Видатні закарпатці

Чекан Хома (Фома) Іванович

Біографія:

Серед делегатів Першого З’їзду народних комітетів Закарпатської України, які 26 листопада 1944 р. віддали свій голос за доленосне рішення про возз’єднання Закарпаття з Україною, було чимало таких, чиї імена згодом несправедливо замовчувалися дослідниками. До них належить і юрист Хома Чекан – активний громадсько-політичний діяч, талановитий журналіст, автор багатьох праць з історії краю. Хома (Томаш) Іванович Чекан народився 12 червня 1912 році в с. Лалово на Мукачівщині. Початкову освіту він здобув у народній школі рідного села, а середню – у Мукачівській державній реальній гімназії, яку закінчив у 1932 році. В період з 1932 по 1938 рік навчався на юридичному факультеті Братиславського університету ім. Я. А. Коменського, де здобув ступінь доктора права (JUDr). Паралельно із навчанням у 1934-1935 роках він працював учителем народної школи в с. Плоске на Свалявщині. В студентські роки Хома Іванович доклав чимало зусиль до згуртування закарпатських студентів, які здобували освіту в братиславських вишах, вирішення їх соціальних проблем. Вже в грудні 1932 року за безпосередньої участі Х. Чекана в Братиславі було створено студентське товариство “Добрянський” (“Общество карпаторусских студентов “Добрянский” в Братиславе”), основним завданням якого був соціальний захист закарпатського студентства в Словаччині. В товаристві “Добрянський” Хома Чекан в різний час займав посади секретаря (1932-1934, 1936-1937) та голови (1934-1936). В першій половині 1930-х років з-під пера Хоми Івановича вийшла низка ґрунтовних досліджень з політичної історії Закарпаття та Пряшівщини. Згодом вони були опубліковані на сторінках крайової періодики і отримали високу оцінку таких авторитетних карпатознавців. Серед цих праць слід назвати об’ємні статті: “Из жизни земплинских русинов” (1932), “Подкарпатская Русь в свете исторической правды” (1932), “Колонизация Подкарпатской Руси и национальные отношения накануне нового века” (1933), “О русско-словацкой границе” (1934), “Пути творческого национализма” (1936) та ін. Навчаючись в університеті, Х. Чекан вступив до лав партії “Автономный земледельский союз”, лідери якої в той час надавали відчутну матеріальну підтримку закарпатським студентам в Братиславі. Пізніше, в 1938 році він працював у центральному секретаріаті цієї партії в Ужгороді та редагував один із партійних органів – газету “Русская правда”, входив до керівництва партійної напівмілітарної організації “Национальная гвардія им. Ивана Куртяка”. Забігаючи наперед, зазначимо, що членство в “Автономном земледельском союзе” згодом відіграє фатальну роль в долі Хоми Івановича. В період 1939-1944 роках Хома Чекан займався журналістикою, працював у редакціях російськомовних газет: “Русский вестник” (1939), “Русская правда” (1939-1940) та “Русское слово” (1940–1944). Після приходу в Закарпаття Червоної армії він активно включився в рух за возз’єднання краю з Україною. Наприкінці жовтня 1944 року Хома Чекан був обраний до міської управи визволеного Мукачева, а 12 листопада того ж року – до президії новоствореного міського народного комітету. 26 листопада 1944 року Хома Іванович, як делегат від Мукачева брав участь в роботі Першого З’їзду народних комітетів і голосував за “Маніфест про возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною”. З’їзд обрав орган влади Закарпатської України – Народну Раду, одним із 17 членів якої став Хома Чекан. А наступного дня він зайняв посаду уповноваженого Народної Ради в справах соціальної опіки. На початку 1945 року під безпосереднім керівництвом Х. Чекана були підготовлені, а згодом ухвалені Народною Радою Закарпатської України декрети “Про соціальне страхування за рахунок роботодавців”, “Про виплату допомоги родинам добровольців Червоної армії” та “Про матеріальне забезпечення постраждалих від війни”, була організована допомога жертвам фашистського терору. В цей же період в Закарпатті та Угорщині пройшла хвиля арештів колишніх соратників Х. Чекана, провідних діячів “Автономного Земледельского Союза”, яких було звинувачено у колабораціонізмі, а трохи згодом відбувся гучний відкритий судовий процес над ними. Однак Х. Чекана ці події тоді не торкнулися, хоча його політичне минуле в ті часи викликали ретельну увагу і підозру в командного складу Червоної армії та співробітників радянської контррозвідки “СМЕРШ”, які контролювали процес радянізації Закарпаття. Зокрема, начальник політуправління 4-го Українського фронту генерал-лейтенант М. Пронін в своїй доповіді “Боротьба народу Закарпатської України за возз’єднання з Радянською Україною” писав про нього наступне: “На чолі відділу соціального забезпечення стоїть доктор Чекан Х. І. (один з редакторів газети “Русское слово”, політичне минуле його сумнівне, але в останній час він допомагав партизанам…). Після утворення Закарпатської області у складі УРСР (1946 р.) Хома Чекан ще деякий час працював в облвиконкомі на посаді начальника відділу репатріації, що займався наданням радянського громадянства закарпатцям, які поверталися в рідний край із-за кордону. Однак, того ж року, після масового прибуття в Закарпаття радянських чиновників зі сходу, він змушений був піти із держаної служби. Недовгий час він працював начальником лісозаготівельної дільниці в селищі Тересва на Тячівщині, а наприкінці 1946 року перейшов на адвокатську роботу в Мукачівську юридичну консультацію. Наприкінці 1940-х рр. в Закарпатті почалася чергова хвиля репресій, яка торкнулася греко-католицьких священиків, котрі відмовилися переходити в православ’я, а також представників місцевої інтелігенції, які в дорадянський час брали опосередковану участь у політичному житті. В цей час за надуманими звинуваченнями були засуджені колишній член Державної Ради ЧСР (в екзилі) Павло Цібере, поет Андрій Патрус-Карпатський, несправедливої критики збоку комуністичної номенклатури зазнали художник Адальберт Ерделі, письменники Федір Потушняк та Михайло Попович, літературознавець Петро Лінтур та багато інших громадських і культурно-освітніх діячів краю. Не оминув репресій і Хома Чекан. У 1949 році його як “неблагонадійного” звільнили з адвокатури, а 17 вересня 1951 року він був заарештований органами держбезпеки. В 1952 році особлива нарада при МДБ СРСР засудила Хому Чекана до 10 років позбавлення волі “за антирадянську діяльність та належність до фашистської партії” (йому пригадали перебування у 1930-х роках у лавах “Автономного Земледельского Союза”). Покарання Хома Іванович відбував у таборі Інта в автономній республіці Комі, звідки був звільнений за амністією в період “хрущовської відлиги” у 1955 році Свідченням, що справа проти нього була надуманою, є те, що ще в радянські часи (29 березня 1989 році) він був повністю виправданий та реабілітований. Повернувшись до рідного краю, Хома Чекан влаштувався начальником юридичного відділу Свалявського лісокомбінату, де пропрацював до виходу на пенсію (1975 році). До громадсько-політичної діяльності та публіцистики він більше не повертався. Помер Хома Іванович Чекан 8 березня 1983 року.

Додаткова інформація:

Джерельні приписи:

Довганич, О. Д. Чекан Хома Іванович / О. Д. Довганич // Довганич, О. Д. У сутінках забуття : репрес. делегати першого з’їзду нар. ком. Закарпат. України / О. Д.Довганич. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2000. – С. 32-33. Довганич, О. Чекан Хома Іванович / О. Довганич // Навічно в пам’яті історії : біогр. довід. делегатів першого з’їзду нар. ком. Закарпат. України / упоряд. О. Д. Довганич. – Ужгород : Госпрозрахунк. РВВ упр. у справах преси та інформації, 2004. – С. 321-322. Куцов, К. Хома (Фома) Іванович Чекан: 100-річчя від дня народження юриста, журналіста, історика, громадсько-політичного діяча (1912–1983) / К. Куцов // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2012 рік : реком. бібліогр. посіб. / Упр. культури Закарпат. облдержадмін., Закарпат. облас. універс. наук. б-ка ім. Ф. Потушняка ; уклад. : Н. М. Вачиля, Г. В. Бобонич ; відп. за вип. Л. З. Григаш. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2011. – С. 183-187.