житті: старший Степан став лікарем, середній Василь – знаним в краї освітянином (у 1945–1951 рр. був завідуючим Ужгородського міського відділу освіти), а молодший Євген – відомим юристом. Середню освіту Степан Васильович здобув у 1927 році в Мукачівській російській гімназії. З цього часу його життя було тісно пов’язане із Прагою. Протягом 1927–1934 років навчався на медичному факультеті Карлового університету, який закінчив із ступенем доктора медицини (MUDr). А відтак до 1980 р. працював лікарем в одній із міських клінік. Навчаючись в університеті, Степан Анталовський проявив себе як беззаперечний лідер і талановитий організатор студентського руху. В 1930–1931 роках він входив до редколегії студентського журналу “Молодая Русь”. З 1933–1937 роки беззмінно очолював ревізійну комісію товариства закарпатських православних студентів “Пролом”, а у 1932 та 1933 роках двічі поспіль обирався головою верховного органу закарпатського студентства в ЧСР – “Центрального Союза Подкарпаторусских Студентов”. В цій якості він головував на “ІІ-м съезде карпаторусского студенчества”, який відбувся 1 липня 1933 року в Ужгороді, виступив на маніфестації чехословацького студентства за цілісність республіки у жовтні 1933 року домігся отримання закарпатськими студентами соціальних стипендій із благодійного фонду президента ЧСР Томаша Масарика. У 1933 році в період перебування Степана Васильовича на посаді голови ЦСПС, завдяки його безпосереднім зусиллям, закарпатські студенти в Празі отримали власний гуртожиток (“Карпаторусское студенческое общежитие”). Ця подія була знаковою в житті студентів із Підкарпатської Русі і Пряшівщини, оскільки до того часу вони були розсіяні по різних празьких гуртожитках та інтернатах або ж змушені винаймати приватні помешкання. Степан Анталовський очолив тимчасове правління гуртожитку, під його безпосереднім керівництвом було проведено ремонт приміщення, розроблено статутні документи та організовано розселення студентів. В пізніші роки Степан Васильович обирався заступником голови (1934) та головою (1935–1936) комітету самоврядування “Карпаторусского студенческого общежития”. В названий період Степан Анталовський опублікував у пресі чимало статей, присвячених соціальним проблемам студентства, а також два ґрунтовні дослідження з історії громадських організацій закарпатських студентів в Чехословаччині – “Пробивающиеся лучи” (1933) та “Karpatoruské studentstvo” (1936). Відомо також, що у першій половині 1930-х рр. С. Анталовський обирався головою міжнародного “Союзу Християнських Студентів Центральної Європи”. Свою участь у студентському русі Степан Васильович продовжував і після закінчення університету: у 1934–1935році був соціальним референтом товариства “Возрождение”, а в 1935–1936роках – головою комісії із закордонних справ ЦСПС. У 1935 році закарпатські студенти в порядку черги отримали право керівництва у верховному органі студентства ЧСР (“Ústřední Svaz Českeslovenského Studentstva”). Питання майбутнього голови ÚSČS розглядалося на засіданні правління “Центрального Союза Подкарпаторусских Студентов” 2 березня 1935 році де одноголосно було вирішено рекомендувати на цю посаду Степана Анталовського. А вже 10 березня на загальних зборах ÚSČS він був обраний головою організації на 1935–1936 навчальний рік. До речі, це був перший і єдиний випадок, коли центральне об’єднання чехословацького студентства очолив закарпатець. В статусі голови ÚSČS Степан Анталовський відкривав роботу ХVІІ-го З’їзду Міжнародної студентської конфедерації (Прага, 28 липня 1935 році.) та виступав на різних масових заходах, які відбувалися у Празі в цей період. Ще у 1931 році Степан Анталовський разом із братом Василем – студентом філософського факультету Карлового університету та університетським товаришем Вадимом Колесниковим почав видавати у Празі тижневу газету “Дневник” (російською та чеською мовами), яка інформувала празьку громадськість про політичне і культурне життя Підкарпатської Русі. У 1935 р. він став видавцем та редактором цього часопису і збільшив його вихід до трьох випусків на тиждень. В період 1936–1938 роки через фінансові труднощі “Дневник” виходив нерегулярно. Стабільний вихід газети було відновлено в період політичної кризи в Чехословаччині (листопад-грудень 1938 р.). В цей час навколо видання згуртувалися молоді закарпатські русофіли з числа недавніх студентів (Павло Цібере, Іван Шлепецький та ін.), які виступали за збереження краю в складі ЧСР на правах автономії, проте (в силу своїх русофільських поглядів) опозиційно ставилися до автономного уряду Підкарпатської Русі, очолюваного Августином Волошиним. Саме критика на адресу уряду А. Волошина стала причиною скорого закриття газети Міністерством внутрішніх справ ЧСР. Окрім цього, у середині 1938 р. Степан Анталовський разом із молодими закарпатськими літераторами Михайлом Поповичем, Йосипом Жупаном, Олексієм Фариничем, Оленою Микитою (Рудловчак) та ін. редагував історико-літературний журнал “Заря”, який недовгий час видавався у Мукачеві. В повоєнні роки, проживаючи в Празі, Степан Васильович сприяв відновленню діяльності студентського товариства “Возрождение”, брав участь у підготовці науково-популярного збірника “Пряшевщина” (Прага, 1948). Проте після приходу до влади в Чехословаччині комуністів від активної громадської діяльності він відійшов. Помер Степан Анталовський 15 листопада 1992 року в Празі на 86-му році життя, там і похований.

Додаткова інформація: