Стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього та жовтого кольорів з давніх давен є символом української державності. Найпопулярніше тлумачення гами в народі: синій символізує небо, жовтий – родючі пшеничні поля.

«...Я прописаний в тому краю,

де бували і скіфи, і греки.

Неокрадену душу мою

лікували полин і смереки.

Пісня й доля – усе це моє.

Степ і гори – земля ця єдина.

Їх не вкрасти, якщо вони є.

Їх не вкрасти, якщо ти  – людина»

Дмитро Кремінь

Дмитро Дмитрович Кремінь народився 21 серпня 1953 року в селі Суха Іршавського (нині Хустського) району Закарпатської області, в сім’ї колгоспника. У 1975 році випускник філологічного факультету Ужгородського державного університету. По закінченню за направленням працював учителем української мови та літератури Казанківській середній школі № 2 (смт Казанка Миколаївської області) (1975–1977). Пізніше був кореспондентом районної газети. У 1979 році переїхав до міста Миколаєва, який став для поета другою Батьківщиною, обіймав посаду викладача кафедри української літератури в Миколаївському педагогічному інституті ім. В. Бєлінського, керував обласною літературною студією «Джерела», став заввідділу найбільшої в області молодіжної газети «Ленінське плем’я». Працював кореспондентом газети, завідуючим відділу в газетах «Ленінське плем’я», «Радянське Прибужжя», «Рідне Прибужжя». З 1993 року – керівник обласної молодіжної літературної студії «Борвій».

5 серпня – минає 130 років від дня народження Віри Холодної (1893-1919), кіноактриси епохи німого кіно.

Ім’я Віри Холодної багатьом, особливо молодим людям, практично ні про що не говорить. Хіба що десь щось чули. Однак коли дивишся на старовинну фотокартку 20-х років, виникає непереборне бажання поринути вглиб цього клаптика історії. Адже оте десятиліття між революцією і 30-ми було чи не єдиним моментом спокою у швидкоплині ХХ сторіччя. То був час міжвоєння, неспокійного, але перепочинку душі, витончених танців та дивовижної моди. Втіленням краси 20-х, її застиглою на плівці душею стала Віра Холодна, 130-ліття якої відзначається у серпні цього року. Її великі, сповнені невловимої печалі, очі немов хочуть сказати щось глядачеві, але мовчать. Напевно, в цьому і полягають акторські чари цієї жінки, адже її слава зуміла пройти стежками одного з найбуремніших століть і не згаснути.

ЛІДІЯ ГОЛОМБ – ЯСКРАВА ПРЕДСТАВНИЦЯ ЕЛІТИ УжНУ

У плеяді обдарованих учених України своє почесне місце займає яскрава представниця наукової еліти УжНУ Лідія Григорівна Голомб. Її постать заслуговує на особливу увагу і шану, бо це людина, свідомість якої рухалася назустріч новим віянням доби, людина високої ерудиції, літературознавець-філософ, тонкий психолог, викладач академічного зразка, яка, попри свій незаперечний авторитет у науковому світі, зуміла залишитися скромною та відданою справі свого життя.
 

Щорічно 18 квітня світ відзначає Міжнародний день пам’яток та історичних місць. Цей День встановлений у 1983 році Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам’ятників та визначних місць, створеної при ЮНЕСКО. Головним поштовхом до цього стала необхідність збереження від модернізаційних віянь сучасної цивілізації видатних архітектурних, фортифікаційних, садово-паркових надбань світової культури. У 1999 році за підтримки вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам'яток історії і культури було ухвалено встановити в Україні День пам'яток історії і культури і відзначати його щорічно 18 квітня. Указ президента України.