Іван Огієнко – особистість, яка становить окрасу нації.

Іван Іванович Огієнко народився у містечку Брусилові Радомишльського повіту Київської губернії 14 січня 1882 року. Родина заможною не була, а після того, як трагічно загинув батько Іван Андрійович Огієнко, жити стало зовсім скрутно. Незважаючи на важкий матеріальний стан родини хлопець зміг закінчити у рідному містечку початкову школу і у 1896 році вступити до Київської військово-фельдшерської школи, заради чого вони з матір’ю подолали відстань від Брусилова до Києва пішки. Навчання для нього там, як для сина колишнього солдата, було безкоштовним, а по закінченню фельдшерської школи йому належало відпрацювати кілька років у шпиталі, що він і зробив, пропрацювавши шість років у психіатричному відділенні Київського військового шпиталю.

І все ж справжнім його захопленням була українська історія і мова. У 1903 році він стає студентом медичного факультету Київського університету Св. Володимира, оскільки на вступ до найбажанішого для себе історико-філологічного не отримав дозволу з місця роботи. Провчившись деякий час на медичному факультеті, Іван Огієнко знаходить можливість перевестися на історико-філологічний, який закінчує у 1909 році серед найкращих студентів. Під час навчання він активно долучається до українського національно-визвольного руху. Вже 1907 року Огієнко стає співробітником започаткованого М. Грушевським у Києві Українського наукового товариства, членом редакційної колегії «Записок», які видавалися товариством. Долучається до київського осередку «Просвіти», історичного товариства Нестора-літописця, публікує свої перші наукові розвідки з українського мовознавства. 1911 року йому, як одному з кращих випускників, дозволяють готуватися при кафедрі російської мови та літератури до набуття професорського звання. 1915 року він стає приват-доцентом Київського університету й розпочинає читати перші самостійні лекції, а з 1916 року – розроблений власноруч курс «Історія східнослов’янського наголосу». Лютнева революція 1917-го і подальші події в Україні дають вченому можливість розкрити і свої організаторські здібності на ниві устрою та розбудови молодої держави. Він стає членом ради новоствореного Міністерства освіти і виступає з ініціативою започаткувати Український народний університет, оскільки питання народної освіти він завжди вважав першочерговим, державотворчим фактором. Переведення викладання на всіх рівнях – від початкової школи до вищих навчальних закладів, на українську мову, на думку вченого були найголовнішим завданням держави на поточний момент. Взявши на себе просвітницьку місію, він створює та починає викладати новий курс лекцій під назвою «Українська культура», який у 1918 р. вийшов у вигляді книжки. Скорочений варіант цього курсу на 64 сторінках спеціально для війська, яке змушено було боронити молоду країну від зазіхань більшовиків та іноземних інтервентів, з метою донести до кожного солдата розуміння справедливості їхньої боротьби за незалежність України, виходить у 1919 р. Також однією із засадничих речей творення та укріплення державності в Україні Іван Огієнко вважав переведення на українську мову богослужінь та відродження автокефалії Української православної церкви.

Твори Івана Огієнка

86.3 І-43 Іларіон (Огієнко І. І. ; митр.). Життєписи великих українців / Іларіон ; упоряд. М. С. Тимошик. – К. : Либідь, 1999. – 672 с. : іл. – (Літературні пам'ятки України).  Це - перше в Україні видання науково-популярних життєписів видатних постатей нашої історії, вірних і самовідданих проповідників і захисників українського православ'я, ідеї самобутності й окремішності українського народу, його мови, культури. Сюди входять видані в різний час за кордоном праці митрополита Іларіона (Івана Огієнка) про Анну Всеволодівну, Іова Почаївського, Паїсія Величковського, Данила Туптала (Димитрія Ростовського), Арсенія Мацієвича, Костянтина Острозького.

81.411.1 О-36 Огієнко, Іван Іванович. Наука про рідномовні зв’язки : рідномовний Катехизис для вчителів, робітників пера, духовенства, адвокатів, учнів і широкого громадянства / І. І. Огієнко. – Факс. вид. 1936. – К. : Обереги, 1994. – 72 с. – (Бібліотека рідної мови).  По змісту ця невелика книжечка поділена на розділи, досить чіткі і виразні за однією тематикою. Наприклад, до самісінького болю, до щирої глибини душі сприймаються давно відомі нам слова, що рідна мова – то мова наших батьків і мова народу, до якого належимо ми, що культура рідної мови української зростає разом із національною свідомістю народу. У розділі “ДЕРЖАВА Й РІДНА МОВА” особливо актуальним є пункт, у якому наголошується, що “Найголовніший обов’язок кожної держави – всіма можливими силами дбати про найкращий розвиток спільної для всіх племен її народу літературної мови, як найміцнішої основи для його духовного об’єднання”. Не завадило б знати нам усім “НАЙПЕРШІ РІДНОМОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ КОЖНОГО ГРОМАДЯНИНА”, “ДЕСЯТЬ НАЙГОЛОВНІШИХ ЗАПОВІДЕЙ СВІДОМОГО ГРОМАДЯНИНА”.Є, приміром, ще такі назви розділів книжки, як “ДЛЯ ОДНОГО НАРОДУ – ОДНА ЛІТЕРАТУРНА МОВА”, “ЦЕРКВА І РІДНА МОВА”, “ШКОЛА І РІДНА МОВА”, “БАТЬКИ І РІДНА МОВА”, “МАТИ І РІДНА МОВА” “ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ПРОСТОГО ПИСАННЯ”, “ДЕРЖАВНА СЛУЖБА І РІДНА МОВА”, “ЧУЖІ СЛОВА В РІДНІЙ МОВІ”, “СВЯТО РІДНОЇ МОВИ” та багато інших. Отож, плекаймо, любімо, вивчаймо свою рідну українську материнську солов’їну мову! Придбайте цю невелику, таку корисну і незвичайну книжку ІВАНА ОГІЄНКА “НАУКА ПРО РІДНОМОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ”, якщо вам не байдужа доля УКРАЇНИ.

76.17(4УКР) О-36 Огієнко, Іван Іванович. Історія українського друкарства / І. І. Огієнко ; упоряд., передм. М. С. Тимошик ; Фундація ім. Митрополита Іларіона Огієнка. – К. : Наша культура і наука, 2007. – 536 с. – (Видавничий проект Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка) "Запізніле вороття") (Серія 2. Зарубіжні першодруки ; т. 6). – Бібліогр. у підрядк. прим.  "Історія українського друкарства" більше ніж шість десятиліть зберігалася в бібліотечних спецсховах і тому практично була недоступною навіть для фахівців. У книзі переконливо й аргументовано простежується не лише розвиток специфічної друкарської галузі в Україні від початків її заснування, а й доля самої української культури, непроста, почасти трагічна історія українського друкованого слова, яке в умовах заборон, обмежень усе ж пробивалося до читача, будило його думку, піднімало народ з колін.

81.411.1 О-36 Огієнко, Іван Іванович . Історія української літературної мови / І. І. Огієнко ; упоряд., авт. передм., комент. М. С. Тимошик. – 2-ге вид., випр. – К. : Наша культура і наука, 2004. – 436 с. : іл, портр. Це одна з етапних праць ученого, яка за радянських часів вважалася особливо крамольною. В історичному розрізі, доступно і переконливо автор показав той воістину тернистий шлях, яким пройшла українська мова в умовах століть заборон, утисків, і обмежень, дослідив феномен незнищенності її як "душі нації", "найціннішого скарбу" народу. Водночас переконливо з'ясовується, яких негативних наслідків завдали процесові творення літературної мови репресії цензурних відомств царської Росії та політика партійно-більшовицького терору проти українського відродження в 20-30-х роках XX століття. Для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, учителів, старшокласників, усіх, кому небайдужий процес ствердження української мови як державної.

86.3 О-36 Огієнко, Іван Іванович. Українська церква за час Руїни (1657-1687) / І. І. Огієнко ; упоряд., авт. передм. М. С. Тимошик ; Фундація ім. Митрополита Іларіона Огієнка. – К. : Наша культура і наука, 2006. – 468 с. – (Видавничий проект Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка) "Запізніле вороття") (Серія 5. Зарубіжні першодруки ; т. 3). – Бібліогр.: с. 433-455 та у підряд. прим. Книга митрополита Іларіона ''Українська церква за час руїни. 1657-1687 роки'', присвячена висвітленню подій найдраматичнішого періоду української історії, названого пізніше дослідниками Руїною, відгомони якого і в політичному, і в духовному плані озиваються в нашій державі й дотепер. Це фундаментальне дослідження і за свою наукову концепцію, і за обраний автором принцип ''наукової совісті'' в інтерпретації деяких спірних моментів минулого українського народу заслуговує окремого розгляду. У тяжких для України обставинах середини XVII століття, коли ''все розкладалося, коли тягло в різні боки і наввипередки бігло служити сильнішому ворогові'' до Польщі й Москви, єдиним спасінням для України була її церква і ті видатні та сильні постаті, яким судилося бути її духовними провідниками. Короткі життєписи таких постатей, як Йосип Тукальський, Діонисій Балабан, Лазар Баранович, митрополит Гедеон, архімандрит Інокентій Гізель, в зазначеній книзі окремий розділ ''Українська ієрархія й видатніше духовенство''. А в розділі ''Культурно-освітні, церковні діячі й письменники за час руїни'' змальовані історичні портрети тих, які увійшли в нашу історію не лише як представники високого духовного сану, а передусім як видатні проповідники й письменники: Іоаникій Галятовський, Антоній Радивиловський, Феодосій Сафонович, Варлаам Ясинський, Дмитро Туптало, Феодосій Углицький, Іван Максимович.

86.3 О-36 Огієнко, Іван Іванович. Свята Почаївська лавра / І. І. Огієнко ; упоряд., авт. передм. М. С. Тимошик ; Фундація ім. Митрополита Іларіона Огієнка. – К. : Наша культура і наука, 2004. – 440 с. : іл. – (Видавничий проект Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка) "Запізніле вороття") (Серія 2. Зарубіжні першодруки ; т. 3). – Бібліогр.: с. 418- 436, в тексті та у підряд. прим. В основі дослідження драматична й цікава сімсотлітня історія твердині православ’я на святій Почаївській горі. Огляд подій двох найскладніших періодів існування обителі польського та російського завершується 30-ми роками XX століття. Детально розповідається про головні лаврські святині цільбоносну стопу та чудотворну ікону Божої Матері, чудотворні мощі святих; аналізуються чудеса, які в різні часи творилися на цьому місці; описуються зруйновані і відновлені церкви, їх архітектурні особливості та змістове наповнення іконостасів тощо.

83.3(4УКР)4 О-36 Огієнко, Іван Іванович. Слово про Ігорів похід / І. І. Огієнко ; упоряд., авт. передм. М. С. Тимошик ; Фундація ім. Митрополита Іларіона Огієнка. – К. : Наша культура і наука, 2005. – 316 с. – (Видавничий проект Фундації імені митрополита Іларіона (Огієнка) "Запізніле вороття") (Серія 2. Зарубіжні першодруки ; т. 4). Об'єднана спільною назвою збірка складається з кількох взаємно зв'язаних між собою праць автора: ґрунтовного дослідження про вершинний твір української літератури XII століття Слово о полку Ігоревім, давнього тексту пам'ятки і її дослівного перекладу сучасною українською мовою, тлумачного словника застарілих слів, історико-географічних приміток та авторського поетичного переспіву Слова. Це робить книгу зручною і доступною в користуванні. Смислова домінанта Огієнкового дослідження концентрується на особливо актуальній нині проблемі єдності українських земель, ідеї утихомирення і примирення розсварених князів заради створення й розбудови могутньої держави Руси-України.

Публікації про Івана Огієнка

929(477) Т 41 Тимошик, Микола Степанович. Іван Огієнко: "Як ти українець..." / М. С. Тимошик ; Нац. акад. наук України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса, Центр іст. політології. – К. : Парлам. вид-во, 2019. – 528 с. : іл. – (Політичні портрети). – Бібліогр. у підрядк. прим. – Імен. покажч.: с. 516-523. Книга Миколи Тимошика розповідає про знакову постать української історії, визначного вченого, політичного, громадського і церковного діяча. Іван Огієнко - мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог, перший ректор Кам’янець-Подільського державного університету, міністр освіти в уряді УНР (5 січня - 9 квітня 1919 р.) єпископ (від 1940), митрополит УАПЦ (від 1944), предстоятель УГПЦК (від 1951), автор перекладу Біблії українською мовою (1936-1955 рр). Загальний реєстр публікацій налічує 1848 назв. Сучасники називали його людиною енциклопедичних знань, праці й обов’язку. Важко сказати, в якій із сфер діяльності Іван Огієнко (митрополит Іларіон) залишив найпомітніший слід. Одне незаперечне: він чесно й віддано служив українській справі, до останніх днів життя не полишав подвижницької діяльності на ниві відродження нації, її мови та культури. "Доля судила мені немало працювати в таких умовах і на таких посадах, коли моя діяльність не належала тільки мені, - я працював для цілого українського народу. Як я працював, - судити не мені..." Видання адресується усім, хто цікавиться історією України.

76.11(4Укр) Л 98 Ляхоцький, Володимир Павлович. Просвітитель : вид.-редакц. діяльність Івана Огієнка (митрополита Ілариона) : [монографія] / В. П. Ляхоцький. – К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2000. – 528 с. : іл. – Бібліогр.: с. 309-524.  У монографії комплексно досліджується видавничо-редакційна діяльність Івана Огієнка (митрополита Іларіона) - видатного діяча українського друкарства XX ст.., видання котрого за доби української революції та тривалого еміграційного періоду були духовним джерелом для українського загалу. Виклад доповнюють покажчики основних публікацій І. Огієнка, імен дописувачів його періодичних видань.

74.03(4УКР) М 29 Марушкевич, Алла Адамівна. Невтомний працівник українського ренесансу Іван Огієнко. Педагогічний аспект / А. А. Марушкевич ; М-во освіти України, Київ. ун-т ім. Т. Шевченка. – К. : Четверта хвиля, 1996. – 128 с. – Бібліогр.: с. 98-113. До уваги читача пропонується наукове дослідження просвітницької та педагогічної діяльності видатного українського мислителя Івана Огієнка відомого світу як митрополит Іларіон. Автор використав у праці маловідомі читацькому загалу видання І. Огієнка, матеріали особистого архіву сина митрополита Іларіона Анатолія Огієнка, документи архівів України.

74.58(4УКР) З-13 Завальнюк, Олександр Михайлович. Історія Кам’янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918-1921 рр.) / О. М. Завальнюк. – Кам’янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2006. – 632 с. : табл., портр. – Бібліогр. наприкінці ст. у прим. – Імен. покажч.: с. 361-366. Створення Кам’янець-Подільського державного українського університету (1918–1921 рр.) відповідало історичним потребам культурно-освітнього розвитку української нації. Реалізація цього складного університетського проекту увібрала в себе величезну енергію, інтелектуальні зусилля і фізичну працю діячів українського відродження, особливо Івана Івановича Огієнка, людини-патріота, педагога, вченого, гуманіста, талановитого організатора, який був ректором цього навчального закладу.

*****